Диференціація

Другою загальною стратегією є диференціація продукту чи послуги фірми у вигляді пропозиції такого продукту, що сприймається в межах галузі як щось унікальне. Підходи до диференціації можуть бути різними: створення іміджу, дизайну чи марки ("Mercedes"— лідер ринку автомобілів, "Caterpillar Tractor" на ринку будівельних машин тощо). В ідеальному випадку фірма проводить диференціацію в кількох вимірах. Наприклад, "Caterpillar Tractor" відома не тільки своєю дилерською мережею та широким вибором чудових запчастин, але й надзвичайно високою якістю і довговічністю своїх машин, а всі ці характеристики є вирішальними в будівельній справі, де простої коштують дуже дорого. Стратегія диференціації не дозволяє фірмі нехтувати витратами, а точніше, зменшення витрат не є першочерговою стратегічною метою.

Зосередження

Останньою із загальних стратегій є зосередження на конкретній групі покупців, сегменті чи товарній номенклатурі або ж на географічному ринку; як і диференціація, зосередження може набувати багатьох форм. Хоча стратегії низьких витрат і диференціації спрямовані на досягнення цілей у масштабах ринку, мета комплексної стратегії зосередження — найкраще обслужити конкретну цільову групу, і при розробці кожної функціональної політики слід завжди пам'ятати це. Стратегія ґрунтується на припущенні, що фірма, таким чином, спроможна досягти вузької стратегічної мети ефективніше, ніж конкуренти, зусилля яких розпорошуються. Завдяки цьому фірма досягає диференціації внаслідок повнішого задоволення потреб конкретної групи чи менших витрат при обслуговуванні даної групи, або одного й другого. Навіть якщо стратегія зосередження не дозволяє зменшити витрати чи досягти диференціації з позиції ринку в цілому, вона все ж досягає однієї з цих цілей чи обох відносно її вузької цільової групи.

23. Джерела конкурентних переваг підприємства на зарубіжних ринках.

Пошук конкурентних переваг, які забезпечуватимуть міжнародну конкурентоспроможність підприємства, необхідно проводити на всіх рівнях: від аналізу конкурентних позицій країни базування підприємства до аналізу конкурентних позицій окремих товарів, причому в різні моменти часу ті або інші конкурентні переваги можуть бути більш значимі та вагомі для підприємства.

Конкурентні переваги на зарубіжних ринках:

-Конкурентні позиції країни

-Конкурентні позиції галузі

-Конкурентні позиції підприємства

-Конкурентні позиції товару

Майкл Портер виділяє три фактори, які впливають на можливість втримувати конкурентну перевагу:

1. Джерело переваги:

• низького рангу (сировина, дешева робоча сила);

• високого рангу (запатентовані технології, репутація, диференціація).

2. Кількість джерел переваг, що має підприємство.

3. Постійна модернізація підприємства та його видів діяльності.

Серед активів, які створюють міжнародну конкурентну перевагу для компанії, можна виділити наступні:

8. Власна технологія, якою володіє підприємство, і яку інші можуть отримати тільки за допомогою нових НДДКР або купивши ліцензію у власника.

9. Навички управління міжнародними операціями, як правило, отримані через досвід роботи в різних країнах.

10. Міжнародні мережі збуту: наявність збутових філіалів у різних країнах.

11. Доступ до дефіцитних ресурсів або сировини.

12. Економія на масштабах виробництва (нижча собівартість продукції).

13. Фінансова економія від масштабів (доступ до джерел фінансування).

14. Володіння сильною маркою: гарна репутація.

Нарешті, ще одним рівнем аналізу конкурентоспроможності є оцінка конкурентних позицій окремого товару. Під конкурентними перевагами товару в загальному випадку мають на увазі характеристики продукції, що є унікальними на ринку або переважають аналогічні показники конкурентів та мають цінність для споживача.

Конкурентна перевага може вважатися ефективною (вагомою), якщо вона задовольняє таким вимогам:

• надає вигоди споживачам та відповідає вирішальним факторам успіху;

• є унікальною;

• є стійкою, тобто не може бути легко скопійована;

• є прибутковою для підприємства;

• підприємство спроможне реалізувати таку перевагу на ринку.