18. Особливості формування професійної самосвідомості студентів

Психологічний зміст процесу професійного самовизначення полягає не лише у формуванні спрямованості на вибір конкретної професії, але й у пошуку суб"єктивних причин свого вибору. Через те невід"ємним компонентом професійного самовизначення є професійна самосвідомість, під якою розуміють усвідомлення особистістю себе як суб"єкта майбутньої професійної діяльності. Формою прояву професійної самосвідомості молоді є переважно усвідомлення своєї соціальної позиції, своїх інтересів, нахилів, здібностей, характерологічних особливостей, рівня своєї загальної та спеціальної готовності. При цьому усвідомлення своїх психічних особливостей нерозривно пов"язано з певним ставленням до себе, з самооцінкою. Тому самосвідомість - це не лише пізнання себе, але й емоційне відношення до себе, інтегральним результатом якого є самоповага. Професійне самосвідомість характеризує певний рівень самовизначення особистості. Особа, самовизначилася в професійному плані, - індивід, який усвідомлює свої життєві цілі, плани, пов'язані з самореалізацією у професійній сфері, професійні наміри (що він хоче), свої особистісні та фізичні якості (що він представляє собою як професіонал), свої можливості, здібності, дарування (що він може, межі його самовдосконалення), вимоги, пропоновані діяльністю, професійною групою (що від нього вимагають). В.Н. Козіев розглядає професійне самосвідомість педагога як складний особистісний механізм, який грає активну регулюючу роль у діяльності вчителя, за допомогою якого можливо активну саморозвиток, свідоме формування у самого себе професійно значущих якостей особистості, професійної майстерності. Тільки в тому випадку, коли педагог знає, з одного боку, якими якостями він повинен володіти, а з іншого - якою мірою у нього розвинені ці якості, він може свідомо прагнути до формування і розвитку даних якостей у себе. Необхідно: →формувати позитивне ставлення студентів до майбутньої професії; →розкривати сутнісні аспекти педагогічної діяльності, що відображають її мотиваційний потенціал, високу суспільну значимість; стимулювати пізнавальну активність студентів, спрямовану на усвідомлення психологічних особливостей власної особистості і діяльності; →формувати у студентів усвідомлену потребу в постійному, систематичному самопізнанні, рефлексії та професійному розвитку; →формувати у студентів перцептивно-рефлексивні і гностичні уміння і навички, сприяють створенню адекватного "образу професійного Я"; →використовувати різні форми психологічного тренінгу для позитивного розвитку і зміцнення Я-концепції майбутніх вчителів.

19. Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами.

Приципи взаємодії викладача і студента:

1)діалогізація (дискусія),

2).Проблематизація(систематичне включення проблемних ситуацій);

3)персоналізація(особисте спілкування студента і викладача не підлягає рольовому);

4). Індивідуалізація і диференціація навчання.

Компетентність- тип організації який дає можливість приймати ефективні рішення в певній проф.діяльності. Інтелектуальна творчість та самореалізація. Щоб спілкування було конструктивним (а не деструктивним) на кожному етапі, викладачеві треба володіти психолого-педагогічною шультурою спілкування, а саме:• знати психологію студентського віку та особливості конкретної студентської аудиторії;• об'єктивно оцінювати поведінкові реакції, комунікативну активність окремих студентів, адекватно емоційно відгукуватися на них;• вміти швидко організувати аудиторію і привернути її увагу до змісту заняття (прийоми самопрезентації і динамічного впливу), залучати до активної роботи всіх студентів;• вибирати такий спосіб своєї поведінки, який найкраще б відповідав особливостям і психічному стану студентів;• володіти прийомами стимулювання інтелектуальної ініціати ви й пізнавальної активності студентів, організації діалогічної взаємодії;• своєчасно коригувати свій комунікативний задум відповідно до реальних умов педагогічної взаємодії;• аналізувати процес спілкування, встановлювати співвідношення мети, засобів і результатів комунікативної взаємодії.Важливою умовою ділових взаємин викладача зі студентами є сприятливі особисті стосунки членів студентської групи. Тому треба намагатися налагодити добрі контакти з групою, привертати прихильність групи до себе, створювати й підтримувати добрий настрій, коригувати ділові й міжособистісні стосунки в групі. Треба навчитися діяти швидко й упевнено. Психологічно виправданим і повноцінним міжособистісне педагогічне спілкування будується за принципом суб'єкт - суб'єктної взаємодії:

1) сприймання співрозмовника як індивідуальності зі своїми потребами та інтересами;

2) виявлення зацікавленості в партнері, співпереживання (емпатія) його успіхам або невдачам;

3) визнання права партнера на незгоду, на свою думку, на право вибору поведінки та на відповідальність за свій вибір.