Ліквідатори; Прилади та пристрої, які попереджують руйнування мін.
Прилад терміновості - пристрій, який перемикає вибуховий механізм міни з безпечного стану в небезпечний через заданий час після постановки.
Прилад кратності - забезпечує вибух міни після наперед заданої кількості холостих спрацьовувань неконтактного вибухового механізму.
Ліквідатор - призначений для самоліквідації мін.
Ліквідатори бувають:
• Гідростатичні (гідростат - вибух-затоплення);
• Механічні з годинниковим механізмом (довгостроковий годинниковий механізм, який виконує роль приладів терміновості та ліквідатора).
• Ударно-механічні (авіаційні міни).
Гідростатичні ліквідатори, які використовують для свого спрацьовування значне зменшення тиску на протязі деякого часу, широко використовуються в якірних мінах.
Прилади, які викликають вибух міни при спробі роззброєння або під'йому міни з води для роззброєння - це прилади, які попереджують роззброєння мін.
За принципом дії можуть бути механічні, фотоелектричні, гідростатичні, електроконтактні, барометричні та ін.
У якості джерел живлення (вибухових пристроїв, приладів та затільного кола) використовують батареї та акумулятори.
Якір з міпрепом - необхідний для утримання міни в заданій географічній точці. Якір також служить теліжкою для міни, та на ньому розташовані механізми відділення міни від якоря та установки на задане заглиблення.
Прилад плавання - для утримання плаваючої міни на заданому заглибленні. В ВМФ є тільки авіаційні плаваючі міни.
Неконтактний відокремлювач - призначений для відокремлення реактивно-спливаючої міни від якорю та запуску реактивного двигуна (порохового) при проходженні НК або ПЧ на міною, або ж сплиття міни з великою швидкістю до глибини, яка дорівнює осадці НК або до глибини ходу ПЧ.
Мал.5. Глибинна постановка мін.
Мал. 6. Штерто-вантажний спосіб постановки мін.
Питання 34
1 ЗАГАЛЬНИЙ УСТРІЙ ТОРПЕД.
Торпеда є основним елементом комплексу торпедної зброї як на підводних човнах, так і на надводних кораблях. Тип торпеди визначає бойові можливості комплексу і коло задач, що вирішуються ним.
Торпедою називається підводний снаряд, що сам рухається, який обладнаний зарядом звичайного або ядерного ВВ і призначений для доставки заряду до цілі та його підриву. Управління рухом торпеди здійснюється засобами: автономним, самонаведенням, телекеруванням та комбінованим управлінням.
Більшість сучасних торпед мають систему комбінованого управління.
До позитивних якостей торпед, що виявляють вплив на успішність їхнього бойового застосування, відносяться:
- відносна скритність бойового застосування торпед з підводних човнів по надводним кораблям і з надводних кораблів по підводним човнам, що забезпечує раптовість нанесення удару,
- поразка надводних кораблів в найбільш вразливі частині їхнього корпуса - під днищем,
- поразка підводних човнів, що знаходяться на будь-яких глибинах занурення,
- відносна простота приладів, що забезпечують бойове застосування торпед.
Велика різноманітність задач, при рішенні яких носіями використовується торпедна зброя, зумовила створення торпед різних типів, які можна класифікувати по наступним основним ознакам:
а) по призначенню:
- протичовнові,
- проти надводних кораблів,
- універсальні (проти підводних човнів та надводних кораблів),
б) по типу носія:
- корабельні,
- авіаційні,
- бойові частини протичовнових ракет та мін,
в) по калібру:
- малогабаритні (калібром 40см),
- стандартні (калібром 53см),
- великі (калібром більш 53см),
г) по роду заряду ВВ в зарядному відділенні:
- з зарядом звичайної вибухової речовини,
- з ядерним боєприпасом,
- практичні (без заряду),
д) по типу енергосилової настанови:
- з тепловою енергетикою (парогазові та реактивні),
- електричні,
е) по засобу управління:
- автономно керуємі (прямойдучі та маневруючі),
- з самонаведенням (в одній або двох площинах),
- телеуправляємі,
- з комбінованим управлінням.
Сучасні стандартні торпеди, призначені для знищення надводних кораблів, мають довжину біля 8м, їхня маса досягає двох тон і більш, глибина ходу, як правило, не перевищує 12-14м. Їхня дальність - понад 15-20км при швидкості ходу більш 50 вуз. Оснащення таких торпед ядерним боєприпасом зумовлює можливість їх застосування не тільки для нанесення ударів по надводним кораблям, але так же і для знищення підводних човнів супротивника і знищення берегових об'єктів, що знаходяться біля зріза води.
