Міністерство освіти і науки, Молоді та спорту України
Державний вищий навчальний заклад
«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Дослідницьке завдання для I етапу тренінгу
експертної групи «Нормативна» на тему:
«Податкова політика»
Склад групи:
студенти ІІІ курсу
спец. 6508, гр. №21
Ваніченко К., Литвин О., Онищенко В., Отрощенко О., Пермякова Ю., Холявко Я.
Тренер:
Гладченко Л. П.
Київ – 2012
ЗМІСТ
Вступ. 3
1. Цілі, завдання і принципи оподаткування: 5
а) закріплені в українському законодавстві та в офіційних документах. 5
2. Порівняльна характеристика цілей 20
3. Принципи оподаткування, склад податкової системи, ставки податків, які діяли в Україні напередодні ухвалення Податкового кодексу. 22
Висновок. 27
Список використаної літератури 28
Вступ.
Податкова політика - це поєднання об’єктивності економічної категорії податків, реального стану системи економічних відносин у державі та суб’єктивності податкової діяльності як сукупності конкретних дій, рішень різних органів, гілок і рівнів державної влади.
За ст.5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, що здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування, однак народне волевиявлення не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії. До повноважень Верховної Ради належить прийняття законів; визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; контроль за виконанням держбюджету.
Виключно законами України визначаються основи національної безпеки; встановлюються система оподаткування, податки і збори, а бюджетна система будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Президент України, як гарант додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, забезпечує національну безпеку, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави і на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України . Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; здійснює заходи щодо національної безпеки України. Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного розвитку , а територіальні громади затверджують програми соціально-економічного розвитку; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону .
Міністерство економіки відповідно до Положення є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної економічної. цінової, інвестиційної та зовнішньоекономічної політики, а також міжвідомчої координації з питань економічного та соціального співробітництва України з ЄС та згідно завдань розробляє в межах повноважень пропозиції щодо вдосконалення бюджетного та податкового законодавства і бере участь у розробленні стратегії та механізму реформування податкової системи.
Міністерство фінансів відповідно до Положення є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю. Відповідно Податкового кодексу України , суб’єктами обліку платників податків і контролю за їх справлянням є органи державної податкової служби України.
1. Цілі, завдання і принципи оподаткування: а) закріплені в українському законодавстві та в офіційних документах.
М.Я. Азаров, наголошуючи на тому, що в нашій країні податкова політика перебуває на стадії формування, виділяє такі стратегічно важливі підходи до реалізації податкової політики держави:
рівень податкової ставки має встановлюватися з урахуванням можливостей платника податків, тобто рівня його доходів;
оподаткування доходів повинно мати одноразовий характер;
сплата податків повинна мати обов’язковий характер;
система й процедура сплати податків мають бути простими, зрозумілими й зручними для платників податків та економічними для установ, які збирають податки;
податкова система має бути гнучкою і такою, що легко адаптується до мінливих суспільно-політичних та економічних потреб;
механізм оподаткування має забезпечувати розумний перерозподіл створюваного валового внутрішнього продукту і бути ефективним інструментом державної економічної політики.
Відповідно до цих підходів, можна стверджувати, що в кінцевому підсумку податкова політика дасть можливість дотримуватися в ході її впровадження фундаментальних принципів:
простоти, зрозумілості, зручності;
обов’язковості;
одноразовості;
гнучкості й адаптивності.
Практика державної розбудови і завдання щодо подальшого поглиблення ринкових трансформацій у країні вимагають створення цілісної та послідовної концепції реформування податкової політики на основі її децентралізації. Це зумовлює необхідність обґрунтування загальної стратегії розвитку податкової політики, спрямованої на посилення її фіскально-регулювальних функцій та розмежування між державою і регіонами зобов’язань щодо механізмів реалізації оподаткування. Визначальну роль у цих процесах відіграє регіональна податкова політика, від якої значною мірою залежить економічне зростання регіонів, їх привабливість для отримання прибутків господарюючими суб’єктами і населенням.
Практична реалізація принципів оподаткування здійснюється шляхом формування відповідних правил стягнення податків, що знаходить відображення у податковому законодавстві національних економік, кожна з яких будується у відповідності із соціально-економічною сутністю держави, станом економіки, політичними умовами тощо.
