Юридичний процес – елемент процесуально-правового механізму

Юридичний процес - це комплексна система органічно взаємозалежних правових форм діяльності уповноважених органів держави, посадових осіб, а також зацікавлених у дозволі різних юридичних справ інших суб'єктів права, що:

• виражається в здійсненні операцій з нормами права в зв'язку з рішенням визначених юридичних справ;

• здійснюється уповноваженими органами держави і посадових осіб на користь зацікавлених суб'єктів права;

• закріплюється у відповідних правових актах - офіційних документах;

• регулюється процедурно-процесуальними нормами;

• забезпечується відповідними способами юридичної техніки.

Основні ознаки юридичного процесу як комплексної системи:

• юридичний процес – це розгляд (розгляд визначеної юридичної справи). Юридична справа – це така обставина, що розглядається на основі закону, а його наслідки здійснюються у виконанні закону. Саме ці два моменти і визначають природу юридичної справи, а отже, вихідну основу юридичного процесу.

• юридичний процес, як діяльність по здійсненню операції з нормами права. Юридична природа будь-якої державної діяльності визначається тим, що органи чи посадові особи повинні безпосередньо використовувати норми матеріального і процесуального права для дозволу конкретних юридичних справ. виступають одночасно норми, тобто чи орган посадова особа повинні оперувати нормами, що визначають характер юридичної справи, що дозволяється, і одночасно оптимальний порядок досягнення юридичного результату.

• юридичний процес як діяльність, результати якої, обов'язково оформляються у відповідних документах. Поділ функцій між учасниками традиційного юридичного процесу і їхній офіційний характер викликають потреба у відповідних способах закріплень результатів, одержуваних у ході розгляду юридичної справи. Таким способом є оформлення різних процесуальних актів-документів, що містять у собі розпорядження індивідуального характеру, стосуються даної справи й адресовані конкретному суб'єкту, зацікавленому учаснику процесу.

• юридичний процес як діяльність, що викликає об'єктивну потребу в процедурно-процесуальній регламентації. Юрисдикційна діяльність у силу своєї особливої соціальної гостроти має потребу в забезпеченні цілим поруч гарантій. Найбільш ефективною гарантією юридичного процесу є те, що він одержує чітке, всебічне і найбільш зроблене врегулювання за допомогою цивільно-процесуального і карно-процесуального права, оскільки об'єктивно обумовлене такий стан, коли матеріальне право повинне мати свої процесуальні норми.

Практичне значення процесуальної діяльності

Юридичний процес як комплексна система має ряд специфічних ознак, характерних для всіх правових форм діяльності органів держави. Насамперед, це розгляд визначеної юридичної справи, здійснюваний на основі закону.

Юридичний процес як правова форма діяльності уповноважених органів і посадових осіб, характеризується визначеністю компетенції, функцій і повноважень цих суб'єктів. Одні (органи держави і посадові особи) виконують організаційну функцію, на них покладається відповідальність за результат процесу, інші (позивачі, потерпілі, відповідачі, правопорушники й ін.), мають ряд прав і гарантій і можуть розраховувати на охорону їхньої особистості і законних інтересів. Теорія і практика юридичного процесу є результатом об'єктивних процесів інтеграції диференціації знання, що відбуває як усередині юриспруденції, так і на стиках її із суміжним знанням.

Свідченням тому є усе більше проникнення етики і психології в юридичну науку і практику, усе більше широке застосування спеціального знання (зокрема, криміналістичного), і не тільки в карному, але й в інших видах юридичного процесу.