Діалектика понять “свобода” та “рівність”.
Вперше проблему дихотомії “свобода – рівність” поставив французький мислитель Алексіс де Токвіль. Свобода та рівність як політичні цінності однаково мірою потребують інституалізації у демократичній країні. Любов людей до свободи, з одного боку, та схильність людей до рівності, з іншого – це зовсім різні почуття. “Протиріччя між свободою і рівністю виникає при наданні переваги рівності перед свободою за рахунок або обмеження свободи, або взагалі повної відмови від неї. Надмірне бажання рівності нерідко спокушає маси знехтувати свободою і вдовольнитися лише рівністю: якщо неможливо забезпечити рівність у свободі, то принаймі – хоча б “рівність у рабстві”. Отже, Токвіль порівняв ціннісне ставлення мас до свободи та рівності, зокрема зробив висновки про те, чому і в яких ситуаціях надається перевага рівності перед свободою.
Деякі аспекти цієї проблеми:
В історії рівність передувала встановленню свободи. Свобода існувала лише в ідеї, водночас, рівність закріпилася у звичаях народу.
Рівність виявляється пріоритетнішою в періоди суспільних криз і соціальних вибухів, коли знищуються соціальні бар’єри, які розділяли громадян. Рівність силоміць навзяати соціуму легше, аніж свободу.
Різним є розуміння обсягу свободи й обсягу рівності, необхідних для суспільства. Можна уявити собі, во люди досягли певного ступеня свободи, який їх цілковито вдовольняє. Але люди ніколи не досягнуть такої рівності, яка б вдовольняла їх.
Різними є засоби утвердження й підтримання у суспільстві рівності й свободи. “Політичну свободу потрібно весь час міцно тримати в руках”. Рівність, навпаки, дає підстави вірити в її постійність, стабільність. Неможливо користуватися політичною свободою не приносячи жерт. Радощі від ріності не потребують жодних жертв.
Негативні наслідки свободи бачать усі, а зло, яке викликає надмірна рівність, проявляється поступово. Водночас, добро, яке приносить свобода проявляється поступово, а переваги рівності відчуваються відразу.
Критика формально-правової рівності “зверху” - апологія нерівності на користь елітарних концепцій свободи – Ф. Ніцше, М. Бердяєв.
Марксистське заперечення правової рівності “знизу” з метою утвердження “свободи” через “фактичну рівність№.
Сучасні підходи до розуміння конфлікту між свободою та рівністю:
К. Гаджиєв, В. Бабкін: Неможливість роззвязання у суспільстві цієї дихотомії. Обидві ці категорії є бажаними для більшості людей, однак є практично недосяжними. Теоретичне припущення повної реалізації ідеалу свободи, суперечило б рівності, і навпаки. Конфлікт “свобода-рівність” є зіткненням цінностей “лібералізм-демократія”. Якщо класичний лібералізм робив наголос на свободі за рахунок рівності, до демократична концепція висувала на передній план проблему рівності людей, насамперед, майнову рівність – як результат, пртиріччя демократії: така рівність веде до ущемлення індивідуальної свободи: “демократія без свободи”.
В. Нерсесянц: свобода може бути реалізована лише за допомогою рівності, насамперед, правової. Свобода втілюється у рівності як рівна міра свободи для усіх громадян.
Дихотомія “свобода-рівність” означає не їх антагонізм, а не злиття у суспільній практиці (одне не обовзяково припускає інше). Кожне суспільство вибирає один з двох можливих шляхів розвитку:
А. Рівність зливається з свободою – ліберальна демократія;
Б. Рівність заперечує свободу – тоталітаризм.
Найбільш сучасний підхід:
Негативна свобода/майнова рівність; позитивна свобода-формально-правова рівність.