Протичовнові електричні торпеди мають швидкість 30-40 вуз при дальності 15-16км. Їх головна особливість полягає в спроможності поражати підводні човни, що знаходяться на глибині в декілька сотень метрів.
Застосування в торпедах систем самонаведення - одноплоскостної, що забезпечує автоматичне наведення торпеди на ціль в горизонтальній площині, або двухплоскостної (в протичовнових торпедах) - для наведення торпеди на підводний човен-ціль як по направленню, так і по глибині різко підвищує бойові можливості торпедної зброї.
Телеуправляємі торпеди, наведення яких на ціль здійснюється з корабля, що стріляв за допомогою проводної лінії зв'язку, мають високу ефективність в умовах застосування супротивником засобів завад і маскування, а також при виконанні їм маневру відхилення.
Більшість сучасних зразків торпед, (незалежно від їхнього призначення, характеру носію і калібру) має типову конструкцію корпуса і компонування основних приладів, агрегатів і вузлів. Вони відрізняються в залежності від призначення торпеди що зумовлюється головним чином різноманітними видами та принципом дії енергосилової установки.
Як правило, торпеда складається з 4-х основних частин: зарядного відділення, відділення енергокомпонентів з відсіком пускорегулюючої апаратури (для торпед з тепловою енергетикою) або акумуляторного відділення (для електричних торпед) кормового відділення і хвостової частини. Їхні оболонки виконані з стали або алюмінієво-магнієвих сплавів високої прочності. Основні частини герметично з'єднуються між собою і утворять форму корпусу торпеди, що має обтічну форму, що сприяє зменшенню опору при її русі в воді. Прочність та герметичність корпусів торпед дозволяє підводним човнам робити стрільбу ними з глибин, що забезпечують високу скритність бойових дій, а надводним кораблям - завдавати удар по підводним кораблям, що знаходяться на будь-яких глибинах занурення. На корпусі торпеди встановлюються спеціальні що спрямовують наділки для надання їй заданого положення в трубі торпедного апарату.
В основних частинах корпуса торпеди розміщені: бойова приналежність, енергосилова установка, система управління рухом і наведеням, допоміжні механізми.
Бойова приналежність міститься в боковому зарядному відділенні (БЗО), що є головною частиною торпеди сферо-циліндричної форми. ДО БЗО спереду може приєднуватись блок системи самонаведення.
Бойова приналежність складається з заряду звичайної вибухової речовини бризантної дії (МС, МТ, ТГА-Г5 і ін.) масою від 100 до 300 кг та детонатору. Окремі зразки торпед можуть нести ядерний боєзапас (ЯБП), що являє собою ядерний заряд з механізмом його підриву і запобіжними приладами.
В торпедах, призначених для практичних стрільб, застосовується практичні зарядні відділення (ПЗО), що не мають заряду ВР. В ПЗО встановлюються прилади для позначки місця торпеди в процесі її руху, контрольно-реєструюча апаратура для фіксації точності руху торпеди по заданій траєкторії, фіксація роботи системи самонаведення і підривача, а також прилади, що забезпечують її зринання на поверхню після проходження заданої дистанції і наступне візуальне або технічне відкриття.
Детонатор торпеди являє собою автоматичне влаштування, що служить для підриву бойового заряду, і складається з запальної приналежності і апаратури детонатору.
Апаратура контактного детонатору служить для створення механічного імпульсу в момент удару торпеди о ціль. Основною частиною цієї апаратури є інерційнний механізм (маятник), що змінює своє початкове положення, під впливом сил інерції, що виникають в момент удару. Відхилення маятника призводить до зняття стопорного механізму бойка, що під впливом бойовий пружини переміщається і наколює капсюль-запалювач, що викликає підрив запального приладдя і детонацію бойового заряду.
Неконтактним детонатором називається сукупність пристроїв та приладів, що забезпечують вибух заряду торпеди при її проходженні на визначену відстані від цілі. Ця відстань називається радіусом реагування неконтактного підривача і звичайно складає 5-10м. Застосування неконтактних детонаторів підвищує ефективність бойового застосування торпедної зброї за рахунок збільшення прицільної площі цілі) що визначається не тільки її довжиною і шириною, але і зоною реагування детонатору.
