Дія нормативно-правових актів

«Если проблема требует множества совещаний,

они, в конечном счете, станут важнее самой проблемы»

Закон Хендриксона

План

1. Поняття та межі дії нормативно-правових актів

2. Дія нормативно-правових актів у часі

   1. Набрання чинності та припинення дії нормативно-правових актів

   2. Способи, що визначають початковий момент дії акта

   3. Визначення моменту завершення дії акта

   4. Пряма, зворотна, переживаюча дія нормативно-правових актів у часі

3. Дія нормативно-правових актів у просторі

   1. Територіальний та екстериторіальний принцип дії нормативно-правових актів у просторі

   2. Можливість застосування законодавства однієї країни на території іншої країни

   3. Пріоритет міжнародних договорів, у яких бере участь Україна, перед внутрішнім законодавством

4. Дія нормативних актів за колом осіб

   1. Депутатський імунітет, дипломатичний імунітет

Поняття та межі дії нормативно-правових актів

Дія нормативно-правових аків – це їхній фактичний вплив на суспільні відносини.

Кожен нормативно-правовий акт призначений для врегулювання певних суспільних відносин, тому встановлення меж його дії є необхідною умовою забезпечення правомірності використання і застосування приписів, які складають зміст цього акту.

Дія нормативно-правового акту обмежена трьома параметрами:

• дією у часі, тобто терміном дії, або часом, протягом якого нормативно-правовий акт має юридичну силу;;

• простором, на який розповсюджується дія нормативно-правового акту;

• колом осіб, які підпадають під дію нормативно-правового акту, тобто в яких на підставі цього нормативно-правового акту виникають конкретні юридичні права та обов'язки.

Дія нормативно-правових актів у часі

Дія нормативно-правового акту у часі залежить від:

  1) моменту набуття актом чинності, тобто початку його дії;

  2) напряму темпоральної дії нормативного акта;

  3) моменту зупинення дії нормативного акта;

  4) моменту припинення (скасування) дії нормативного акта.

Набрання законом чинності означає, що з цього моменту всі організації, посадові особи і громадяни повинні керуватися ним, виконувати і дотримуватись його.

  В ч. 2 і 3 ст. 57 Конституції України містить чітке правило: «закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку, встановленому законом». І якщо це правило порушується, то вони не є чинними.

  Більш детально це питання регулює Указ Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного обнародування нормативно-правових актів і набрання ними чинності».

  Ст.1 Указу визнає офіційними друкованими виданнями «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України», «Урядовий кур'єр», газета «Голос України», «Офіційний вісник Президента України». Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України можуть бути в окремих випадках офіційно оприлюднені через телебачення і радіо.

Набрання чинності та припинення дії нормативно-правових актів

Дія в часі припускає встановлення процедури, що визначає набрання чинності нормативно-правовим актом, особливо закону, а також втрати його юридичного значення. Як правило, для цього видається спеціальний закон, що встановлює тимчасові характеристики акту. Конституція також може визначати послідовність дій по доданню закону юридичної чинності, набранню чинності.

Багато законів випереджаються спеціальним актом про введення в чинність закону, у тому числі дії в часі. Цим актом може встановлюватися конкретна дата упровадження закону в дію. Використовуються й такі формулювання – закон діє з моменту опублікування, з моменту прийняття або підписання. Досить поширена й формула поетапного введення в чинність закону, коли якась його частина вводиться в дію з моменту настання спеціальної умови (появи іншого закону, настання якихось соціальних обставин і т.д.).

Якщо спеціальний порядок набрання чинності законом не обмовляється, тоді діє загальний порядок, установлений законом, наприклад після закінчення 10 днів після опублікування в офіційному органі печатки, а саме опублікування повинне бути здійснене не пізніше 7 днів після прийняття закону.

Існують також певні норми про опублікування актів органів виконавчої влади, так званих відомчих актів. У цей час не здобувають юридичну чинність неопубліковані акти, якщо вони зачіпають конституційні права й волі громадян. Інші акти – для службового користування, секретні, протокольні – також мають свій порядок прийняття й використання.

Припиняється дія акту витіканням терміну дії, скасуванням цього акту іншим.

Досить своєрідний процес фактичної втрати сили того або іншого нормативно-правового акту. Норма права як би забувається суспільством, не застосовується, фактично втрачає силу (стає фусом – абревіатура означає, що акт фактично втратив силу). При підготовці Зводу законів СРСР в 70- 80-х роках довелося визнати офіційно втратили силу безліч «забутих» актів, не скасованих і не діючих з 1918 року.

Більша проблема – це зворотна сила закону, тобто поширення його дії на відносини, що виникли в минулому, до його прийняття. Так, частина 1 статті 54 Конституції РФ визнає, що закон, що встановлює або обтяжує відповідальність, зворотної сили не має. На жаль! У практиці СРСР на початку 60-х років була додана зворотна сила карному закону. Вирок відносно ряду вже засуджених осіб був переглянутий на основі знову прийнятого закону, що встановлює обтяжуючу кримінальну відповідальність, і двоє із цих осіб були присуджені до страти. Цей випадок дотепер залишається ганебним в історії російського правотворчества й судової практики.