- •1. Рівноважний ввп в умовах неповної та повної зайнятості.
- •2. Інвестиції та фактори інвестування.
- •3. Характеристика системи національних рахунків.
- •4. Розкрийте зміст функції заощадження (за допомогою графіка).
- •5. Структура економічного циклу.
- •6. Джерела економічного зростання в моделях Харрода-Домара та Солоу.
- •40. Поняття ліквідності грошей. Співвідношення ліквідності та доходності.
- •41. Зовнішні фактори сукупного попиту на інвестиції.
- •42. Фіскальна політика, спрямована на пропозицію.
- •43. Кейнсіанська теорія державного регулювання економіки.
- •44. Соціальний захист населення в Україні та його особливості.
- •45. Ринок праці: суб’єкти, об’єкти, фактори.
- •46. Зовнішньоекономічна діяльність та її структура.
- •47. Основні макроекономічні показники в системі національних рахунків.
- •48. Повна та неповна зайнятість.
- •49. Витратні моделі економічної рівноваги. Вплив сукупних витрат на ввп.
- •50. Ринок праці. Попит і пропозиція на ринку праці.
- •51. Класична теорія макроекономічного регулювання.
- •52. Темпи зростання та приросту ввп.
- •53. Вплив цін на зростання ввп.
- •54. Перехідна економіка, її сутність та особливості.
- •55. Складний мультиплікатор витрат.
- •56. Методи обчислення ввп. Попит на гроші для угод. Рівняння обміну.
- •57.Кінцеве національне споживання: визначення, зміст, значення.
- •58. Номінальний та реальний ввп. Індекс цін та дефлятор ввп.
- •59. Грошово-кредитне регулювання економіки. Механізм антиінфляційної політики.
- •60.Сукупний попит та його фактори. Крива сукупного попиту
- •62.Умови економічної рівноваги.
- •64.Кінцева та проміжна продукція в системі національних рахунків.
- •66.Суть та особливості понять “матеріальні потреби” і “економічні ресурси”.
- •79.Методи грошово-кредитної політики та їх зміст.
- •81.Суперечність між суспільними потребами і економічними ресурсами та ефективність економіки
- •82.Повна зайнятість та потенційний рівень виробництва. Закон Оукена.
- •83.Простий мультиплікатор витрат.
- •84.Інфляційний розрив та методи його усунення.
- •85.Модель “витрати-випуск”.
- •86.Платіжний баланс та його структура.
- •87.Економічна рівновага за умов різного рівня зайнятості.
- •88.Державна політика зайнятості в Україні, її зміст та напрямки здійснення.
- •89.Сутність та структура економічного циклу.
- •90.Основні причини та особливості інфляції в Україні.
- •91.Роль держави в змішаній економіці. Економічні функції держави.
- •92.Роль автоматичних чистих податків як вмонтованих стабілізаторів.
- •93.Фактори, від яких залежить попит на гроші як активи.
- •94.Особливості формування ринку праці України.
- •95.Державна програма соціального захисту населення.
- •96.Модель економічного зростання Харрода-Домара.
- •97. Механізм досягнення рівноваги в економіці
- •98. Дискреційна фіскальна політика
- •99. Держава як суб’єкт соціального захисту населення. Межа бідності.
- •100. Грошова пропозиція. Графік грошової пропозиції.
- •101. Обмеження ринку та головні економічні функції держави
- •102. Сутність кривої Лаффера та її недосконалість.
- •103. Макроекономіка та економічна політика.
- •104. Банківські резерви та кредитні гроші.
- •105. Методологічні принципи в системі національних рахунків.
- •106. Характеристика окремих розділів платіжного балансу та його особливостей в умовах України.
- •107. Вплив фіскальної політики на ввп.
- •108. Державне регулювання економіки та його обмеження.
- •109. Модель «вилучення – ін’єкції ».
- •110. Рівень безробіття, сутність та методи обчислення.
- •111. Система національних рахунків. Поняття національної економіки.
- •112. Проблема нерівності в розподілі доходу. Крива Лоренца.
- •113. Соціально-економічні наслідки інфляції.
- •114. Кейнсіанський механізм державного регулювання економіки.
- •115.Зв’язок безробіття з інфляцією. Крива Філіпса.
- •116.Макроекономічна нестабільність економіки України.
- •117.Основні причини та особливості інфляції в Україні.
- •118.Етапи становлення світової валютної системи.
- •119.Суть “принципу акселерації”.
- •120.Iнфляція: сутність та види.
87.Економічна рівновага за умов різного рівня зайнятості.
Рівновага в економіці може забезпечуватися за різних умов: при повній або неповній зайнятості, на інфляційній або безінфляційній основі. Ці умови залежать від співвідношення між сукупними витратами й потенційним обсягом виробництва (ВВП). Рівновага в економіці не гарантує такого рівня сукупних витрат, за якого економіка може перебувати в стані повної зайнятості та без інфляції. Але саме в цьому стані економіка працює найефективніше. Тому потрібно розглянути ВВП в умовах різного співвідношення між фактичними сукупними витратами й тими, які відповідають потенційному ВВП. Розглянемо спочатку варіант, коли сукупних витрат не вистачає для досягнення потенційного ВВП.
