Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
транс шпори.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
706.56 Кб
Скачать

11*. Економічна система соціалізму: теоретичні та методологічні підходи, характеристика

Соціалізм - економічна, соціально-політична система, яка характеризується тим, що процес виробництва і розподілу доходів знаходиться під контролем суспільства. Найважливішою категорією, що поєднує різні напрямки соціалістичної думки, є суспільна власність на засоби виробництва, що заміняє собою приватну власність. Соціалізм можна розглядати як політичну ідеологію, що висуває як мету й ідеал встановлення суспільства, у якому: 1) відсутні експлуатація людини людиною і соціальне гноблення; 2) затверджуються соціальна рівність і справедливість. А знищення приватної власності - лише спосіб досягнення поставлених цілей.

У теорії марксизму соціалізмом називали суспільство, що знаходиться на шляху розвитку від капіталізму до комунізму, тобто ще не суспільство соціальної справедливості, а тільки підготовча ступінь до нього. Основними ознаками соціалізму є: 1) Експропріація земельної власності і звертання земельної ренти на покриття державних витрат; 2) Високий прогресивний податок. 3) Скасування права спадкування; 4) Централізація кредиту в руках держави за допомогою національного банку з державним капіталом і з державною монополією; 5) Централізація, монополія всього транспорту в руках держави; 5) Збільшення числа державних фабрик, знарядь виробництва, розчищення під ріллю і поліпшення земель за загальним планом; 6) Однакова обов'язковість праці для усіх, створення промислових армій, особливо для землеробства; 7) З'єднання землеробства з промисловістю, сприяння поступовому усуненню розходження між містом і селом; 8) Суспільне і безкоштовне виховання всіх дітей. Усунення фабричної праці дітей у сучасній його формі. З'єднання виховання з матеріальним виробництвом.

Можна виділити дві основні моделі соціалізму: 1) Плановий соціалізм, заснований на повному контролі держави над економікою (планове господарство, командно-адміністративна система); 2) Ринковий соціалізм - економічна система, при якій панує колективно-суспільна форма власності і діють закони ринкової економіки. Ринковий соціалізм припускає самоврядування на виробничих підприємствах.

88. Бідність, її визначення і вимірювання

Бідність – неможливість внаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу. До бідних верств населення відносять тих, хто не з власної волі позбавлений благ, які більша частина населення вважає необхідними: належних житлових умов, якісного харчування; здоров’я; участі у суспільному житті. Основна відмінність бідності від інших проблем сучасного суспільства полягає у тому, що вона тісно пов’язана з різними аспектами життя, зокрема з низькою очікуваною тривалістю життя, низьким рівнем освіти і відповідно низькими можливостями ефективної реалізації своєї трудової активності. ООН розрізняє 4 основні характеристики бідності: 1) коротка тривалість життя; 2) низька професійно-освітня підготовка; 3) позбавлення економічної бази нормального життя – чистої питної води, медичних послуг, якісного харчування; 4) позбавлення участі у суспільному житті. Розрізняють такі форми бідності як об’єктивну та суб’єктивну бідність, абсолютну та відносну, тимчасову та застійну. Окремим, крайнім, проявом бідності є злиденність.

Стандарти ООН для країн Східної Європи – середньодушовий дохід – не менше 4,3 дол. Частка бідних у суспільстві визначається не стільки за рівнем добробуту, скільки за розподілом домогосподарств, ступенем майнового розшарування. У практиці досліджень використовується такий критерій, як частка витрат на харчування в загальній структурі витрат населення – порогом вважається 60%.