- •1. Рівноважний ввп в умовах неповної та повної зайнятості.
- •2. Інвестиції та фактори інвестування.
- •3. Характеристика системи національних рахунків.
- •4. Розкрийте зміст функції заощадження (за допомогою графіка).
- •5. Структура економічного циклу.
- •6. Джерела економічного зростання в моделях Харрода-Домара та Солоу.
- •40. Поняття ліквідності грошей. Співвідношення ліквідності та доходності.
- •41. Зовнішні фактори сукупного попиту на інвестиції.
- •42. Фіскальна політика, спрямована на пропозицію.
- •43. Кейнсіанська теорія державного регулювання економіки.
- •44. Соціальний захист населення в Україні та його особливості.
- •45. Ринок праці: суб’єкти, об’єкти, фактори.
- •46. Зовнішньоекономічна діяльність та її структура.
- •47. Основні макроекономічні показники в системі національних рахунків.
- •48. Повна та неповна зайнятість.
- •49. Витратні моделі економічної рівноваги. Вплив сукупних витрат на ввп.
- •50. Ринок праці. Попит і пропозиція на ринку праці.
- •51. Класична теорія макроекономічного регулювання.
- •52. Темпи зростання та приросту ввп.
- •53. Вплив цін на зростання ввп.
- •54. Перехідна економіка, її сутність та особливості.
- •55. Складний мультиплікатор витрат.
- •56. Методи обчислення ввп. Попит на гроші для угод. Рівняння обміну.
- •57.Кінцеве національне споживання: визначення, зміст, значення.
- •58. Номінальний та реальний ввп. Індекс цін та дефлятор ввп.
- •59. Грошово-кредитне регулювання економіки. Механізм антиінфляційної політики.
- •60.Сукупний попит та його фактори. Крива сукупного попиту
- •62.Умови економічної рівноваги.
- •64.Кінцева та проміжна продукція в системі національних рахунків.
- •66.Суть та особливості понять “матеріальні потреби” і “економічні ресурси”.
- •79.Методи грошово-кредитної політики та їх зміст.
- •81.Суперечність між суспільними потребами і економічними ресурсами та ефективність економіки
- •82.Повна зайнятість та потенційний рівень виробництва. Закон Оукена.
- •83.Простий мультиплікатор витрат.
- •84.Інфляційний розрив та методи його усунення.
- •85.Модель “витрати-випуск”.
- •86.Платіжний баланс та його структура.
- •87.Економічна рівновага за умов різного рівня зайнятості.
- •88.Державна політика зайнятості в Україні, її зміст та напрямки здійснення.
- •89.Сутність та структура економічного циклу.
- •90.Основні причини та особливості інфляції в Україні.
- •91.Роль держави в змішаній економіці. Економічні функції держави.
- •92.Роль автоматичних чистих податків як вмонтованих стабілізаторів.
- •93.Фактори, від яких залежить попит на гроші як активи.
- •94.Особливості формування ринку праці України.
- •95.Державна програма соціального захисту населення.
- •96.Модель економічного зростання Харрода-Домара.
- •97. Механізм досягнення рівноваги в економіці
- •98. Дискреційна фіскальна політика
- •99. Держава як суб’єкт соціального захисту населення. Межа бідності.
- •100. Грошова пропозиція. Графік грошової пропозиції.
- •101. Обмеження ринку та головні економічні функції держави
- •102. Сутність кривої Лаффера та її недосконалість.
- •103. Макроекономіка та економічна політика.
- •104. Банківські резерви та кредитні гроші.
- •105. Методологічні принципи в системі національних рахунків.
- •106. Характеристика окремих розділів платіжного балансу та його особливостей в умовах України.
- •107. Вплив фіскальної політики на ввп.
- •108. Державне регулювання економіки та його обмеження.
- •109. Модель «вилучення – ін’єкції ».
- •110. Рівень безробіття, сутність та методи обчислення.
- •111. Система національних рахунків. Поняття національної економіки.
- •112. Проблема нерівності в розподілі доходу. Крива Лоренца.
- •113. Соціально-економічні наслідки інфляції.
- •114. Кейнсіанський механізм державного регулювання економіки.
- •115.Зв’язок безробіття з інфляцією. Крива Філіпса.
- •116.Макроекономічна нестабільність економіки України.
- •117.Основні причини та особливості інфляції в Україні.
- •118.Етапи становлення світової валютної системи.
- •119.Суть “принципу акселерації”.
- •120.Iнфляція: сутність та види.
81.Суперечність між суспільними потребами і економічними ресурсами та ефективність економіки
Макроекономіка виходить із двох фундаментальних обставин. По-перше, матеріальні потреби людей необмежені й невтоленні. По-друге, економічні ресурси, тобто засоби виробництва товарів і послуг, обмежені, або рідкісні.
Матеріальні потреби -- це бажання людей вико-ристовувати різні товари й послуги, які прино-сять їм корисність. Предмети споживання, як відомо, слугують для задоволення особистих потреб людей. Матеріальні потреби мають під-приємства й державні установи. Підприємствам потрібні виробничі будівлі та споруди, устаткування і т.п., що дають змогу реалізувати їхні виробничі завдання. Державні установи потребують меблів для своїх приміщень, комп'ютерів тощо.