Крім того, неконтактний вибух призводить до більших розрушеннь, ніж контактний вибух у добре захищеного борту, бо при цьому на корабель вплине не тільки тиск газів детонатору, але і кінетична енергія мас води, що утвориться в момент вибуху. Дія неконтактного детонатору заснована на спроможності його апаратури реагувати на викривлення або відбивання того або іншого фізичного поля, створюваного метою (у пасивних детонаторів), або самою торпедою (у детонатору активного типу). По вигляду фізичного поля найбільше розповсюдження в нинішній час отримали активні електромагнітні, акустичні та оптичні детонатори.
Розглянемо принцип дії і прилади неконтактних детонаторів деяких типів:
В склад електромагнітного неконтактного детонатору входять:
- випромінючий пристрій що складається з однієї або двох котушок з більшим числом витків проводу, що розміщений в кормовому відділенні і призначений для створення власного електромагнітного поля торпеди,
- приймальний пристрій, виконаний у вигляді соленоїда, що розміщений в зарядному відділенні і служить для фіксації Е.Р.С., що виникає при викривленні електромагнітного поля,
- електронний блок, що забезпечує підсилення ЕРС, що приймається, та перетворення її в імпульс струму, достатній для спрацювання запального пристрою.
Акустичні неконтактні підривачі, як правило, мають два канали: активний і пасивний. Активний канал основний, працює на принципі гідролокатора, з випроміненням акустичних імпульсів в сторону поверхні води у торпед, що застосовуються проти надводних кораблів, або в межах діаграми спрямування, що має вигляд кругової зони (протичовнових торпед). Його апаратура складається з одного або декількох електроакустичних перетворювачів (ЕАП) магнітострикційних або п’єзоелектричних, розташованих по колу на оболонці зарядного відділення, підсилювального приладу (ПП), імпульсного генератора (ІГ) і виконавчого пристрою (ВП). Після приходу детонатору в бойове положення імпульсний генератора починає виробляти електричні імпульси певної частоти, що надходять на обмотки електроакустичних перетворювачів, працюючих в режимі випроміненя, будуть перетворені в імпульси акустичної енергії, що розповсюджуються в водній середі в межах певної зони реагування детонатору. При сприйманні електроакустичним перетворювачем, що працює в режимі прийому, імпульсів, відбитих корпусом цілі, здійснюється їхнє перетворення в електричні сигнали і передача в підсилювальний пристрій. Підсилені електричні сигнали подаються на виконавчий пристрій, що виробляє імпульс для спрацювання запального пристрою (ЗП). Пасивний канал, що складається з підсилювального пристрою (ПП) і блоку контролю (БК), фіксує шуми цілі і захищає детонатор від впливу завад, що створюються супротивником, і хибних ехосигналів. Погодженість роботи окремих вузлів і блоків детонатору по часу здійснюється синхронізатором (СИНХР).
Оптичний неконтактний детонатор являє собою багатоканальний світлолокатор, що випромінює за допомогою потужної лампи накалювання світловий потік по певним напрямкам і що реагує на його відбивання при проходженні торпеди поблизу цілі. Детонатор може встановлюватися як в протичовнових торпедах, так і в торпедах, призначених для знищення надводних кораблів. Його робота не залежить від прозорості води, природної освітленості і різноманітного роду завад. До складу апаратури детонатору входять: імпульсна лампа накалюваня з датчиками випроміненя, приймальники випроміненя, блок подавленя завад і виконавчий механізм. Датчики випроміненя забезпечують розповсюдження світлового потоку імпульсної лампи по заданим напрямкам в вигляді вузьких пучків світла. Приймальники випроміненя являють собою фотоелементи, які перетворюють світловий потік, відбитий корпусом цілі, в електричні сигнали. Блок подавленя завад служить для врахування рівня природної освітленості на глибині ходу торпеди. За допомогою виконавчого механізму здійснюється перетворення електричних сигналів, що надійшли від приймальників випроміненя, в імпульс для спрацювання запального пристрою.
У більшості торпед для збільшення надійності застосовуються детонатори, що комбінуються. Їх основним елементом є уніфікований запальний пристрій (УЗП), що являти собою поєднання запального пристрою з апаратурою контактного детонатору. УЗП може спрацьовувати при ударі торпеди про цілі, або при отриманні сигналу від апаратури неконтактного детонатору. Приведення детонатору в бойове положення здійснюється його апаратурою шляхом послідовного зняття декількох східців запобігання різноманітного принципу дії після відходу торпеди на безпечну відстань від корабля, що стріляє, або при отриманні команди від системи самонаведення.