Дослідження податкового законодавства країн пострадянського простору дозволяє зробити висновок, що в основу національних податкових систем покладені класичні принципи оподаткування, хоча, враховуючи складні умови перехідного періоду – не всі принципи. Деякі з класичних принципів доповнені та уточнені у відповідності з конкретними умовами кожної окремої країни. Проте в цілому доцільно виокремити сім принципів, які є характерними для більшості податкових систем таких країн:
обов’язковість;
всезагальність;
справедливість;
визначеність;
рівність;
законність;
презумпційність;
недискримінаційність.
Можемо стверджувати, що в Україні зроблено спробу створити податкову систему як баланс фіскальної і регулюючої функції податків на основі завдань економічної політики держави. Вирішальним у складному та довготривалому процесі становлення податкової системи, що розпочався ще у 1991 році із проголошенням незалежності, став прийнятий 2 грудня 2010 року Податковий кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року.
Прийняття Податкового кодексу в Україні стало першим кроком у створенні прогнозованого і зрозумілого правового поля. Водночас, законодавчі зміни не повинні полягати виключно у кодифікації діючих норм. Податкова політика нині потребує не лише коригування переліку податків та їх ставок, а й реформування ідеології, пріоритетів діяльності та механізмів реалізації поставлених цілей, виражених за допомогою ключових принципів.
Даний документ містить як прогресивні нововведення, так і певні дискусійні норми, які суперечать завданням та пріоритетам податкової політики в умовах посткризового відновлення економіки. Принципи податкової політики напряму залежать від принципів системи оподаткування, викладених у чинному законодавстві. Їх умовно можна поділити на три групи.(рис.1.1)
Рис. 1.1. Принципи Податкового кодексу України
Перша група - принципи, яких раніше не було. Першим у ч. 4.1. ПКУ названо принцип загальності оподаткування. За ним кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені ПКУ, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з Кодексом. Також варто пригадати ст.67 Конституції України, яка, говорить, що «…кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку й розмірах, установлених законом» .
В новому податковому законодавстві офіційно зафіксовано невідворотність настання визначеної законом відповідальності в разі порушення податкового законодавства як один з ключових принципів податкового законодавства.
Стало окремим принципом і правило конфліктів інтересів – принцип презумпції правомірності рішень платника податку. Цей принцип починає працювати, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або норми різних законів чи нормативно правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Нагадаємо, що раніше правило конфлікту інтересів вимагало, щоб рішення було прийнято на користь платника податків.
Новими є:
принцип фіскальної достатності, за яким встановлення податків та зборів відбувається з урахуванням необхідності досягнення збалансованості видатків бюджету з його надходженнями;
принцип економічності оподаткування – введені податки та збори, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищуватиме витрати на їх адміністрування;
принцип нейтральності оподаткування. Вважається, що встановлення податків та зборів має відбуватися в спосіб, який не впливатиме на збільшення чи зменшення конкурентоздатності платника податків.
Друга група - принципи, у яких змінилося звучання. До останніх відносять рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – згідно ст. 4 Податкового кодексу України трактується як «забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу» на відміну від принципу, визначеного Законом України «Про систему оподаткування», який вимагав, щоб однаковий підхід був забезпечений саме при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів.
По-іншому став звучати принцип соціальної справедливості - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків. Пригадаємо трактування даного принципу згідно Закону - «забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого.
Третя група – принципи, яких не вистачатиме. А саме, говоримо про принципи, які є в Законі та які не знайшли своє відображення по суті в ПКУ – стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності, доступність та ін. (див. табл. 1).
Таблиця 1.1.
