- •1.Основні завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні
- •2. Предмет і основні категорії психології вищої школи
- •3. Зв¢язок психології вищої школи з іншими науками.
- •4. Методологія, принципи та меоди психологічного дослідження.
- •6.Суперечливості та кризи студ віку
- •5. Психологічна характеристика студентства.
- •7. Адаптація студента до навчання у вищій школі
- •8.Професійне становлення особистості
- •9. Психологічні особливості студентської групи та її структура.
- •10. Проблема керівництва та лідерства у групі, функції студентського лідера
- •11. Психологічні засади управління навчальним процесом у вищій школі
- •12. Психологічні особливості розвивального навчання у вищій школі.
- •13. Проблемне навчання та психологічне обгрунтування його ефективного застосування у вищих навчальних закладах.
- •14. Пошуково-дослідницький характер навчальної діяльності студентів.
- •15. Проблеми потреб і мотивів особистості студента та їх формування у навчально-виховному процесі
- •16. Психологічні особливості провідної діяльності студентів
- •17. Вплив навчальної діяльності на формування особистості студентів.
- •18. Особливості формування професійної самосвідомості студентів
- •19. Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами.
- •20. Навчальна активність студентів: сутність
- •21. Психологічний аналіз конфліктів у педагогічній взаємодії. Шляхи запобігання та стратегії вирішення
- •22. Педагогічний професіоналізм діяльності викладача
- •23.Завдання і зміст діяльності викладача вищої школи.
- •24. Умови розвитку творчих засад у діяльносі викладача вищої школи.
- •25. Соціально-психологічні особливості готовності випускників вищої школи до практичної професійної діяльності
16. Психологічні особливості провідної діяльності студентів
Поняття діяльності студента є інтегральним, воно в тому або іншому ступені включає в себе різні види його діяльності: навчальну, пізнавальну та ін. Провідною діяльністю студента є навчальна. Саме в процесі навчальної діяльності та через її посередництво досягаються основні завдання підготовки спеціалістів. Вона найбільш інтенсивно впливає на розвиток психічних процесів і властивостей студента, на набуття ним професійно важливих знань, навичок, вмінь. Взагалі, процес навчання – це специфічна форма передачі та засвоєння людського суспільно-історичного досвіду, який виражений у вигляді системи наукових знань, суджень, правил тощо. Сутність виховного процесу – процес соціалізації особистості, а власне процес виховання – це процес формування відношення особистості до світу, закономірностей його розвитку, себе, свого місця в житті . Ядром навчальної діяльності є навчальне самопізнання студентів, під яким Б. Ананьєв розумів усвідомлення студентами мотивів, завдань, прийомів навчання, усвідомлення самого себе як суб'єкта навчальної діяльності, який організовує, спрямовує та контролює процес навчання. Навчальна діяльність студента явище складне. Основним в навчальній діяльності є вирішення навчальних завдань та вдосконалення навчальних дій, а також самоконтроль та самооцінка їх результатів. Якщо навчання перетворюється в творчість, то це особливо сприятливо впливає емоційну сферу студента, загострює його пам'ять та уяву, викликає почуття радості та задоволення, сприяє підвищенню інтересу до пізнавальної діяльності. Навчальна діяльність студентів може бути вузько спрямованою (бажання мати позитивні оцінки, вивчити основну літературу, мати гарні конспекти і т.д.), широкоактивною (досить повне розуміння значущості навчання, пізнавальні інтереси, володіння способами та прийомами навчальної діяльності, потяг до спілкування з викладачами), творчою (глибоке розуміння мети навчання у внз, самостійність при вивченні навчального матеріалу, оригінальні виступи на семінарах і т.д.). Вона відрізняється, з однієї сторони, від шкільної діяльності (головне – оволодіти знаннями), а з іншої – від діяльності професіоналів (практичне виконання певних ділових функцій). Головна відмінність полягає в тому, що навчальна діяльність студента професійно спрямована, вона стає, по суті, навчально-професійною діяльністю (освоєння способів та досвіду професійного рішення тих практичних завдань, з якими можна зіштовхнутися в майбутньому, оволодіння професійним мисленням та творчістю). Істотним є посилення ролі професійних мотивів самоосвіти та самовиховання, які виступають як найважливіша умова розкриття можливостей особистості студента, його професійного росту. Об'єм навчальних навантажень в університеті такий, що необхідні досить сильні мотиви, щоб їх успішно подолати. Без бажання навчатися навчання набирає сенсу зовні нав'язаного, сторонньої роботи, яку якось треба виконати, щоб реалізувати мету, яка знаходиться поза навчанням: отримати призначення, заробляти і т.п. Успіх у будь-якій діяльності, в тому числі і в навчально-професійній, залежить не лише від здібностей і знань, а й від мотивації (тобто від прагнення самоутверджуватись, досягати високих результатів тощо). Чим вищий рівень мотивації, чим більше чинників (мотивів) спонукають людину до діяльності, тим більше зусиль вона здатна докладати. Високомотивовані індивіди більше працюють і, як правило, досягають кращих результатів у діяльності. На мотивацію навчання впливають: зміст занять, методика викладання, особистість викладача, взаємовідносини в студентському колективі, досягнуті результати, змагання. До переліку особливостей діяльності студентів необхідно віднести: своєрідність цілей та результатів (підготовка до самостійної праці, оволодіння знаннями, навиками, вміннями, розвиток особистісних якостей); особливий характер об'єкта вивчення (наукові знання, інформація про майбутню професію тощо); діяльність студентів проходить в запланованих умовах (програми, термін навчання); особливі засоби діяльності – книги, лабораторне устаткування, моделі, комп'ютери і т.д.; діяльності студентів притаманна інтенсивність функціонування психіки, висока інтелектуальна напруженість.