Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут права і психології

Кафедра кримінального права та процесу

Тези лекції

З курсу «Судова експертологія» для слухачів магістратури за спеціальністю «Експертиза» по темі №1 «Загальна теорія судової експертології»

Всього 12 год.

Лекцій 4 год.

Семінар 2 год.

Самостійна робота 6 год.

Підготував:

завідуючий кафедри, доктор юридичних наук, доцент Гумін О. М.

Львів-2012

Тема №1

«Загальна теорія судової експертології»

План

1. Поняття теорії та її місце в системі наукового знання. Система і структура загальної теорії судової експертології та її завдання.

2. Об'єкт, предмет і суб’єкти загальної теорії судової експертології.

3. Методи та функції загальної теорії судової експертології. Окремі вчення у судовій експертології.

Література

1. ВинбергА. И., Малаховская Н. Т. Судебная экспертология. Общетеоре-

тические и методологические проблемы судебных экспертиз: Учеб. пособ. - Волгоград: НИиРИО ВШ МВД СССР, 1979. - 183 с.

2. Эйсман А. А. Экспертология в системе научного знания // Экспертные задачи и пути их решения в свете НТР: Сб. науч. тр. ВНИИСЭ. — М.: ВНИИСЭ, 1980. - С. 65-72.

3. Корухов 10. Г. Формирование общей теории судебной экспертизы: Материалы для ученого совета ВНИИСЭ. - М.: ВНИИСЭ, 1989. - 26 с.

4. Винберг А. И., Малаховская Н. Т. Предмет и методологические основы науки о судебной экспертизе — судебной экспертологии // Эксперт­ные задачи и пути их решения в свете НТР: Сб. науч. тр. ВНИИСЭ, — М.: ВНИИСЭ, 1980. - Вып. 42. - С. 92-95.

5. Аверьянова Т. В. Концептуальные основы общей теории ¹ екпертизы. - Баку, 1992. — 165 с.

6. Судова експертологія — наука про судово-експертну &// Вісн. Акад. прав, наук України. — № 2 (33) — № 3 (34). — /10-761.

Вступ

Розкриття і розслідування злочинів, а потім судовий розгляд справ — це процес доказування, акт, що постійно вдосконалюється на основі більш глибокого проникнення у сутність речей, з широким застосуванням спеціальних знань, які напрацювало людство за період свого існування.

Залучення на службу правосуддю в широкому аспекті спеціальних знань здійснюється через експертизу, яка впроваджує у судо­чинство досягнення науки та техніки і одночасно є засобом науко­вого пояснення і тлумачення фактів.

Експертиза підвищує доказо­ву силу матеріалів справи і забезпечує встановлення об'єктивної істини.

Розвиток інституту судової експертизи у сучасний період, сут­тєве розширення її можливостей показало, що судова експертиза як вид специфічної діяльності через свій міждисциплінарний ха­рактер стала об'єктом наукового знання.

В сучасних умовах виникла необхідність створення самостійної науки судової експертології і розроблення її загальної теорії на основі систематизації накопичених на сьо­годні знань усіх видів судових експертиз.

Мета судової експертології — відобразити свою загальну теорію й історію розвитку, специфіку пізнавальної праці експерта, мето­дологію експертних досліджень і концептуальні напрями їх за­гального розвитку.

Питання №1 Поняття теорії та її місце в системі наукового знання. Система і структура загальної теорії судової експертології та її завдання.

Розвиток інституту судових експертиз, суттєво розширює можливості збору доказової інформації в процесі розслідування злочинів.

Багато вчених-криміналістів СНД та України, зокрема й київ­ської школи (М. Я. Сегай, П. Д. Біленчук, В. Г. Прохоров-Лукін, Л. В. Іщенко, Н. І. Клименко та ін.), визнали судову експертологію самостійною галуззю юридичної науки, яка носить міждисциплінарний характер однак розійшлися у трак­туванні її місця в системі інших галузей знань.

В загальних рисах, судова експертологія — це розділ загальної експертології, що роз­роблює рекомендації здійснення експертної діяльності в умовах судочинства з кримінальтіих і цивільних справ.

В останні роки питанням загальної теорії судової експертизи приділяли увагу в монографічних роботах І. А. Алієв, Т. В. Авер'янова («Концептуальные основы общей теории судебной экспертизы» (Баку, 1991), Ю. Г. Корухов («Формирование общей теории судеб­ной экспертизы» (Москва, 1989), М. Я. Сегай («Судова експерто­логія — наука про судово-експертну діяльність» (Харків, 2003).

Як наука, що покликана вивчати закономірності й методологію формування та розвитку судових експертиз, закономірності дослі­дження їх об'єктів, здійснюваного на основі спеціальних знань, трансформованих на базі галузевих наук у систему наукових ме­тодів, методик та засобів вирішення експертних завдань у межах правової регламентації, судова експертологія має бути визначена як міждисциплінарна прикладна юридична наука, що за своєю генезою і загальним об'єктом дослідження (злочинна діяльність) належить до циклу кримінально-правових наук.

Безсумнівно сутність знань кожної на­уки визначається виключно її предметом як частиною об'єктивної дійсності, яку вивчає конкретна наука.

Використання знань інших наук (фізики, хімії, біології, математики тощо) не змінює її пред­мета, ці знання лише пристосовуються для вирішення завдань, які на цю науку покладені.

Під час розроблення теоретич­них засад і відповідних до них рекомендацій, адресованих екс­пертній практиці, судова експертологія використовує такі знання і трансформує їх у знання юридичні, за допомогою яких оптимізується впровадження спеціальних знань в судочинство.

Судова експертологія мусить взяти на себе «наукове обслугову­вання» всіх сторін багатогранної практичної судово-експертної діяльності як процесуального інституту, так і галузевої професіо­нальної корпорації, що діє в межах судочинства.

У тісній взаємодії з процесуальною наукою судова експерто­логія повинна активно вдосконалювати правові засади державної політики в галузі судово-експертного забезпечення правосуддя.

Судова експертологія, на наше переконання, не може обходити осторонь розроблення наукових засад органі­заційно-управлінського аспекту, які б забезпечували найефектив­ніше функціонування державних судово-експертних установ як важливої складової судоустрою та судочинства.

Судова експертологія як наука повинна «потурбува­тися» про відновлення своїх кадрів — як науковців, так і експертів-професіоналів.

У зв'язку з останнім аспектом заслуговує на спеціальний розгляд питання взаємодії і взаємовідносин науки криміналісти­ки і судової експертології, що є цілком виправданим явищем.

Беззаперечно, що кримі­налістика є для судової експертології звичайною обґрунтовуючою наукою (нарівні з фізикою, хімією, біологією).

Як з практичної, так із наукової точки зору, не можна не враховувати такої суттєвої обставини, що кримі­налістику треба визнати дійсно «материнською» наукою, в лоні якої зароджувалася експертологія і від якої вона врешті-решт від­окремилася.

Судова експертологія не тільки зберігає «родимі пля­ми» криміналістики, а й, у свою чергу, впливає на діалектику роз­витку предмета криміналістики та змісту її наукових галузей (криміналістичної техніки, криміналістичної тактики і кримі­налістичної методики).

На базі криміналістичних теорій ідентифікації і розпізнавання, наукові засади яких закладено С. М. Потаповим, теорії ситуацій­ного аналізу (Б. М. Комаринець, Г. Л. Грановський) сформува­лись теорії, методи і методики судово-експертної ідентифікації, діагностики та ситуалогії, які істотно відрізняються від слідчих методів ототожнювання, розпізнавання, ситуаційного аналізу об­ставин злочину.