31. Інститут президентства в Україні

У ст. 102 Конституції України Президент України визначається як глава держави, який діє від її імені. Президент є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини й громадянина.

Питання про вибори Президента України, його статус та повноваження

визначаються чинним законодавством.

Президент України обирається громадянами України, які досягли 18 років,на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємномуголосуванні строком на п'ять років. Законом передбачені певні вимоги,яким має відповідати кандидат на посаду Президента України: ним можебути обраний громадянин України, не молодший тридцяти п'яти років, який має право голосу і не обмежений у виборчих правах, проживає на території України протягом останніх перед днем виборів 10 років і володіє державною (українською) мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше двох строків підряд. Президент України не може мати інший представницький мандат, обіймати посади у громадських чи державних органах і організаціях, займатися підприємницькою діяльністю. Президент України користується правом недоторканності, і в разі посягання на його честь і гідність винні особи несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з чинним законодавством Президент України має широке коло

повноважень:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє та зовнішнє становище України;

3) представляє державу в міжнародних відносинах, керує зовнішньоекономічною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

4) приймає рішення про визнання іноземних держав;

5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає довірчі та відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

6) призначає всеукраїнський референдум щодо внесення змін у Конституцію України згідно зі ст. 156 Конституції України; проголошує всеукраїнський референдум з народної ініціативи;

7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією України;

8) припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

9) за згодою Верховної Ради України призначає і припиняє повноваження Прем'єр-міністра України, а також приймає рішення про його відставку;

10) створює за поданням Прем'єр-міністра України призначає членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів альних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій і припиняє їхні повноваження на цих посадах;

11) за згодою Верховної Ради України призначає на посаду та звільняє з посади Генерального прокурора України;

31. Судова влада в Україні

Відповідно до Конституції України (ст. 126) судові органи виконують свою функцію незалежно від законодавчої і виконавчої влади, в установлених Конституцією межах і згідно з законами України. Судова влада є самостійною, незалежною сферою публічної влади й становить сукупність повноважень по здійсненню правосуддя, тлумаченню норм права, з відповідними контрольними повноваженнями спеціальних органів – судів. Поняття судової влади містить два основні компоненти:  - цю владу можуть реалізувати тільки спеціально вповноважені органи (суди); - ці органи наділені тільки їм притаманними повноваженнями. Судову владу реалізують через: - здійснення правосуддя; - конституційний контроль; - контроль за додержанням законності та обґрунтованості рішень і дій державних органів і посадових осіб; - формування органів суддівського самоврядування; - роз’яснення судам загальної юрисдикції актів застосування законодавства; - утворення державної судової адміністрації. Здійснення судової влади за змістом є значно ширшим, ніж відправлення правосуддя. Судову владу реалізують у діях суду, які не пов’язані з розглядом справ. Це організаційні та інформаційно – аналітичні дії (узагальнення судової практики, аналіз судової статистики, вирішення скарг позивачів, відповідачів, обвинувачених, адвокатів, направлення окремих ухвал у державні органи, установи, організації). Судову владу можна визначити як самостійну на незалежну гілку державної влади, яка створена для вирішення на основі закону соціальних конфліктів між державою та громадянами, самими громадянами, юридичними особами; контролю за конституційністю законів; захисту прав громадян в їх відношеннях з органами виконавчої влади та посадовими особами, контролем за додержанням прав громадян при розслідуванні злочинів та проведенні оперативно – розшукової діяльності, встановленням найбільш значущих юридичних фактів. Судова влада в Україні реалізується шляхом правосуддя в формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.