- •Дія нормативно-правових актів
- •Поняття та межі дії нормативно-правових актів
- •Дія нормативно-правових актів у часі
- •Набрання чинності та припинення дії нормативно-правових актів
- •Способи, що визначають початковий момент дії акта
- •Визначення моменту завершення дії акта
- •Пряма, зворотна, переживаюча дія нормативно-правових актів у часі
- •Дія нормативно-правових актів у просторі
- •Територіальний та екстериторіальний принцип дії нормативно-правових актів у просторі
- •Пріоритет міжнародних договорів, у яких бере участь Україна, перед внутрішнім законодавством
- •Дія нормативних актів за колом осіб
- •Депутатський імунітет, дипломатичний імунітет
- •Система права і система законодавства
- •Поняття та риси системи права
- •Єдність і узгодженість, диференціація (поділ), об’єктивність системи права
- •Співвідношення понять «правова система», «система права», «система законодавств»
- •Структура системи права
- •Норма права, інститут права як структурні елементи системи права
- •Поняття та риси галузі права
- •Класифікація галузей права
- •Вітчизняні галузі права
- •Предмет і метод правового регулювання як критерій поділу системи права на галузі та інститути, їх структура
- •Поняття і структура правової системи
- •Типологія правових систем
- •Романо-германський тип правової системи. Місце нормативних актів у системі джерел (форм) права.
- •Англо-американський тип правової системи
- •Змішаний тип правової системи, що виник на основі романо-германської та англо-американської
- •Релігійно-традиційний тип правової системи
- •Приватне та публічне право
- •Поняття та ознаки системи законодавства
- •Співвідношення системи законодавства і системи права
- •Систематизація правових актів
- •Інкорпорація, кодифікація – їх види
- •Зводи, збірники нормативних актів
- •Реалізація права Правові відносини
- •Поняття та ознаки правовідносин як способу реалізації норм права
- •Зміст правових відносин
- •Структура правовідносин
- •Поняття суб’єкта правових відносин
- •Види суб'єктів права, учасників правовідносин
- •Правосуб’єктність (правоздатність, дієздатність, деліктоздатність) у механізмі правового регулювання
- •Види дієздатності
- •Правоздатність суб’єктів правових відносин – громадян, державних органів, юридичних осіб, держави в цілому
- •Правовий статус, компетенція
- •Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб’єктивності
- •Суб’єктивне право і юридичний обов’язок
- •Поняття та характерні риси об’єкта правовідносин
- •Юридичний факт як підстава виникнення, зміни та припинення правових відносин.
- •Класифікація юридичних фактів
- •Фактичний склад
- •Правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі юридичні факти.
- •Види правових відносин
- •Реалізація норм права. Правозастосування
- •Поняття механізму правового регулювання
- •Форми та методи реалізації норм права
- •Застосування норм права
- •Стадії правозастосування:
- •6) Виконання прийнятого рішення. Вимоги законності обгрунтованості й доцільності в процесі правозастосовної діяльності
- •Акти застосування норм права
- •Класифікація актів застосування норм права: за суб’єктом прийняття, юридичною формою
- •Прогалини в праві
- •Аналогія закону
- •Аналогія права
- •Тлумачення норм права План
- •Поняття тлумачення норм права та його значення для правового регулювання
- •Способи (методи) тлумачення норм права: граматичний (філологічний, текстовий), логічний, історичний, систематичний, телеологічний та ін.
- •Тлумачення норм права за суб’єктами
- •Доктринальне тлумачення правових норм
- •Професійне і буденне тлумачення норм права
- •Тлумачення норм права за обсягом: буквальне (адекватне), поширювальне та обмежувальне
- •Значення тлумачення для прийняття юридичних рішень
- •Нормативне та казуальне тлумачення норм права
- •Інтерпретаційно-правові акти
- •Процесуальне право План
- •Юридичний процес – елемент процесуально-правового механізму
- •Практичне значення процесуальної діяльності
- •Взаємозв’язок процесуального та матеріального права
- •Види юридичного процесу
- •Процесуальні документи
- •Правозастосувальні акти
- •Види актів застосування
- •Принципи юридичного процесу
- •Поняття дисципліни та її види
- •Поняття законності
- •Законність і демократія як дві сторони здійснення державної влади
- •Функції та принципи законності
- •Вимоги законності
- •Гарантії законності
- •Поняття та ознаки правопорядку
- •Зміст і структура правопорядку
- •Функції та принципи правопорядку
- •Види правопорядку
- •Громадський порядок, його нормативна основа
- •Спільні та відмінні риси громадського порядку і правопорядку
- •Юридичні гарантії законності і правопорядку
- •Правова свідомість, правова культура та правове виховання План
- •Право, правова свідомість і духовне життя суспільства
- •Структура правосвідомості
- •Функції правосвідомості (когнітивна, правоутворююча, регулююча)
- •Джерела формування правосвідомості
- •Види правосвідомості
- •Індивідуальна, групова, суспільна правосвідомість
- •Професійна правосвідомість юриста
- •Правова культура: поняття і структура
- •Правова культура суспільства
- •Шляхи формування правової культури3
- •Елементи поведінки правової культури
- •Значення правової культури у зміцненні законності та правопорядку, побудові правової держави4
- •Правовий нігілізм та форми його проявлення
- •Відомчо-адміністративний нігілізм на державному рівні
- •Масовий (побутовий) нігілізм
- •Поняття, зміст і форми правового виховання
- •Правомірна поведінка, правопорушення, юридична відповідальність План
- •Поняття та ознаки правомірної поведінки, її соціальна природа та правова кваліфікація
- •Зміст правомірної поведінки
- •Види правомірної поведінки
- •Соціально-активна і соціально-пасивна поведінка
- •Звичайна, конформістська, маргінальна поведінка
- •Співвідношення між правомірною і протиправною поведінкою
- •Правопорушення – поняття та юридичні ознаки
- •Склад правопорушення
- •Суб’єкти правопорушення
- •Стан неосудності
- •Суб’єктивна сторона правопорушення
- •Умисел та необережність
- •Інтелектуальні та вольові ознаки суб’єктивної сторони правопорушень
- •Мотиви та цілі вчинення правопорушень
- •Об’єкт та об’єктивна сторона правопорушень
- •Види правопорушень
- •Юридична відповідальність: поняття та основні ознаки
- •Цілі, функції і принципи юридичної відповідальності
- •Види юридичної відповідальності
- •Підстави звільнення від юридичної відповідальності
- •Відмінність юридичної відповідальності від інших заходів державного примусу
- •Питання на іспит з Теорії Держави і Права
- •Дія нормативно-правових актів у часі.
