Література:

1. Бобилєва С. Й. Історія Німеччини з давніх часів до 1945 року. — Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2003. — 528 с.

2. Василенко И. А. Политическая глобалистика: Учеб. пособие. — М.: Логос, 2003. — 359 с.

3. Дейвіс Н. Європа. Історія. — К.: Основи, 2000. — 1464 с.

4. Діалог цивілізацій: нові принципи організації світу. — К.: МАУП, 2002. — 232 с.

1. Діалог цивілізацій: протиріччя глобалізації. — К.: МАУП, 2003. — 376 с.

2. Европейский Союз на пороге ХХІ века: выбор стратегии развития / Отв. ред. Ю. А. Борко. — М.: Эдиториал УРСС, 2001. — 471 с.

3. Перепелиця Г. М. Конфлікти в посткомуністичній Європі. — К.: НІСД, 2003. — 432 с.

4. Фуше М. Европейская республика. Исторические и географические контуры. — М.: Междунар. отношения, 1999. — 168 с.

ЛЕКЦІЯ 10. Азіатсько-Тихоокеанський та південно-азіатський регіони в геополітичному контексті

План:

1. Фактори сучасної геополітичної ситуації.

2. Загальна характеристика основних геополітичних акторів.

3. Особливості сучасної геополітичної си­туації у Східній та Південно-Східній Азії.

4. Перспективи розвитку геостратегічної си­туації в АТР.

5. Індія як регіональна держава.

1. Фактори сучасної геополітичної ситуації

Відносини в межах АТР можна вважати регіональним варіантом глобальної багатополярності. В АТР співіснують кілька центрів сили глобального та регіо­нального рівня, сформованих окремими державами або їхніми угрупованнями. При цьому країни регіону мають різні соціально-політичні й економічні системи, що, проте, не є суттєвим дезінтегрувальним фактором регіональних відносин. Скоріше можна говорити про досить високий рівень інтеграції між окремими державами, особливо в Східній Азії.

Одним із найважливіших елементів і наслідків азійського ре­несансу є перетворення Східної Азії на один із трьох головних центрів сили у світі. Високі темпи зростання економіки східно-азійських країн в останній чверті XX ст. забезпечили АТР панівні позиції у світовому господарстві. В регіоні виробляється більш ніж 1/3 світового ВВП, акумульовані величезні фінансові ресур­си, що інвестуються як у межах регіону, так і в інші центри світо­вого розвитку, динамічно зростають обсяги внутрішньорегіональної та зовнішньої торгівлі, здійснюються величезні дер­жавні та приватні відрахування на НДДКР.

У Східній та Південно-Східній Азії сформувалася регіональ­на економічна система з власною ієрархією субрегіонів та ха­рактером зв'язків між ними. Створення такої системи пов'яза­не з експортом японської моделі економічного розвитку шля­хом використання інноваційно-інвестиційних механізмів.

Активізація зовнішньоторговельних та інвестиційних зв'язків у межах АТР стимулювала процеси формування в межах регіону єдиної господарської системи, ядро якої утворюють Японія, Сінгапур, Південна Корея, китайські провінції Тайвань та Сян­ган, напівпериферію — Малайзія, Індонезія, Таїланд, Філіппіни, Бруней, приморські райони Китаю.

Економічна складова не тільки відіграє провідну роль у фор­муванні внутрішньорегіональних відносин і балансу сил, а й впливає на стратегічні позиції АТР у глобальній системі міжна­родних відносин. Прискорене економічне зростання східноазійських країн призводить до збільшення конфліктних аспектів взаємодії з іншими центрами світового господарства – країнами Європи та США.

Ще одним фактором, який впливає на геополітичні реалії АТР, є зосередження в регіоні трьох офіційних ядерних держав (Росії, Китаю, США) і Японії, яка має всі технічні та фінансові можливості для створення ядерної зброї і засоби доправлення до цілі, а також розташування тут інших «порогових» держав (КНДР). Іде прискорена мілітаризація східноазійсь­ких країн.

Наявність у країн регіону взаємних територіальних претензій є ще одним дестабілізувальним фактором геополітичної ситуації. Так, Японія заявляє територіальні претензії до трьох країн регіону: Китаю (о-ви Сенкаку), Республіки Корея (о-в Токто) та Росії (Південні Курильські о-ви); Китай має територіальні супе­речки з В'єтнамом (Парасельські о-ви) та практично з усіма іншими державами по периметру кордону. На розташований у Південно-Китайському морі архіпелаг Спартлі претендують од­разу шість країн і територій регіону (Малайзія, Філіппіни, Китай, Тайвань, В'єтнам, Бруней) тощо.