Енергосилова установка є найважливішим вузлом торпеди, за допомогою якого забезпечується її рух в воді після пострілу з заданої швидкістю і на певну дальність. До складу енергосилової установки входять джерела енергії, двигун і рушій.
У торпед з тепловою енергетикою джерелом енергії є паливо, компоненти якого - пальне і окислювач - можуть бути рідкими (у парогазових торпед), або твердими (у реактивних торпед). В парогазових торпедах пальне - керосин і окислювач - кисень або маловодний перикис водню зберігаються в герметичних резервуарах відділення енергокомпонентів і після пострілу за допомогою пристроїв пуско-регулюючої апаратури витісняються повітрям або поступають самостійно в парогазогенератор в визначених співвідношеннях. В парогазогенераторі відбувається їхнє запалення і утворення парогазової суміші - робочого тіла двигуна, що має високу температуру та тиск. Для збільшення обсягу робочого тіла і пониження його температури в парогазогенератор подається вода з водяного відсіку або із-за борту за допомогою водяного насосу. Парогазогенератор являє собою конструкцію, що складається з реактора камери сгорання і запалювального пристосування. У внутрішній полості парогазогенератора є форсунки для розпилення енергокомпонентів, що надходять. Запальне пристосування служить для запалення енергокомпонентів в момент пострілу. У відсіку пускорегулюючої апаратури містяться окрім паро-газогенератора прилади, що дозують надходження енергокомпонентів в парогазогенератор в залежності від глибини ходу торпеди і режиму її руху, система викиду окислювача за борт в аварійних ситуаціях та інші прилади.
Двигун торпеди призначений для перетворення теплової енергії робочого тіла в механічну роботу рушія - гребних гвинтів торпеди. Він міститься в кормовому відділенні і може бути турбінам або поршневим. Найбільше розповсюдження в сучасних торпедах отримали турбінні двигуни, що мають у порівнянні з поршневими двигунами минулих років більш високий ККД.
Турбіний двигун складається з соплової коробки, що є водночас його корпусом, і одновінкового ротору. Соплова коробка має ряд внутрішніх соплових отворів, по яким робоче тіло рівномірно надходить на лопатки ротора, призводячи його в обертання. Ось ротора турбіни зв'язана з грибним валом торпеди коробкою швидкостей і редуктором, за допомогою яких здійснюється пониження частоти обертання гребного валу до робітничого значення. Редуктор також служить для підтримання заданої частоти обертання валів (гвинтів) в залежності від режиму ходу торпеди. Режим ходу торпеди визначає співвідношення між швидкістю ходу торпеди і її далекістю і може переключатися до пострілу або на ходу.
Поршневі двигуни торпед можуть бути двохциліндровими або багатоциліндровими. В енергосилових установках з поршневим двохциліндровим двигуном робоче тіло утворюється в парогенераторі по описаній вище схемі, а його розподіл по циліндрам здійснюється за допомогою золотникового пристрою. Окремі типи торпед можуть мати багатоциліндрові поршневі двигуни, робота яких забезпечується з допомогою рідкого або твердого унітарного (єдиного) палива, що поєднує в собі як пальне, так і окислювач.
У реактивних торпед тверде паливо в вигляді порохових шашек міститься в корпусі реактивного двигуна, а необхідна тяга виникає за рахунок закінчення продуктів його сгорання через сопло певного перетину.
В торпедах з гідрореактивним двигуном "пальним" є гідрореактивні речовини (натрій, літій і ін.), а окислювачем є морська вода, що подається насосом із-за борту. Хімічна взаємодія гідрореактивної речовини і води здійснюється в реакторі, при цьому утвориться значна кількість газу, енергія якого використовується для створення реактивної тяги.
В водометних двигунах торпед, що є різновидом гідрореактивних, сила тяги створюється за рахунок викиду через сопло води з великою швидкістю. Для нагнітання води можуть застосовуватися насоси більшої продуктивності або турбонасосні агрегати.