- •Дія нормативно-правових актів у просторі.
- •Дія нормативних актів за колом осіб.
- •4 Скуратівський а., Взаємозв'язок правової культури і соціального буття в процесі суспільної трансформації. Журнал «Право України», 2004, 1 № 1
Поняття і структура правової системи
Правова система — це комплекс взаємозалежних і узгоджених юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відносин, а також юридичних явищ, що виникають унаслідок такого регулювання (правові норми, правові принципи, правосвідомість, законодавство, правові відносини, юридичні установи, юридична техніка, правова культура, стан законності та її деформації, правопорядок та ін.).
Елементи правової системи суспільства:
суб'єкти права — фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства та ін.), юридичні особи — комерційні і некомерційні організації, держава, соціальні спільності та ін. Тривалий час правова система характеризувалася як знеособлена структура, тоді як без особи соціальна система не може відбутися. Звернення до людини як до такого, що систематизує, чинника всіх суспільних явищ зажадало перегляду попередніх підходів до структури правової системи і виділення суб'єктів права як неодмінного її елемента;
правові норми і принципи;
правові відносини, правова поведінка, юридична практика, режим функціонування правової системи;
правова ідеологія, правова свідомість, правові погляди, правова культура;
зв'язки між названими елементами, що визначають результат їх взаємодії — законність, правопорядок.
Підсистеми права:
інституційну — суб'єктний склад (суб'єкти права) як такий, що створює систему, чинник усієї правової системи;
нормативну (регулятивну) — правові норми і принципи, що регулюють відносини між суб'єктами права, що об'єктивовані та систематизовані в нормативно-правових актах;
ідеологічну — праворозуміння кожної людини, її правосвідомість і правова культура, можливість оцінити правове буття і вибрати варіант поведінки — правомірної та неправомірної;
функціональну — правотворчість, правореалізація, правозастосування, правове виховання, правовідносини, юридична практика. Через них формується, змінюється, здійснюється дія норм права;
комунікативну — інтегративні (сумуючі) зв'язки всіх підсистем функціонування правової системи суспільства в цілому, які визначають ефективність правового регулювання, законність і правопорядок.
Таким чином, поняття «правова система» має узагальнюючий характер. Воно містить у собі, по суті, усі правові явища: правотворчість, правосвідомість, діяльність, що реалізує право, правову ідеологію.
Право — ядро і нормативна основа правової системи, її цементуючий стрижень.
Праворозуміння — концептуальний фундамент правової системи.
Законність і правопорядок — обов'язкові результативні елементи правової системи, без яких вона не в змозі ефективно функціонувати.
Типологія правових систем
Пропонуємо класифікацію правових систем за такими типами:
Романо-германський тип правової системи (країни континентальної Європи: Італія, Франція, Іспанія, Португалія, Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін.). Усередині романо-германського типу правової системи виділяють два підтипи, або дві правовігрупи:
романську (Франція, Бельгія, Люксембург, Голландія, Італія, Португалія, Іспанія. Провідною у цій групі є національна правова система Франції);
германську (Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін. Провідною у цій групі є національна правова система Німеччини).
Англо-американський тип правової системи (Англія, Північ на Ірландія, СІЛА, Канада, Австралія, Нова Зеландія, деякою мірою — колишні колонії Британської імперії (нині 36 країн є членами Співдружності) та ін.). Усередині англо-американського типу правової системи розрізняють два підтипи, або дві групи:
англійське загальне право (Англія);
американське право (США).
Крім того, поділ англо-американського типу правової системи можливий на дві групи:
європейське загальне право (Англія, Ірландія);
позаєвропейське загальне право (США, Канада). Право кожної країни поза Європи набуло широкої автономії в рамках англо-американського типу правової системи.
Змішаний тип правової системи виник на стику двох класичних типів правової системи: романо-германської та англо-американської і має специфічні риси. У рамках цього типу можна виділити дві групи:
північноєвропейські (скандинавські) правові системи (Данія, Швеція, Норвегія, Ісландія, Фінляндія);
латиноамериканські правові системи (Аргентина, Парагвай, Уругвай, Чилі та ін.).
Релігійно-традиційний тип правової системи має декілька підтипів:
релігійно-общинний (мусульманська, індуська, іудейська, християнська групи);
далекосхідний-традиційний (основні групи — китайська, японська);
звичаєво-общинний (африканська група — країни Африки, Мадагаскар).
Соціалістичні правові системи в основному стали історією (їх можна вивчати в ретроспективному плані), проте й сьогодні є низка правових систем (Куба, В'єтнам, КНДР), які зберегли соціалістичне забарвлення з внесенням до них більших чи менших — залежно від держави — новацій. Проте це не означає, що з урахуванням «соціалістичного» забарвлення їх не можна віднести до класично усталених типів правової системи.