Система і структура загальної теорії судової експертології та її завдання

Система судової експертології включає декілька рівнів:

• фундаментальні базові (материнські) науки;

• предметні судові науки;

• галузі предметних наук;

• предметні судові експертизи.

Загальна теорія судової експертизи визначається як форма «до­стовірного наукового знання про закономірності й методологію формування і розвитку наукових основ судових експертиз».

Дані материнських фундаментальних (базових) наук форму­ються в систему спеціальних знань у предметній судовій науці.

Ці знання реалізуються в практичній діяльності під час проведення судових експертиз.

У загальній частині, на думку науковців, розглядається:

• класифі­кація родів і видів експертиз

• завдання експертної практики

• функції експертних заходів

• їх організаційна структура

• систематика методів експертного дослідження

Ядром за­гальної частини експертології має бути теорія, спираючись на яку, експерт робить висновки.

Безумовно, розділом експертології має стати вчення про логічну структуру висновку експерта і пов'язане з ним вчення про модальність вис­новку.

Дослідження форми і обґрунтування висновку, а також йо­го доказове значення повинно стати змістом третього розділу екс­пертології.

Цей розділ включає і вчення, або теорію оцінки експер­том даних, встановлених у ході дослідження.

У межах загального вчення слід розглядати не конкретні мето­дики виду експертних досліджень, а загальні основи — загальні для методик експертиз будь-якого виду.

Як елементи експерто­логії фахівці виділяють автоматизацію експертиз, психологію експерт­ної діяльності, експертну етику.

На підставі узагальнення практики експертної діяльності, а також з урахуванням аналізу позицій науковців є всі підстави запропонувати таку структуру загальної теорії судової експертизи:

1. Концептуальні основи теорії — розглядаються посилання і умови формування теорії, характеристика предмета, функцій і за­вдань.

2. Вчення про закономірності формування і розвитку судових експертиз.

3. Вчення про об'єкт і предмет загальної теорії і судово-експерт­ної діяльності.

4. Вчення про суб'єкт експертної діяльності.

5. Вчення про методи загальної теорії судової експертизи і судо­во-експертної діяльності.

6. Теорія процесів, відносин і комунікацій у судовій експертизі. Інформаційне забезпечення експертної діяльності, її автомати­зація, логічні основи процесу експертного дослідження.

7. Теорія експертного передбачення і прогнозування.

8. Окремі теорії різних родів і видів судової експертизи.

Поряд з тим, в наукових джерелах зустрічаються і інші підстави класифікації (поділу) загальної судової експертизи на її складові елементи.

Завдання загальної теорії судової експертизи (експертології) є аналогічними завданням криміналістики їх можна поділити на:

• загальні

• окремі (спеціальні)

• конкретні

Загальне завдання — це:

• створення наукової бази з метою функ­ціонування і розвитку галузі використання спеціальних знань в екс­пертизі для потреб судочинства

• сприяння боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями

• вирішення цивільно-правових спорів

Окремі (спеціальні) завдання — це:

— вивчення закономірностей формування і розвитку конкрет­них видів судових експертиз, розширення їх можливостей;

• розроблення і вдосконалення експертних технологій, засобів, методів і методик;

• формування наукових основ нових видів і родів судових екс­пертиз у зв'язку з появою нових об'єктів (комп'ютерна, мистецт­вознавча тощо);

• розроблення експертних заходів попередження злочинів;

• розроблення програмного забезпечення автоматизованого робочого місця (АРМ) експерта різних видів;

• вивчення і впровадження передового експертного досвіду;

• прогнозування процесів експертної практичної діяльності і завдань наукових досліджень.

Конкретні завдання — це:

• завдання «сьогодення» - які ставить перед наукою експертологією практика з метою задоволення тих потреб, що виникли.

До завдань практичної експертної діяльності є всі підстави віднести:

• систематичне підвищення експертної компетенції, вдоскона­лення професійної майстерності;

• напрями підвищення конкретності експертних висновків;

• оптимізація форми і змісту експертних висновків;

• створення програм з різних родів і видів експертиз;

• оволодіння експертними основами комп'ютерної техніки (пе­рсональних комп'ютерів);

• каталогізація і паспортизація експертних методик і створен­ня банків експертної вихідної інформації (колекції, зразки);

• створення необхідної інформаційної і правової бази з метою реалізації результатів експертної профілактики.