Рис. 6.8. Рецесійний розрив
На цьому графіку ВВП2 – це потенційний обсяг виробництва, якому відповідають сукупні витрати на рівні СуВ2.
Але фактично економіка перебуває в умовах неповної зайнятості. Сукупні витрати (СуВ1) в дійсності менші від потенційних (СуВ1 < СуВ2), а фактичний рівноважний ВВП значно менший, ніж потенційний (ВВП1 < ВВП2).
Це означає, що в економіці спостерігається дефіцит сукупних витрат, тобто обсяг витрат є недостатнім для того, щоб повністю використовувати наявні потужності, що характеризує економіку в стані неповної зайнятості. Недостатність сукупних витрат, їхня неспроможність забезпечити досягнення потенційного ВВП, який відповідає умовам повної зайнятості, називається рецесійним розривом. Рецесійний розрив – величина, на яку повинен зрости сукупний попит (сукупні витрати), щоб підвищити рівноважний ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості, тобто до потенційного ВВП.
На графіку рецесійний розрив – це відстань по вертикалі між лінією фактичних сукупних витрат (СуВ1) і лінією потенційно необхідних сукупних витрат (СуВ2).
Якщо фактичний рівноважний обсяг випуску ВВП1 нижчий від потенційного ВВП2, то це означає, що сукупний попит неефективний, тобто сукупні витрати недостатні для забезпечення повної зайнятості ресурсів, хоча рівновага (АD = AS) досягнута. Недостатність сукупного попиту депресивно діє на економіку.
Щоб подолати рецесійний розрив і забезпечити повну зайнятість ресурсів, потрібно простимулювати сукупний попит і “перемістити” рівновагу з точки Т1 у точку Т2.
В умовах рецесійного розриву економіка потенційно втрачає, недовиробляє певну величину ВВП (це різниця між ВВП2 і ВВП1). Обсяг цих втрат визначається як добуток рецесійного розриву (необхідного початкового приросту сукупних витрат) на мультиплікатор витрат:
∆ВВПр = ∆ СуВп х М в.
І навпаки, якщо рівень ВВП за умов повної зайнятості є відомим, то величина рецесійного розриву (необхідного початкового приросту сукупних витрат (+ СуВ) визначається за формулою (в умовах стабільних цін):
(6.8), де:
∆ВВП р – реальний приріст ВВП, необхідний для досягнення ВВП потенц. (+ ∆ВВПр = ВВПп – ВВПфакт.).
Протилежні результати мають місце в тому випадку, коли фактичні сукупні витрати перевищують ту їхню величину, яка відповідає умовам повної зайнятості.
На графіку 6.9 потенційний ВВП забезпечується при сукупних витратах на рівні СуВ2. Але фактично економіка витрачає більше – СуВ1. Отже, має місце надлишок сукупних витрат: СуВ1 > СуВ2. Тому фактичний ВВП номінально перевищує потенційний: ВВП1 > ВВП2. Таке явище називається інфляційним розривом. На графіку величина інфляційного розриву дорівнює відстані по вертикалі між лініями СуВ1 і СуВ2. Інфляційний розрив – це величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні витрати), щоб усунути інфляційний надлишок за умов повної зайнятості. Розрив називається інфляційним тому, що він спричиняє в економіці інфляційний надлишок ВВП.
Якщо фактичний рівноважний рівень випуску ВВП1 більший від потенційного ВВП2, то сукупні витрати збиткові. Збитковість сукупного попиту викликає в економіці інфляційний бум: рівень цін зростає тому, що фірми не можуть розширяти виробництво адекватно зростаючому сукупному попиту, оскільки всі ресурси вже зайняті.
Подолання інфляційного розриву передбачає утримання сукупного попиту і “переміщення” рівноваги з точки Т1 у точку Т2 (повна зайнятість ресурсів).
Величину інфляційного розриву (– ∆СуВп) – необхідного початкового
зменшення сукупних витрат – можна визначити за формулою (без урахування цінового фактора):
(6.9), де:
– ∆ВВПі – інфляційне зменшення ВВП за умов повної зайнятості
(– ∆ВВПі = ВВПп – ВВПфакт.);
ВВПп – потенційний ВВП;
ВВПфакт. – фактичний ВВП;
Мв – мультиплікатор витрат.
Інфляційний розрив виникає в зв’язку з тим, що зростання сукупних витрат (сукупного попиту) не супроводжується адекватним зростанням виробництва (сукупної пропозиції). В умовах, коли економіка досягла повної зайнятості, підприємства не можуть швидко відповісти на збільшення сукупного попиту відповідним збільшенням фізичних обсягів виробництва. Для цього потрібен певний час. Єдиним наслідком у цьому випадку є зростання цін, тобто інфляція. Тому усунення інфляційного розриву спричинить лише зменшення номінального ВВП, без зміни реально