10. Ебуліоскопія

Рідина закипає тоді коли тиск її насиченої пари = зовнішньому атмосферному тиску.

Залежність тиску насиченої пари від температури має вигл.

1 – залежність тиску насиченої пари чистого розчинника від температури.

2 – зал. Тиску насиченої пари над розчином від температури.

Т кипіння р-ну − Т кип. 0 = ∆ Т кип. – підвищення темп.кип. р-ну.

∆ Т кип залежить від:

1. Від концентрації розчину – прямо пропорційно.

2. Від природи розчинника.

3. Не залежить від природи розчиненої речовини.

Така властивість величина якої не залежить від природи розчиненої речовини, а залежить від кількості її частинок називається колігативною.( ∆ Т кип., ∆ Тзамерзання, зниження тиску насиченої пари над розчином, осмотичний тиск розчинів).

Щоб порівняти вплив природи розчинника на температуру кипіння розчину вводять поняття ебуліоскопічної сталої Е.

Ебуліоскопічна стала Е. – це величина, яка показує на скільки підвищується Т кип. Чистого розчинника, якщо в 1000г його розчинити 1 моль будь – якого неелектроліту

Для теоретичного розрахунку величини підвищення Т кип. Вант – Гоф вивів форм. ∆ Т кип = RT₀² кип/1000L *m

m – моляльність розчину

RT₀ кип – температура кипіння чистого розчинника

L – питома прихована теплота випаровування.

L = λ ⁄ m

λ –мольна прихована теплота випар.

Якщо m = 1, то ∆ Т кип = RT₀² кип/1000L = Е – фізичн. Зміст ебуліоскопічної сталої, тобто це є таке підвищення

Т кип р-ну коли моляльність = 1.

∆ Т кип = Е * m

Група методів дослідження фізико - хімічних властивостей на основі вимірювання Т кип. Розчину назив. Ебуліоскопією( ебуліо від лат – кипить)

М = 1000 * g * Е / G * ∆Ткип

- ф-ла для знах молекулярної маси розчиненої речовини.

і = 1 + α ( ν – 1 ) – ф-ла для теоретичного розрахунку вел. Ізотонічного коеф.

α – ступінь дисоціації електроліту.

( ν – сумарна кількість іонів, що утворюються в результаті дисоціації однієї молекули електроліту.

∆ Т кип (експерем ) >∆ Т кип( теоретик)

∆ Т кип (експерем ) ⁄ ∆ Т кип( теоретик) = і

Для розчинів сильних електролітів використовуються фсі попередні ф-ли із врахуванням ізотонічного коефіцієнту.

- ∆ Т кип = RT₀² кип/1000L *m * і

• ∆ Т кип = Е * m * і

Величину ебуліоскопічної сталої беруть із довідника.

- М = 1000 * g * Е / G * ∆Ткип} * і

Ф.Х.

11. Кріоскопія

«Кріо» - замерзання

Рідина замерзає тоді коли тиск її насиченої пари = тиску насиченої пари над утвореною твердою фазою.

Залежність тиску насиченої пари від температури має вигл.

1 – залежність тиску насиченої пари над рідким розчинником.

2 – зал. Тиску насиченої пари над рідким розчином

3 – зал. Тиску насиченої пари над твердою фазою.

Отже розчини замерзають при нижчих температурах ніж чистий розчинник.

Т замер 0. − Т замер р-ну = ∆ Т замерзання – зниження темп.замерзання. р-ну.

∆ Т замер. залежить від:

А)Від концентрації розчину – прямопропорційно.

В)Від природи розчинника.

Б)Не залежить від природи розчиненої речовини.

Щоб порівняти вплив природи розчинника на температуру замерзання розчину вводять поняття кріоскопічної сталої К.

Кріоскопічна стала К. – це величина, яка показує на скільки знижується Т зам.. чистого розчинника, якщо в 1000г його розчинити 1 моль будь – якого неелектроліту

Для теоретичного розрахунку величини Т зам. Вант – Гоф вивів форм. ∆ Т зам = RT₀² зам/1000L *m - фізичний зміст кріоскопічної сталої

m – моляльність розчину

RT₀ кип – температура кипіння чистого розчинника

L – питома прихована теплота випаровування.

L = λ ⁄ m

λ –мольна прихована теплота пл..

Якщо m = 1, то ∆ Т кип = RT₀² кип/1000L = К.

∆ Т зам = Е * m

Група методів дослідження фізико - хімічних властивостей на основі вимірювання Т зам. Розчину назив. Кріоскопією

М = 1000 * g * К / G * ∆Тзам

- ф-ла для знах молекулярної маси розчиненої речовини.

і = 1 + α ( ν – 1 ) – ф-ла для теоретичного розрахунку вел. Ізотонічного коеф.

α – ступінь дисоціації електроліту.

( ν – сумарна кількість іонів, що утворюються в результаті дисоціації однієї молекули електроліту.

∆ Т зам(експерем ) >∆ Т зам( теоретик)

∆ Т зам (експерем ) ⁄ ∆ Т зам( теоретик) = і

Для розчинів сильних електролітів використовуються фсі попередні ф-ли із врахуванням ізотонічного коефіцієнту.

- ∆ Т зам = RT₀² кип/1000L *m * і

• ∆ Т зам = Е * m * і

Величину ебуліоскопічної сталої беруть із довідника.

- М = 1000 * g * Е / G * ∆ Т зам} * і

Кріоскопічні методи характеризуються більшою точністю вимірювань і тому викор. частіше.

Ф.Х.