В енергосилових установках електричних торпед джерелом енергії є акумуляторна батарея, розміщена в акумуляторному відділенні. Батарея складається з окремих акумуляторів підвищеної ємності (лужних або кислотних), встановлених в спеціальному контейнері, і може бути одноразової чи многоразової дії. В акумуляторні батареї багаторазової дії электроліт заливається завчасно при приготуванні торпеди до погрузки на носій. Така батарея вимагає повсякденного контролю з боку особистого складу, заміру основних параметрів, підзарядки і вентиляції, термін її зберігання в торпеді обмежений. Батареї багаторазової дії, як правило, використовуються для практичних стрільб. В бойових торпедах використовуються в основному батареї одноразової дії. Электроліт батареї одноразової дії зберігатися окремо в герметичних гумових ємностях або ампулах, розміщених над кожним елементом. Заливка батареї електролітом відбувається в момент пострілу. Для витиснення електроліту використовується стисле повітря, що зберігається в повітряних балонах. Батарея не вимагає особливого контролю, що зумовлює можливість зберігання торпеди на носію тривалий час. У деяких зразків батарей електролітом може служити морська вода, що подається в момент пострілу із-за борту.
Електродвигун торпеди.
Силовим агрегатом електричних торпед, перетворюючим електроенергію батареї в механічну роботу гребних гвинтів, є електродвигун постійного струму.
Електродвигун торпеди розрахований на короткочасний період роботи і є біротативним, у якого при подачі живлення може обертатися як якір, так і магнітна система. Це дозволяє за допомогою двох гребних валів, розташованих один в іншому, забезпечити різностороннє обертання гвинтів торпеди без будь-яких додаткових приладів. Обертання гребних гвинтів в різні сторони необхідно для забезпечення тривкого руху торпеди після пострілу. В умовах пов-сякденного зберігання торпеди її електродвигун знеструмлений: його силовий плюсовий ланцюг розімкнутий перемикачем режимів, а мінусовий - контактором.
При приготуванні електричної торпеди, що знаходиться в торпедному апараті, до пострілу перемикач режимів встановлюється в положення "Включене", чим забезпечується замикання контактів силового плюсового ланцюга батареї і підключеня її до електродвигуну. Контактор служить для замикання силового ланцюга і запуску електродвигуна через 4-5с після пострілу. Цей витяг часу забезпечується замтримлювачем. Витяг часу зумовлює почало роботи енергосилової установки тільки після виходу торпеди з торпедного апарату і погруження її в воду (при стрілянні з надводного корабля) і забезпечує подачу живлення на електродвигун після повної заливки електроліту в елементи батареї одноразової дії. В корпусі контактора міститься циліндр з пневмопоршнем, зв'язаними з непорушним і рухомим контактами. Силовий мінусовий ланцюг, а також пневмовлаштування, що забезпечує переміщення пневмопоршня і замикання контактів при надходженні на нього стислого повітря від затримлювача. Заданий витяг часу забезпечується проходженням стислого повітря через калібровочний отвір в дюзі внутрішньої полості затримлювача, а відсічка - з допомогою механізму відсічки.
У окремих типів електричних торпед акумуляторна батарея може бути відстуня. В цьому випадку електроенергія, необхідна для роботи двигуна, подається по спеціальному кабелю з корабля, що стріляє.
Повна безслідність і малошумність електричних торпед сприяє скритності бойового впливу по супротивнику і створює сприятливі умови для роботи системи самонаведення і апаратури неконтактного детонатору.
Прилади управління рухом торпеди, а також допоміжні прилади, до яких відносяться торпедний генератор з перетворювачем і регулятором частоти, рульові машинки, водяний та олійний насоси, окремі елементи повітряної, електричної і гідравлічної схем торпеди, як правило, містяться в кормовому відділенні. На його зовнішній поверхні є горловини, в яких встановлені блок впускного і клапанів, курсове влаштування і установочні головки приладів управління рухом торпеди.
З допомогою впускного клапана здійснюється заповнення повітряного резервуару або балонів торпеди повітрям високого тиску.
Замикаючий клапан, перед пострілом, забезпечує доступ повітря до куркового влаштування. При откиданні курка в момент початку руху торпеди в торпедному апараті здійснюється подача повітря до приладів пускорегулюючої апаратури та іншим споживачам.
Для надання торпеді тривкого положення в воді після пострілу служить стабілізатор, що міститься на корпусі хвостової частини. Стабілізатор має вертикальні і горизонтальні килі з розташованими на них вертикальними і горизонтальними стернами та елеронами. Вертикальні та горизонтальні стерна, а також елерони торпеди системою тяг зв'язані з рульовими машинками приладу курсу, автомату глибини і креновирівнюючого приладу. В корпусі хвостової частини містяться два гребних гвинта. В енергосилових установках з однім валом підсилення його обертання розподіляється на два гвинта за допомогою диферинціалу.