Потреби в якомусь конкретному товарі або послузі можна задо-вольнити повністю. За короткий проміжок часу можна, наприклад, отримати достатню кількість хліба, олівців чи зубної пасти. Цілком зрозуміло, що одна операція апендициту не передбачає другої. Од-нак інша річ, коли йдеться про задоволення потреб у товарах і по-слугах узагалі. Ми не отримуємо і не можемо отримати їх усіх у до-статній кількості. Уявімо собі список потреб населення країни в автомобілях, відео, квартирах, не кажучи вже про такі предмети роз-коші, як яхти або приватні літаки. Він буде вражаючим. І хоча у про-цесі розвою цивілізації рівень задоволення потреб постійно зростає, із плином часу під впливом розвитку виробництва, реклами й теле-бачення потреби постійно примножуються. У своїй сукупності ма-теріальні потреби є невтоленними, або безмежними. Це означає, що цілком задовольнити їх неможливо.
Варто поставити запитання: а що було б, якби людські потреби можна було б повністю задовольняти? Це означало б, що: 1) будь-який товар чи послуга виробляються у необмеженій кількості; 2) утратили б сенс багато проблем розподілу товарів і доходів; 3) не було б економічних благ, тобто товарів і послуг, відносно обмеже-них, і усі продукти були б безплатними. Проте у житті цього немає. Т це зумовлено другою обставиною, про яку ми згадували, -- обме-женістю, або рідкісністю, ресурсів.Основна економічна проблема, яка постає перед окремими людьми, групами людей і суспільством загалом, полягає у тому, що виробничі ресурси обмежені.
Обмеженість ресурсів означає незбалансованість між відносно не-обмеженими потребами і відносно обмеженими засобами, що забезпе-чують задоволення цих потреб. Жодне суспільство не володіє достат-німи ресурсами для виробництва такого обсягу товарів і послуг, якого бажають його члени.Обмеженість зумовлює вибір. Якщо ми не можемо мати все, що бажаємо, нам доведеться вибрати те, чого потребуємо найбільше. Отже, і окрема особа, і суспільство загалом мають безперервно здій-снювати вибір стосовно того, як використовувати доступні для них обмежені ресурси.
Для задоволення своїх потреб люди використовують необхідні засо-би, які називають ресурсами, або факторами, виробництва. Економісти поділяють усі ресурси на дві великі групи:
1. матеріальні ресурси -- земля й капітал;
2. людські ресурси -- праця і підприємницький хист.
Земля -- це насамперед просторово-географічний фактор. На зем-лі живуть люди, на ній розташовані держави -- великі й малі. Однак території цих держав, хоч якими би значними вони були, все ж обмежені. Земля до того ж і сама є ресурсом: на ній вирощують сільсь-когосподарські культури. Крім цього, в землі зосереджені великі ба-гатства -- корисні копалини, вода. Отже, земля як економічний ресурс -- це ті дарові блага природи, які застосовують у виробництві, а саме: орні землі, пасовища, ліси, поклади корисних копалин, водні ресурси то-що.
Природа постачає людині усі ті матеріали, з яких та виробляє життєві блага, і ті сили, які людина використовує у процесі вироб-ництва (сила вітру, води, атома тощо). Земля -- вихідний фактор ви-робництва, без якого неможлива господарська діяльність.
Основними природними умовами, які істотно впливають на розвиток національної економіки, є кліматичні умови, багатство корисних копалин, характер земної поверхні й географічне роз-ташування.
Капітал, або капітальні блага, охоплює усі виготовлені виробничі знаряддя, тобто машини, інструменти, устаткування, будівлі, спору-ди, транспортні засоби, збутову мережу тощо. Капітал, по-перше, завжди є результатом попередньої праці людей і вже тому він обме-жений; по-друге, він призначений не для безпосереднього спожи-вання (як споживчі блага), а для подальшої участі у процесі вироб-ництва. Економісти нерідко називають капітал фізичним капіталом, або засобами виробництва.
Гроші не належать до фізичного капіталу. Оскільки гроші нічого не виробляють, а є тільки представником капіталу, що може пере-творюватися на капітал (коли за них купують засоби виробництва), то їх не розглядають як економічний ресурс. Гроші -- це фінансовий капітал.
Праця людини охоплює сукупність усіх її фізичних і розумових здіб-ностей, які застосовують у виробництві життєвих благ. Значення цього ресурсу полягає в тому, що праця є джерелом усіх дій, спрямо-ваних на перетворення природи для задоволення потреб людини. Праця є джерелом усіх економічних цінностей. Тільки завдяки пра-ці людське суспільство досягло того високого ступеня матеріальної та духовної культури, який ми маємо зараз і який слугує основою нашої цивілізації.
Особливим видом людських ресурсів є підприємницький хист, що виявляється у здібності певного відсотка людей поєднувати й організо-вувати використання трьох інших економічних ресурсів у процесі вироб-ництва, займатися бізнесом, тобто найефективніше використовува-ти всі інші ресурси.
Спільною рисою усіх економічних ресурсів є те, що вони рідкісні, тобто їхня кількість обмежена. Обмеженість ресурсів породжує багато техніко-економічних проблем: обмеженість обсягу виробницт-ва, необхідність усебічної економії виробничих ресурсів та вибору, пошуків альтернативних варіантів використання ресурсів тощо.