- •1.1. Початок Першої світової війни. Воєнні дії в 1914 р. На українських землях.
- •1.2. Нацистський «новий порядок» в Україні в 1941 — 1944 рр. Голокост.
- •2.1. Вплив Першої світової війни на формування українського національного руху в Галичині й Наддніпрянській Україні.
- •2.2. Результати та історичне значення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р.
- •3.1. Українські землі в 1915—1917 рр.
- •3.2. «Косигінські реформи» та їхні наслідки для України.
- •4.1. Початок Української революції, утворення Центральної Ради. М. Грушевський, в. Винниченко.
- •4.2. Освіта, наука та культура України в 70-х—80-х pp. XX ст.
- •5.1. 1 Універсал Центральної Ради та його історичне значення
- •5.2. Прихід до влади м. Горбачова. Розгортання національно демократичного руху в Україні.
- •6.1. Проголошення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради.
- •6.2. Загострення екологічних проблем в Україні у 70-х — 80-х рр. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •7.1. Війна радянської Роси проти унр (кінець 1917 — початок 1918 рр.). Проголошення незалежності унр.
- •7.2. Україна на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни.
- •8.1. Внутрішня і зовнішня політика Української Держави. П. Скоропадський.
- •8.2.Проголошення державної незалежності України.
- •9.1. Радянсько-польська війна і Україна.
- •9.2. Опозиційний рух в Україні (1965—1985 рр.).
- •10.1. Політика радянського уряду в Україні в 1919—1920 рр. «Воєнний комунізм».
- •10.2. Конституційні традиції в Україні. Прийняття Конституції України 1996 р. Та її" історичне значення.
- •11.1. Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Є. Петрушевич. Злука унр і зунр.
- •11.2. Політична ситуація в Україні в 1985—1991 рр.
- •12.1. Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр. С.Петлюра
- •12.2. Наш край в роки Великої Вітчизняної війни*.
- •13.1. Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917—1920 рр.
- •13.2. Пожвавлення літературно-мистецького життя України в умовах десталінізації. «Шістдесятники».
- •Нова економічна політика і особливості її впровадження в Україні.
- •Державотворчі процеси в Україні у 1991—2005 рр.
- •17.1 Українське питання на Паризькій мирній конференції.
- •3. Польський уряд буде уповноважено запровадити цивільну адміністрацію в Східній Галичині».
- •17.2 Україна на початку XXI століття.
- •18.1 Культура і духовне життя України в 1917—1920 рр.
- •18.2 Спроби та наслідки реформування економіки України наприкінці 50-х — у першій половині 60-х рр. М. Хрущов.
- •19.1 Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні.
- •19.2 Культура України в роки Великої Вітчизняної війни.
- •20.1 Голодомори 1921—1923 рр., 1932—1933 рр., 1946—1947 рр. В Україні: причини і наслідки.
- •20.2 Повсякденне життя українців у 1964— 1985 рр.
- •21.2 Возз’єднання ЗахідноїУкраїни з урср. Радянізація західних областей України в 1939—1941 pp.
- •22 Вересня 1939 р. У Бресті відбувся спільний радянсько-німецький військовий парад, який приймали комбриг с. Кривошеїн і генерал X. Ґудеріан.
- •22.1 Розвиток культури в 30-ті рр.
- •22.2 Головні кроки України на шляху до європейської інтеграції.
- •23.2 Рух Опору та його течії в Україні в роки Другої світової війни. Історичний внесок українського народу в перемогу у Другій світовій війні.
- •24.1 Входження усрр до складу срср.
- •24.2 Розширення Європейського Союзу та нато. Місце України в цьому процесі.
3.2. «Косигінські реформи» та їхні наслідки для України.
