Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ответы право.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
11.09.2019
Размер:
623.62 Кб
Скачать

  1. Прогалини у праві. Аналогія права і аналогія закону.

Прогалини у праві - це повна або часткова відсутність у чинному законодавстві норми, що регулює суспільні відносини, що перебувають у сфері правового регулювання.

Умови констатації наявності пробілу в праві:

 Дані суспільні відносини перебувають у сфері правового регулювання;

 Відсутній (повністю, частково) норма права, що регулює дане відношення.

До причин (об'єктивним, суб'єктивним) виникнення пробілів у праві, наприклад ставляться:

 Розвиток суспільних відносин ( щоперебувають у сфері правового регулювання);

 Недоліки законодавчої техніки (виявляються при реалізації відповідних нормативних актів);

Пробіли в праві усуваються (заповнюють) законодавцем (приймається відповідної правотворческим органом відсутня норма або група норм), переборюються правозастосовними органами (не вправі відмовитися від рішення даної юридичної справи про причині неповноти законодавства). Способи подолання пробілів у праві (методи їхнього оперативного подолання): аналогія закону й аналогія права.

Аналогія закону - це рішення юридичної справи, застосовуючи до суспільних відносин закон, що регулює подібні відносини.

Аналогія права - це рішення юридичної справи, на основі загальних принципів права (виходячи із загальних початків і змісту законодавства).

У таких галузях права як адміністративне право, карне право інститут аналогії не допускаються («немає злочини й покарання, немає провини й стягнення - без вказівки на те в законі»). У цивільному праві до інституту аналогії пряме відношення має ст.4 ГК України, у якій, зокрема, говоритися про те, що цивільні права й обов'язки можуть виникати з дій, які «хоча й не передбачені законом, але в чинність загальних початків і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права й обов'язки». Наприклад, дійсні договори консигнації (різновид договорів комісійного продажу товарів), хоча в ГК України немає такого поняття «договір консигнації».

  1. Тлумачення норм права за обсягом та за суб’єктами

Тлумачення правової норми - це діяльність із з'ясування (усвідомлення) або роз'яснення (інтерпретації') її змісту з метою правильного її застосування і реалізації всіма суб'єктами права.

Розрізняють такі тлумачення правових норм як тлумачення-з'ясування та тлумачення-роз'яснення, які, в свою чергу, діляться на окремі види та способи тлумачення залежно від тих або інших критеріїв.

За суб'єктами тлумачення норм права поділяється на офіційне та неофіційне. Офіційне тлумачення - це тлумачення правової норми уповноваженим органом, сформульоване у спеціальному акті роз'яснення змісту та мети правових норм і є загальнообов'язковим для всіх суб'єктів її застосування і реалізації. Офіційне тлумачення, в свою чергу, поділяється на нормативне і казуальне. Існують два різновиди нормативного тлумачення: аутентичне (власне, "авторське") та легальне (делеговане). Аутентичне - норма тлумачиться тим самим органом, який її встановив (суб'єктами такого тлумачення можуть бути всі правотворчі органи). Легальне -коли загальнообов'язкове тлумачення змісту правової норми дає орган, який дану норму не встановлював, але спеціально уповноважений законом давати її обов'язкове роз'яснення. Казуальне (казус - випадок), або індивідуальне тлумачення правової норми - роз'яснення, обов'язкове тільки для конкретного випадку, конкретної справи й обов'язкове лише для осіб, щодо яких воно провадиться. J70

Казуальне тлумачення буває судове і адміністративне. Судове - дається судовими органами при розгляді конкретних справ, і знаходить свій вираз у вироках чи рішеннях з цих справ. Адміністративне - здійснюється міністерствами, відомствами, місцевою державною адміністрацією (напр., наказ міністра у зв'язку з розглядом конкретної скарги). Найчастіше акт казуального тлумачення є складовою частиною правозастосовчого акта, яким вирішують конкретну юридичну справу.

Неофіційне тлумачення норми права - це тлумачення, що здійснюється будь-яким суб'єктом і не володіє юридичною силою. Поділяється неофіційне тлумачення на доктринальне, компетентне (професійне) і повсякденне (буденне). Доктринальне тлумачення - це науково обгрунтоване тлумачення вчених, науково-дослідних закладів у статтях, монографіях, наукових коментарях, усних або письмових обговореннях проектів нормативних актів; воно не має обов'язкової сили, але суттєво впливає на правотворчу та правозастосовчу діяльність. Професійне тлумачення - тлумачення юристів-практиків, адвокатів, роз'яснення в юридичних консультаціях, консультації в газетах з окремих питань права, вечори запитань і відповідей на правові теми - все це відноситься до неофіційного компетентного тлумачення норм права. Повсякденне (буденне) тлумачення - тлумачення не юристів, тобто всіх суб'єктів права на основі життєвого досвіду. Його значення для правозастосовчої діяльності пов'язане з виявленням правової свідомості широкого кола суб'єктів правовідносин.