Висновок:

• Судова експертологія ввібрала в себе досягнення різних наукових знань, носить комплексний міждисциплінарний характер і відіграє важливе значення в процесі розслідування злочинів.

• Судова експертологія як наука має свою структуру наукових знань, що допомагає ефективно сприяти боротьбі з протиправними проявами.

Питання №2 Об'єкт, предмет і суб’єкти загальної теорії судової експертології.

Проблемним питанням як в науковій, так і в практичній діяльності є з’ясування проблемних питань про об'єкт загальної теорії судової експертизи.

Т. В. Авер'янова вказує, що її об'єктом є судо­во-експертна діяльність як єдине ціле (1992).

Більшість авторів визначають об'єкт судової експертизи як носії обставин справи, що потребують експертного дослідження (В. Г. Галкін, 1968), або як носії інформації про факти і події, джерела даних, які отриму­ються шляхом використання спеціальних знань (О. Р. Шляхов, 1969).

Існують і інші підходи до визначення об’єкта судової експертології.

На підставі узагальнення наукових джерел є всі підстави стверджувати, що об'єктом експертології є:

• експертна діяльність

• окремі теоре­тичні побудови в цій галузі наукового знання

• методи розвитку теорії і здійснення експертного дослідження

• процесів і відносин, тобто комплексне наукове відображення судово-експертної діяль­ності як єдиного цілого.

Об'єкт експертизи — це носій інформації про факти, події, дже­рела фактичних даних, що отримуються за допомогою застосуван­ня спеціальних знань.

Поняття об'єкта розглядають з погляду:

• науки

• прак­тики.

Стосовно науки об'єкт — це рід (вид) об'єктів, якийсь клас, категорія предметів, що характеризуються загальними якостями.

З погляду практичної діяльності об'єкт — це певний предмет, що надається експерту на дослідження.

В основному — це речові докази, до яких належать різні відображення людей і тварин, пред­метів, механізмів, агрегатів, частини цих предметів, речовин, матеріалів, виробів, документи, поліграфічна продукція, трупи людей і тварин, їх частини, різноманітні об'єкти рослинного і тваринного походження тощо.

У спеціальній літературі можна зустріти різні погляди на кла­сифікацію видів об'єктів.

Об'єкти судової експертології класифікуються за такими підставами на:

• загальні (матеріальні носії інформації про факти, що інтере­сують слідство і суд);

• родові (предметні) (сукупність матеріальних носіїв інфор­мації, що об'єднані загальними якостями);

• спеціальні (матеріальні носії інформації певної природи);

• конкретні і безпосередні.

Отже, об'єкт судової експертизи — конкретний індивідуальний предмет, наданий для проведення експертизи у конкретній справі.

За видом носія інформації об'єкти судової експертизи поділя­ються на :

• об'єкти-відображення

• об'єкти-предмети.

До об'єктів-відображень відносять такі носії інформації, в яких відображені дані про інший об'єкт, що виникає внаслідок меха­нізму слідоутворення.

Об'єкти-предмети бувають слідоутворюючими і такими, що несуть інформацію про подію самим фактом свого находження в певному місці і часі, що мають значення для його вивчення.

Залежно від місця у процесі вирішення експертного завдання, об'єкти судової експертизи підрозділяються на:

• основні

• допоміж­ні

А залежно від обсягу інформації

— повні

• окремі

• одиничні

• множинні.

За рівнем і значенням інформації, яку містять об'єкти судової експертизи, вони можуть поділятися на:

• Високо-, середньо- і ма­лоінформативні.

Об'єкти, що не несуть жодної інформації, є не­придатними для дослідження.

Предмет кожної науки відображає її сутність.

У спеціальній літературі поняттю предмета експертизи приділяється багато ува­ги, але автори трактують його по-різному.

Більшість авторів вважають, що предметом експертизи є: факти, обставини (фактичні дані), що встановлюються шляхом проведен­ня експертизи на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва чи ремесла і дослідження матеріалів кримінальної або цивільної справи.