На надводних кораблях наводящі торпедні апарати являють собою поворотну платформу з розташованими на ній торпедними трубами. Наведення торпедного апарату здійснюється розворотом платформи в горизонтальній площині з допомогою електричного або гідравлічного приводу. Ненаводимі торпедні апарати жорстко кріпляться до палуби корабля. У откидаючихся торпедних апаратів передбачено два фіксованих положення: похідне, в якому вони знаходяться в повсякденних умовах, і бойове. Переклад торпедного апарату в бойове положення здійснюється його розворотом на фіксований кут, що забезпечує можливість стріляння торпедами.
Торпедний апарат може складатися з однієї або декількох торпедних труб, виготовлених з стали і здатних витримувати значний внутрішній тиск. Кожна труба має передню і задню кришки. На надводних кораблях передні кришки апаратів легкі з’ємні. Задні кришки всіх торпедних апаратів закриваються за допомогою спеціального кремаль’єрного затвору і мають велику прочність. Задні кришки торпедних апаратів надводних кораблів відкриваються і закриваються вручну.
Всередині торпедного апарату по всій його довжині встановлюються чотири спрямовуючих доріжки (верхня, нижня і дві бокових) з пазами для наділок торпеди, що забезпечують надання їй заданого положення при погрузці, зберіганні і русі при пострілі, а також обтюруючі кільця. Обтюруючі кільця, зменшуючи зазор між корпусом торпеди і внутрішніми стінками апарату, сприяють створенню викидаючого тиску в його кормовий частині в момент пострілу. Для утримання торпеди від випадкових переміщень служить хвостовий упор, розміщений в задній кришці, а також стопор, автоматичні що прибирається перед стрілянням.
Торпедні апарати надводних кораблів можуть мати штормові стопори і з ручним приводом.
Введення вхідних даних в торпеду визначається конструктивними особливостями установочних головок її приладів, а також принципом роботи периферійних приладів торпедного апарату. Він може здійснюватися з допомогою механічних або електричних приводів, коли шпинделі периферійних приладів з'єднуються зі шпинделями приладів торпеди спеціальними муфтами. Їх відключення робиться автоматично в момент пострілу до початку руху торпеди в трубі торпедного апарату. Окремі зразки торпед і торпедних апаратів можуть мати для цієї мети самогерметизуючися електричні штепсельні роз’єми або прилади безконтактного введення даних.
2. ПРИНЦИП УПРАВЛІННЯ ТОРПЕДАМИ
Підготовка торпед і торпедних апаратів здійснюється по наказу командира і робиться у відповідності з вимогами інструкцій і ПМС серії "Г".
В момент пострілу замикається ланцюг стрільби, що призводить до спрацювання системи стрільби і пострілу торпедою. При русі торпеди в трубі торпедного апарату її курок під впливом куркового заціпу откидається.
У парогазових торпед з откиданням курка стисле повітря з повітряного резервуару починає надходити до приладів пускорегулюючої апаратури, за допомогою яких його тиск понижується до робочого значення. Далі повітря робочого тиску подається в резервуари пального, окислювача і води на витиснення енергокомпонентів в парогазогенератор в певних співвідношеннях. Водночас повітря надходить на спуск бойка запального пристосування парогазогенератора, розгін ротора гіроскопу приладу курсу і живлення силових виконавчих механізмів системи торпеди. З запуском двигуна торпеди починає працювати водяної насос, що подає забортну воду в парогазогенератор, торпедний генератор з перетворювачем і стабилизатором частоти і олійний насос.
У електричних торпед сткиданя курка призводить до надходження стислого повітря до затримлювача, від якого він подається на витиснення электроліту з ампул або гумових ємностей в акумуляторну батарею (за наявності батареї одноразової дії), на контактор і в пневмосхему торпеди. Після заповнення батареї електролітом спрацьовує система відсічки і подача повітря витиснення припиняється. Через 5с після пострілу замикається силовий мінусовий ланцюг і подається на електродвигун. Після запуску торпедного двигуна механічна робота гребних гвинтів забезпечує рух торпеди з заданою швидкістю на електродвигун.
