Література:

1. Бжезінський З. Велика шахівниця. Американська першість та її стратегічні імперативи. — Львів: Лілея-НВ, 2000. — 236 с.

2. Діалог цивілізацій: протиріччя глобалізації. — К.: МАУП, 2003. — 376 с.

3. Киссинджер Г. Дипломатия. — М.: Ладомир, 1997. — 848 с.

4. Колосов В. А., Мироненко Н. С. Геполитика и политическая география: Учебник. — М.: Аспект-Пресс, 2001. — 479 с.

5. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. — М.: Изд-во АСТ, 2003. — 603 с.

6. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / Под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М.: Гардарики, 2002. — 928 с.

ЛЕКЦІЯ 12. «МАЛА ЄВРАЗІЯ» У ГЕОПОЛІТИЧНОМУ ВИМІРІ

План:

1. Росія – світовий та регіональний гравець.

2. Проблеми взаємодії України й Російської Федерації в сучасних умовах.

3. Особливості сучасної геополітичної ситуації у Центральній Азії та Кавказі.

1. Росія – світовий та регіональний гравець

Росія має всі характерні ознаки імперії, навіть якщо зараз вона втратила деякі з них (що не очевидно), вона повинна враховуватися в середньостроковому геополітичному реєстрі іншими геополітичними гравцями. На цьому, до речі, наполягають і С. Хантінгтон, і З. Бжезинський (хоча, ні того ні іншого ця обставина не радує).

Росія, особливо Росія Петра І, як правило, претендувала на роль самостійної культури в рамках Західної цивілізації. Це прагнення стати частиною Заходу підігрівали тісні контакти петербурзької еліти з європейськими столицями. Як наслідок, Петербург, столиця і втілення Імперії, швидко набув іміджу міста понад західного, ніж сам Захід. За радянських часів цей образ дещо потьмянів, але до кінця не стерся.

Постперебудовні події поховали надії російської інтелігенції на дійсну унію із західним світом. По-перше, з'ясувалося, що ніхто не чекає Росію в цьому світі. По-друге, виявилося, що саме тепер Євроатлантична цивілізація вступила в період глибокої кризи, та до того ж опинилася на межі війни. Нарешті, по-третє, визначилося, що, слідуючи шляхом «конкордату», Росія не тільки знайде, а й втратить. Може бути, не стільки знайде, скільки втратить.

Історично склалося так, що Росія виконує роль «цивілізації-перекладача», транслюючи смисли між Сходом і Заходом (а в останні десятиліття — між Півднем і Заходом). Таке її місце в загальносвітовому поділі праці. Положення «світового перекладача» призвело до своєрідного характеру російських патернів (образів) поведінки: вони завжди неусвідомлено маскувалися під чисто західні.

У результаті російська поведінковий патерн виявляється прихованим від погляду соціолога: він сприймається — залежно від системи переконань дослідника — або як «недозахідний», або ж — як «перезахідний».

2. Проблеми взаємодії України й Російської Федерації в сучасних умовах

Українсько-російські відносини мають усі підстави стати чи не головною інтригою для європейської політики початку століття. Чи спроможна Україна виконати стратегічне завдання повномасштабної інтеграції до Європи, не тільки не загострюючи при цьому відносини з РФ, а навпаки, зближуючись з останньою? Відсутність конфлікту між двома країнами для європейців не просто бажана: за інших умов євроукраїнський проект не матиме шансів на реалізацію.

Водночас надмірне зближення між Москвою та Києвом також не відповідає ні національним інтересам України, ні стратегічним розрахункам Заходу. Отже, українська зовнішня політика на цьому векторі вимушена балансувати на тонкій межі можливостей, що вимагатиме від неї ювелірної вивіреності та справжнього мистецтва компромісу.

Підґрунтям сучасних українсько-російських міждержавних взаємин є Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 1997 р. До інших визначальних міждержавних документів можна віднести Угоду про економічне і культурне співробітництво на період до 2007 р., Угоду про суходільну ділянку українсько-російського міждержавного кордону, а також 3 угоди про умови перебування і функціонування в Україні Чорноморського флоту РФ.

Офіційні політичні оцінки стану міждержавних відносин з обох сторін практично не відрізняються. Так, здобутками українсько-російської міждержавної взаємодії за перше півріччя 2003 р. можна вважати наступне:

• узгодження позицій стосовно Угоди про створення Єдиного економічного простору за участю РФ, Білорусі, Казахстану, України та Організації регіональної інтеграції (ЄЕП-ОРІ);

• ухвалення Угоди про суходільну ділянку міждержавного кордону та Угоди про екологічне відродження басейну Дніпра;

• заходи, пов'язані з проведенням «Року Російської Федерації в Україні»;

• розробка концепції створення Міжнародного газотранспортного консорціуму (МГТК);

• стимулювання розвитку військово-технічної співпраці;

• інтенсифікація міжпарламентських зв'язків та співробітництва в галузі юстиції.