Починаючи з 1965 р. під керівництвом Голови Ради Міністрів О. Косигіна в СРСР була розроблена господарська реформа. За часів Сталіна О. Косигін дуже швидко зробив кар'єру від майстра на фабриці до Голови Ради Міністрів РРФСР. У нього був багатий досвід господарської роботи і своє бачення розвитку радянської економіки. Початку реформ передувала відкрита дискусія в пресі з економічних питань, яку започаткувала стаття «План, прибуток і премія» професора Харківського інженерно-економічного інституту О. Лібермана, надрукована в газеті «Правда». У 1964 р. почалась на практиці перевірка і відпрацювання нових методів господарювання. На деяких підприємствах У PCP почали проводити економічні експерименти, які дали позитивний результат. Це стало підставою для запровадження нового господарського механізму в економіку всього СРСР. Реформи охопили сільське господарство, промисловість і систему управління.
У 1965 р. скасували систему раднаргоспів, запровадивши натомість міністерства, які здійснювали управління окремими галузями економіки. Так, в Україні було створено 22 союзно-республіканських і 7 республіканських міністерств (автомобільного транспорту і шосейних доріг, будівництва, комунального господарства, місцевої промисловості, освіти, охорони громадського порядку, соціального забезпечення). Таким чином, реальні можливості щодо управління економікою республіки зменшилися.
Була змінена система планування, запроваджена система економічних стимулів праці. Так, якщо раніше головним показником для підприємства був загальний обсяг виробленої продукції, то тепер його замінили на обсяг реалізованої продукції. Вважалося, що це примусить підприємства випускати продукцію, яка потрібна споживачеві.
На підприємствах створювався спеціальний фонд матеріального стимулювання. Якщо підприємство перевиконувало план реалізації продукції, воно виплачувало працівникам премії і розбудовувало соціальну сферу.
Перед підприємством ставилося завдання працювати з прибутками. Для зменшення собівартості продукції передбачалося підвищити продуктивність праці, запровадити нові технології і техніку.
Перехід на нові умови праці відбувався поступово: у 1966 р. на нових умовах господарювання працювало 100 підприємств УРСР (1,5 %), у 1970 р.— 8,2 тис. підприємств (83 %).
Такими були основні риси реформи, яка, на жаль, не мала комплексного характеру і практично обмежилась промисловістю. Вона прагнула поєднати непоєднуване: розширити самостійність підприємств і відновити всевладдя галузевих міністерств. Зрештою останні звели нанівець будь-яку самостійність підприємств. Спочатку збільшилась кількість планових показників (продуктивність праці, середня зарплата, собівартість продукції тощо). Зберігалась система централізованого матеріально-технічного постачання, яку так і не замінили на систему оптової (гуртової) торгівлі. Показник «реалізованої продукції» мало чим відрізнявся від «валу», тому що обсяги реалізації (при хронічному дефіциті товарів) зростали від обсягів виробленої продукції, тобто валу. Таким чином було збережено затратний механізм. Поліпшення якості, запровадження нових зразків було економічно невиправданим. На практиці не діяло й матеріальне стимулювання праці. Чим краще працювало підприємство, тим жорстокішими були норми формування фондів стимулювання праці.
Висновок. Таким, чином, через внутрішню суперечливість і непослідовність реформи були приречені. До того ж, вище партійне керівництво не виявляло ніякого інтересу до її проведення. А після «Празької весни» (1968 р.) стримане ставлення до реформ змінилось на їх заперечення. Так, у резолюції XXIV з'їзду КПРС говорилося: «Досвід чехословацьких подій знову нага дав про необхідність підвищувати пильність щодо підступів імперіалізму та його агентури в країнах соціалістичної, співдружності, про значення послідовної боротьби проти правого опортунізму, який під виглядом «поліпшення» соціалізму намагається вихолостити революційну суть марксиз-му-ленінізму і розчищає шлях для проникнення буржуазної ідеології». Після, цього партійно-державна верхівка відмовилась від будь-яких спроб «поліпшити» соціалізм сталінського зразка.
■ Особистість в історії: О. Косигін.
■ Дата: 1965—1970 рр.
Білет 4