Автономні прибори керування торпедою після приведення її в дію починають виробляти команди керування рухом торпеди на програмному участку траекторії відповідно з введеними в них даними. При цьому торпеда повертає на заданий курс та лягає на задану глибину, продовжуючи подальший рух прямолінійно, або виконуючи маневрування в одній чи двох площинах. При віддаленні торпеди на безпечну відстань (300-400м) приходить в бойове положення її взриватель, система самонаведення та бортові прилади комплексу телекерування (у торпед, що самі наводяться).
Рух торпед що рухаються по програмній траекторії буде продовжуватись до моменту зустрічі з ціллю, або до моменту витрачення її енергокопмонентів. У торпед, що самонаводяться з включенням ССН починається участок пошуку, при цьому вони можуть рухатися прямолінійно, або маневрувати в горизонтальній та вертикальній площинах для збільшення вирогідності визначення цілі. Початком участку самонаведення є точка захвату цілі ССН. При цьому функції обробки команд керування приймає на себе ССН. Участок самонаведення продовжується до спрацювання взривателя. У випадку втрати контакту з ціллю ССН видає команду для переходу торпеди в режим вторинного пошуку. Траєкторії торпеди на цьому участку можуть бути різними. При круговому пошуку торпеда після втрати контакту починає описувати циркуляції в горизонтальній площині. При секторному пошуку вона лягає на курс, що відповідає напрямку на точку втрати контакту, та виконує маневрування в горизонтальній площині, періодично відвертаючи від генерального напрямку вправо чи вліво на певний кут. Вторинний пошук по спіралі може виконуватись як в горизонтальній площині, так і в двох площинах, коли протичовнова торпеда маневрує по спіралі, що розходиться, одночасно змінюючи глибину занурення. Вторинний пошук продовжується до наступного визначення чи до повного відпрацювання енергоресурсів торпеди.
Сучасні системи управління торпедною стрільбою, розрізняються по повноті задач, що вирішуються і конструктивним особливостям, можуть поділятися по наступним основним признакам:
а) по носіям:
- системи управління торпедною стрільбою підводних човнів
- системи управління торпедною стрільбою надводних кораблів,
б) по задачам, що вирішуються:
- спеціалізовані системи управління, в яких закладені одна або декілька програм, що дозволять вирішувати конкретні задачі по управлінню стрільбою різноманітними зразками торпед,
- комплексні (універсальні) системи управління, що мають у свому складі декілька систем (схем) з різноманітними програмами, призначені для управління стрільбою не тільки торпедами, але і іншими виглядами зброї, а також що дозволять в окремих випадках вирішувати задачі, не зв'язані з застосуванням зброї,
в) по ступеню управління торпедами:
- системи управління стрілянням автономно керуємими та торпедами, що самонаводяться, всі прилади яких розміщені тільки на носії, такі системи вирішують задачі по розрахунку вхідних даних для стрільби тільки до моменту пострілу і називаються приладами управління торпедною стрільбою (ПУТС),
- системи управління стрілянням телеуправляємими торпедами (комплекси телеуправління - кту), прилади яких об'єднані в дві групи, одна з яких - корабельна апаратура телеуправлення - розміщена на носію зброї, а інша бортова апаратура телеуправлення - на торпеді, енергетичний зв'язок обох груп приладів здійснюється до пострілу (під час приготування торпедного зброї до бойового застосування) і після пострілу (за допомогою проводної лінії зв'язку) для наведення торпеди на ціль,
г) по принципу дії обчислювальних приладів:
- системи на механічних рахувально-вирішальних приладах,
- системи на електромеханічних рахувально-вирішальних приладах,
- системи на електронних елементах (з застосуванням електронно-обчислювальних машин)
Системи управління торпедною стрільбою підводних човнів та надводних кораблів вирішують наступні типові задачі:
- забезпечують автоматичний збір інформації про ціль від одного або декількох джерел у вигляді пеленгу Пц або свого курсового куту, а на надводних кораблях - і дистанції до цілі Дц, на підводних човнах дистанція до цілі може визначатися за допомогою тракту вимірів дистанції гідроакустичного комплексу або при використанні радіолокаційної станції (тільки по особистому наказу командира),
- забезпечують автоматичне отримання інформації від навігаційного комплексу про маневрування свого корабля,
- розраховують на основі введеної інформації елементи руху цілі (курс цілі Кц і її швидкість), а також поточні (приладні) значення пеленгу та дистанції до цілі,
- відтворюють на індикаторі обстановки (індикаторному обладнанні) наочну картину взаємного положення корабля ,що атакує і цілі в процесі атаки,
- забезпечують командира корабля даними, необхідними для вибору позиції стрільби торпедами,
- забезпечують рішеня задачі зустрічі торпед (як правило, різноманітних зразків) з ціллю з одночасним розрахуванням вхідних даних для стрільби торпедами,
- забезпечують автоматичне введення розрахованих вхідних даних в прилади управління рухом торпед, призначених до стрільби, в систему дистанційного наведення торпедного апарату,
- забезпечують видавання розрахованих даних, необхідних командиру при виході в торпедну атаку, на табло, шкали і інші прилади наочного відображення,
- забезпечують передачу наказів, доповідей і сигналів в процесі виконання торпедної атаки,
- автоматичні виробляють і вводять в телеуправляємі торпеди дані для їх наведення на ціль після пострілу (за наявності на носії комплексу телеуправління).
