Тлумачення норм права План

1. Поняття тлумачення норм права та його значення для правового регулювання

2. Способи (методи) тлумачення норм права: граматичний (філологічний, текстовий), логічний, історичний, систематичний, телеологічний та ін.

   1. Тлумачення норм права за суб’єктами

   2. Доктринальне тлумачення правових норм

   3. Професійне і буденне тлумачення норм права

   4. Тлумачення норм права за обсягом: буквальне (адекватне), поширювальне та обмежувальне

3. Значення тлумачення для прийняття юридичних рішень

4. Нормативне та казуальне тлумачення норм права

5. Інтерпретаційно-правові акти, їх юридична природа та види

Поняття тлумачення норм права та його значення для правового регулювання

Тлумачення права - це інтелектуально-вольова діяльність по встановленню справжнього змісту правових актів з метою їхньої реалізації й удосконалювання.

Тлумачення - не звичайний розумовий процес, не просто акт пізнання, а діяльність (інтелектуально-вольова, організаційна), процес, що протікає в часі. Він містить у собі два самостійних компоненти: з'ясування й роз'яснення.

З'ясування - процес розуміння, усвідомлення змісту норм «для себе». Роз'яснення ж - пояснення, доведення засвоєного змісту для інших.

Глибокий аналіз дозволяє характеризувати тлумачення права як специфічну діяльність, як особливе соціальне явище, як своєрідний фактор правової культури, момент існування й розвитку права, необхідна умова правового регулювання.

Під тлумаченням мається на увазі й мистецтво збагнення значення знаків, переданих однією свідомістю й сприйманих іншими сознаниями через їхнє зовнішнє вираження (жести, пози, тексти, мова).

На відміну від інших видів тлумачення тлумачення права – особлива діяльність, чия специфіка обумовлена поруч факторів:

по-перше, ця діяльність пов'язана з інтерпретацією не будь-яких письмових джерел, а правових актів, тобто об'єктом його є право – специфічна реальність, що володіє особливими ознаками, властивостями, принципами функціонування;

по-друге, тлумачення в праві, маючи на меті реалізацію правових приписань, виступає й необхідною умовою правового регулювання:

по-третє, у встановлених законом випадках ця діяльність здійснюється компетентними державними органами;

по-четверте, результати тлумачення, коли їм потрібно додати обов'язкове значення, закріплюються в спеціальних правові (інтерпретаційних) актах.

Особливий характер тлумачення в праві вимагає не тільки специфічних способів і технологій тлумачення, але й певного методологічного підходу.

Необхідність тлумачення в праві викликається й можливими протиріччями між його формою й змістом. Зміст права знаходить своє вираження в нормативних правових актах, які не завжди правильно виражають волю законодавця. Низький рівень юридичної техніки, недоліки технічного порядку приводять до пробілів, протиріччям, перекручуванню змісту права. У такому разі тлумачення - умова пізнання справжнього змісту юридичних приписань.

Способи (методи) тлумачення норм права: граматичний (філологічний, текстовий), логічний, історичний, систематичний, телеологічний та ін.

Під способами тлумачення розуміється сукупність прийомів і коштів, використовуваних для встановлення змісту норм права.

Граматичне тлумачення. Недостатнє знання правил граматики, неправильна їхня інтерпретація приводять до неточного розуміння змісту норми, а отже, і до її порушення в процесі реалізації.

Прикладом може служити відомий царський указ «Стратити не можна помилувати». Відсутність розділових знаків взагалі робить це веління нездійсненним. Але й при наявності коми необхідно знати правила граматики, щоб зрозуміти зміст фрази. Як, наприклад, витлумачити правове приписання «Звільнити від сплати податку на додану вартість організації інвалідів, ветеранів війни й праці...»? чи Ставиться слово «організації» до ветеранів війни й праці або ж мова йде тільки про організації інвалідів? Для розуміння змісту нормативного акту потрібний синтаксичний аналіз пропозиції, форми вживаного дієслова й т.д. Наприклад, ст. 267 Кодексу торговельного мореплавання передбачає одержання особою винагороди за порятунок майна пасажирів судна. Навпроти, ст. 472 ГК РСФСР 1964 р. припускала відшкодування шкоди, понесеного при рятуванні майна.

Логічне тлумачення. Це тлумачення правового акту по його змісту з використанням законів логіки. Саме за допомогою названого способу встановлюється весь обсяг змісту норми, усуваються наявні в ній неясності. Якщо граматичне тлумачення ставить своїм завданням з'ясування буквального змісту того, що закріплено безпосередньо в тексті, то логічне має на меті за допомогою правил формальної логіки виявити те, що законодавець бажав виразити в тексті закону, але не виразив. У нормативних актах, наприклад, використається термін «холодна зброя». Як же трактувати діяння, якщо використалася зброя, нагріте до високої температури? Чи буде воно «холодним»? Логічний аналіз дозволяє укласти, що холодна зброя характеризується зовсім не температурою. Парними категоріями «холодного» тут є терміни «вогнепальне», «газове», а не «гаряче», «тепле» і т.д.

Систематичне тлумачення. Існування даного способу тлумачення визначається системністю права. Він укладається в з'ясуванні змісту конкретної норми шляхом зіставлення її з іншими нормами. Норми права не існують незалежно друг від друга, а тому для глибокого й повного з'ясування змісту норми недостатньо її внутрішнього аналізу, а потрібне дослідження її змісту, її зв'язків з іншими нормами.

Історико-політичне тлумачення. Матеріалістичний підхід до права припускає, що зміст права, правовий відносини можуть бути правильно зрозумілі тільки в тісному зв'язку з їхніми суспільними відносинами, що породжують. Реалізація правових приписань неможлива без розкриття їх політичного й соціально-економічного змісту в конкретних історичних умовах. Таке тлумачення тим більше необхідно в умовах, коли закон застарів і не відображає об'єктивних умов часу його застосування.

Спеціально-юридичне тлумачення. Вираження владної волі законодавця, що втримується в нормах права, здійснюється не тільки за допомогою загальновживаних слів, але й специфічних термінів. При цьому використаються різні юридико-технічні засоби й прийоми, ураховуються різні способи, методи й типи правового регулювання. Сказане й обумовлює потреба в спеціальних юридичних знаннях, які інтерпретатор застосовує при тлумаченні норм.

Телеологічне (цільове) тлумачення спрямоване на з'ясування цілей видання правових актів. Зрозуміло, подібне тлумачення необхідно не завжди.

Функціональне тлумачення. У деяких випадках для з'ясування змісту норми недостатньо брати до уваги тільки її формальний аналіз і загальні умови реалізації. Іноді інтерпретатор повинен ураховувати умови й фактори, при яких реалізується норма. Насамперед, це стосується тлумачення так званих оцінних термінів («поважні причини», «істотна шкода», «значний збиток», «гостра потреба» і т.д.). З урахуванням особливостей місця, часу й інших факторів ті самі обставини можуть бути визнані поважний або неповажний, істотний або несуттєвими й т.п. Інший раз законодавець прямо зобов'язує враховувати різні конкретні умови, тобто звернутися до функціонального тлумачення.