Егалітарне та елітарне розуміння поняття “рівність”.
Рівність — це принцип єдиного пропорційного розподілу, вона не передбачає ідентичності або схожості. Рівність, проте, залишається безглуздою до тих пір, поки нема відповіді: рівність в чому? Термін «рівність» має безліч всіляких інтерпретацій, залежно від того, що саме підлягає розподілу.
Фундаментальна рівність зводиться до ідеї, що люди «народжуються рівними» в тому сенсі, що їх життя володіє рівною моральною цінністю.
Формальна рівність відноситься до формального статусу індивіда в суспільстві з точки зору прав і обов'язків. У найбільш яскравій формі воно виявляється в легальній рівності («рівності перед законом») і політичній рівності (універсальне право голосу, принцип «одна людина один голос»).
Рівність можливостей означає, що у всіх однакові стартові можливості і життєві шанси. Вона означає відмінність між нерівністю, що виникає з нерівного соціального відношення (нелегітимного) і з нерівного розподілу здібностей, талантів і бажання працювати (легітимного).
Рівність доходів відноситься до рівного розподілу винагороди. Зазвичай вона знаходить своє віддзеркалення в соціальній рівності, в рівному розподілі доходів, багатства і інших соціальних благ. Ці всілякі інтерпретації поняття рівності часто несумісні один з одним. Наприклад, рівність можливостей може узаконити нерівне соціальне положення на підставах меритократії і необхідності в стимулюванні.
Рівність – це поняття, яке означає однаковий (рівний) стан людей у суспільстві. Водночас, в історії людства фігурує і ідея незнищенності нерівності серед людей. Саме тому виділяють егалітарне та елітарне витлумачення рівності.
Егалітарне: рівність як абсолютна рівність індивіда стосовно іншого з усіх боків: і щодо прав та обов’язків, і щодо стану розумового, морального, економічного.
Фактично, йдеться про нівелювання індивідів, про панування посередності. Прихильників такого розуміння рівності існує вже й не так багато.
Елітарне: рівність пропорційно до заслуг, згідно з ними. Права на соціальні блага не можуть і не повинні бути рівними для не рівних за здібностями громадян – “кожному за заслугами”, “кожному за мірою виявлення зусиль та здібностей”, “кожному за мірою таланту”.
Різні підходи до розуміння терміну “заслуги”, який знаходиться в центрі елітарної концепції рівності:
Первісне суспільство: найбільші заслуги мають жерці, які є найближчими до надприродних сил. Лише вони мають “заслуги” щодо відвернення стихійних лих, передбачення врожаїв, результатів війн. Отже, гасло “кожному за заслугами” трактувалося як “кожному за рівнем Божої благодаті”.
Середньовіччя: основні заслуги - воїни та чиновники. “Кожному згідно з участю в обороні країни від ворога, залежно від його ратної служби та участі в управлінні”.
Новий час (індустріальне суспільство): увага до особи підприємця. “Кожному – згідно з його капіталом”.
Соціалістичне суспільство: “Кожному – згідно з його працею”.
Ліберальне суспільство: рівність як рівність усіх перед законом тобто як можливість забезпечення для всіх рівних стартових можливостей. Таке розуміння рівності, врешті-решт, приводить до розуміння невідворотності нерівності, оскільки рівні стартові можливості є неможливими (різні вроджені здібності людей, різне виховання у сім’ї, різна освіта, соціальне середовище). Але при цьому збереженою є справедливість, адже наявність подібної нерівності визнають справедливою як результат того, як кожна особа використала приблизно однакові стартові можливості.