Всі прилади різноманітних систем управління торпедною стрільбою (як спеціалізованих, так і комплексних) по свойому призначенню можна об'єднати в групи.
Командирські прилади. В цю групу входять прилади і пульти командира корабля і командира мінно-торпедної бойовий частини, за допомогою яких здійснюється управління бойовим застосуванням торпедної зброї і рішення окремих задач.
Прилади введення і виводу інформації в вигляді перемикачів або приладів зовнішніх зв'язків. Ця група приладів забезпечує введення інформації від різноманітних джерел в рахувально-вирішальні прилади системи управління, а також прийом вироблених ними даних і наступний їхній розподіл по окремим споживачам (на прилади наочного відображення, прилади введення даних в торпеди і ін.).
Рахувально-вирішальні прилади об'єднують торпедні автомати стріляння, цифрові обчислювальні машини і окремі обчислювальні прилади, в яких вирішуються певні математичні залежності в відповідності з заставленою програмою.
Виконавчі прилади. До них відносяться прилади введення даних в торпеди, а також прилади наведення торпедного апарату.
Прилади ланцюга торпедної стрільби, з їхньою допомогою здійснюється передача команд, доповідей і сигналів про підготовку до стріляння і стріляння торпедами.
Допоміжні прилади. До них відносяться джерела живлення, станції розподілу електроенергії, єднальні шухляди, а також ряд інших приладів.
Всі прилади систем управління торпедною стрільбою на підводних човнах і надводних кораблях в залежності від свого призначення містяться на головному командному пункті корабля, командних пунктах і бойових постах мінно-торпедної бойовий частини.
Торпедна атака, поєднання маневрів корабля з рішучою дією торпедною зброєю по супротивнику з метою його знищити або вивести з ладу. Торпедну атаку здійснюють: підводні човни з торпедним озброєнням - по підводним човнам, надводним кораблям і судам супротивника, надводні кораблі - по підводним човнам супротивника. Торпедна атака складається з оцінки позиції відносно відкриття супротивника, виявлення головної цілі та її охорони, визначення можливості і способів торпедної атаки, зближення з ціллю і визначення елементів її руху, вибору і заняття позиції стрільби, стрільби торпедами.
Торпедна стрільба, процес застосування торпедної зброї для поразки морської цілі. Торпедна стрільба полягає в обчисленні даних стрільби, введенні їх в торпеду, занятті носієм розрахункової позиції і проведенні залпу. Торпедна стрільба буває бойовою і практичною (навчальною), по засобу виконання - залповою, прицільною одиночною торпедою, по площі, послідовними пострілами.
Залпова торпедна стрільба, складається з одночасного випуску з торпедних апаратів двох і більш торпед для підвищення імовірності влучення в ціль.
Стрільба прицільна: - кут попередження, qK - курсовий кут цілі, КЦ - курс цілі, КЛ - курс ПЧ, - кут зустрічі торпеди з метою.
Торпедна стрільба по площі, стрільба при якій торпедами перекривається імовірна площа знаходження мети. Застосовується для перекриття помилок в визначенні елементів руху цілі і дистанції. Розрізняють стрільбу сектором з паралельним ходом торпед, виконується залпом торпед або з тимчасовим інтервалом між пусками.
Торпедна стрільба послідовними пострілами, стрільба, при якої торпеди вистрілюються послідовно одна за іншою через задані проміжки часу, з тимчасовим інтервалом. Використовується для перекриття помилок в визначенні елементів руху цілі і дистанції до неї.