2. Поле геостратегічних інтересів сша

США займають центральне положення на Північноамериканському континенті, оскільки мають найбільше сусідів першого порядку. На геополітичній осі «Північ— Південь», яка проходить через Північно- та Південноамериканський континент, США також належить центральне положення.

Орієнтирами глобальної геостратегії США є:

• забезпечення глобальної конкурентоспроможності держави;

• послаблення негативних тенденцій у міжнародній позиції країни, таких як зменшення її частки у світовому промисло­вому виробництві, зниження продуктивності праці тощо;

• утримання світової першості;

• збереження власної зверхності шляхом зміцнення амери­канської безпеки, просування своїх інте­ресів і принципів у всьому світі; підтримка балансів на регіональному рівні на користь США; домінування в тих регіонах, які США вважають життєво важливими; стримування екс­пансіоністських тенденцій місцевих претендентів на геге­монію в окремих регіонах шляхом створення коаліцій (позиція інтервенціоналістів);

• боротьба з міжнародним тероризмом.

Надзвичайну роль у зміцненні геополітичних позицій США відіграє північноамериканська інтеграція. Хоча завдяки своїй політичній, економічній, військовій могутності США мають геополітичне положення, в радіусі якого — весь світ, НАФТА для цієї країни є сферою реалізації життєво важливих інтересів.

Геостратегічні інтереси США в Євразії та Азійсько-Тихооке­анському регіоні виявляються в існуванні складної системи коаліцій і союзів, ініційованих головним чином США.

Рис. 6. Поле геостратегічних інтересів США

В короткостроковій перспективі США заінтересовані в зміц­ненні й збереженні «геополітичного плюралізму» на карті Євразії. Це має попередити появу ворожої коаліції, яка змогла б кинути виклик провідній ролі США. А в середньостроковій перспективі потрібен пошук важливих і в стратегічному плані спільних парт­нерів, які здатні були б створити під керівництвом США транс'євразійську систему безпеки.

Для того щоб конкурувати з Європою та Азією, які до цього і були у фокусі американських інтересів, і зберегти світове лідерство, Вашингтон сьогодні має активно співпрацювати з Ла­тинською Америкою в напрямі створення спільного ринку Західної півкулі. Деякі творці «фортеці Америка» вважають Канаду й Мексику лише першим редутом. США, на їхню думку, після підписання НАФТА повинні активізувати рух на південь і в ідеалі ввести всю Південну Амери­ку у сферу своїх першочергових інтересів.

3. Геостратегічні пріоритети Канади і Мексики

Канада через відносно менший, ніж у США, економічний потенціал має відповідно менші можли­вості зовнішньополітичного впливу. Композиційне положення Канади на Північноамерикансько­му континенті можна визначити як периферійне. Крім того, розташування цієї країни на геополітичній осі «Північ—Південь» також є периферійним. Суходільним сусідом першого порядку для Канади є лише США. Наявність спільного кордону зі США, який простягається в широтному напрямку більш ніж на 7 тис. км і майже не має природних перепон для комунікацій, ставить США у фокус геостратегічних інтересів Канади. США є важливим джерелом капі­талу, технології, а також ринком збуту продукції. Наявність ли­ше одного суходільного сусіда першого порядку звужує для Ка­нади можливість зовнішніх контактів.

Основними геополітичними фокусами для Канади є НАФТА, членом якої вона є, НАТО (Канада бере активну участь у роботі цієї організації), а також МЕРКОСУР, КАРИКОМ, ЦАСР.

Пріоритетне місце в зовнішньополітичній стратегії Канади посідають США. Події 11 вересня 2001 р. створили нову політич­ну ситуацію в канадсько-американських відносинах. Інтеграція країн посилюється в економічній, зовнішній, валютній і культурній сферах. Наприкінці 2001 р. партнери підписали два важливі документи: Спільну заяву урядів Канади і США про співпрацю з проблем безпеки на кордоні й регіональної міграції, що передбачає гармонізацію процедур прийому біженців, видачі віз громадянам іноземних держав, випуску однотипних пос­відчень для туристів; і канадсько-американську Декларацію про «розумний кордон», яка охоплює питання безпечного пересуван­ня людей і вантажів через кордон, модернізації транскордонної інфраструктури тощо. В цілому події 11 вересня 2001 р. послужи­ли каталізатором інтеграційних тенденцій у Північній Америці з широкого спектра питань у галузях спільного управління кордо­ном, обміну інформацією і взаємодії спецслужб, гармонізації по­літики у сфері імміграції.

Найдовший суходільний кордон зі США має також Мексика. Його значна протяжність, відсутність природних перепон для ко­мунікацій, тісне транскордонне співробітництво чималою мірою сприяють процесам інтеграції в Північній Америці. На Північно­американському континенті, а також на геополітичній осі «Північ—Південь» Мексиці належить транзитне положення між країнами Північної й Південної Америки.

Мексика, незважаючи на спроби диверсифікації своєї зовнішньоеко­номічної діяльності, проводить активний курс на розширення господарської взаємодії зі США. Важливою віхою у цьому про­цесі стала прийнята мексиканським урядом ще в 1965 р. Програма індустріалізації прикордонних районів, яка передбачала надання різноманітних пільг для створення іноземних складальних підприємств («макіладорас»). У результаті на кордоні зі США ви­никли тисячі іноземних, в основному американських, підпри­ємств. Після підписання в 1993 р. угоди про створення НАФТА Мексика лідирує серед країн, що розвиваються, за рівнем госпо­дарської взаємодії зі своїм північним сусідом.