Трансформація принципів податкової політики у податковому законодавстві держави
Нормативний акт |
Принципи податкової політики |
|||||||||||||||||
Обов’язковість |
Загальність |
Стимулювання НТП |
Стимулювання підприємства |
Рівнозначність і пропорційність |
Рівність |
Соціальна справедливість |
Стабільність |
Економічна обгунтованість |
Економічність оподаткування |
Рівномірність |
Компетенція |
Єдиний підхід |
Доступність |
Відповідальність |
Презумпиційність |
Фіскальна достатність |
Нейтральність |
|
Закон України «Про систему оподаткування» |
+ |
|
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
|
+ |
+ |
+ |
+ |
|
|
|
|
Податковий кодекс України |
|
+ |
|
|
|
+ |
+ |
+ |
|
+ |
+ |
|
+ |
|
+ |
+ |
+ |
+ |
Таким чином, сучасні геополітичні та геоекономічні вектори зовнішньої політики України обумовлюють актуальність трансформації вітчизняної податкової політики з урахуванням стратегії майбутньої економічної інтеграції держави саме до ЄС. У зв’язку з цим одним із принципів реалізації податкової політики пропонується вважати принцип інтеграційності, який передбачає необхідність забезпечення трансформації складу, структури та елементів податків, а також загальних напрямів податкових реформ відповідно до вимог міжнародних економічних об’єднань. Цей принцип органічно доповнює існуючу систему усталених принципів реалізації податкової політики держави (еволюційність, обґрунтованість, відповідність, гнучкість, рівність і справедливість, економічна ефективність, стабільність законодавства, системність, єдність, гласність).
Під час формування цілей потрібно виходити з функцій податків. На погляд Ю.Б. Іванова в сучасній літературі немає єдиного підходу до трактування функцій податків. Різні автори наводять і аргументують такі варіанти податкових функцій, а саме: перерозподільна, контрольна, фіскальна, економічна, регулятивна, соціальна, стимулятивна, політично-економічна, політико-правова, змістовна та інші.
Та все ж таки до основних функцій податків, які обумовлюють сучасні цілі та стратегічні завдання податкової політики, доцільно віднести:
фіскальну – передбачає мобілізацію фінансових ресурсів до бюджетів різних рівнів в обсягах необхідних для виконання державою своїх функцій;
регулятивну – виявляється в наданні пільг з оподаткування окремим суб'єктам господарювання чи галузям, враховуючи характер діяльності, перспективи розвитку, рентабельність діяльності;
стимулятивну – пов'язану з застосуванням податкових пільг, зміною об'єкта оподаткування, розширення чи звуження податкової бази, що створює орієнтири для стимулювання чи згортання виробничої діяльності, залежно від ситуації на ринку;
контрольну – контроль за своєчасною сплатою та сплатою в повному обсязі податків, зборів суб'єктами господарювання.
До сучасних цілей оподаткування доцільно віднести:
мобілізацію фінансових ресурсів в обсягах необхідних для виконання державою своїх функцій ;
вплив на суспільний та економічний розвиток держави;
розвиток підприємницької діяльності;
перерозподіл доходів між різними соціальними групами населення.
Відповідно до вдосконалення деяких засад Податкового кодексу, основні стратегічні завдання оподаткування в Україні на сучасному етапі можна поділити на 3 групи: фіскальні, економічні, контролюючі .
Фіскальна група завдань, передбачає надходження коштів до бюджетів всіх рівнів з метою забезпечення держави необхідними коштами для виконання покладених на неї завдань. До цієї групи доцільно віднести:
скорочення масштабів ухилення від сплати податків, шляхом формування відповідного ставлення платників податків до виконання податкових зобов'язань;
встановлення рівноправних відносин між платниками податків та податковими органами ;
скорочення витрат на адміністрування податків.
Група економічних завдань, покликана створити всі необхідні умови для соціально-економічного розвитку країни, пожвавлення ділової та підприємницької активності, створення відповідних умов для інноваційного та інвестиційного розвитку, стимулювання економічних зв'язків. До цієї групи можна віднести такі завдання:
залучення прямих іноземних інвестицій, шляхом створення сприятливих умов оподаткування;
забезпечення рівномірного розподілу податкового навантаження ;
створення умов для реалізації принципу соціальної справедливості в оподаткуванні;
формування правових засад для легалізації доходів громадян;
поступове наближення основ податкового законодавства України до законодавства країн Єврозони .
Група контролюючих завдань, здебільшого забезпечує процес нагляду та контролю за правильність та своєчасністю надходження податків до бюджетів, дотримання податкового законодавства. Частково ці завдання були запропоновані в Програмі діяльності Кабінету Міністрів України "Український прорив: для людей, а не політиків", а також у Програмі економічних реформ 2010-2014 рр.
Відповідно до Програми, затверджений Податковий кодекс покликаний активізувати підприємницьку діяльність та стабілізувати державні фінанси. Податкова політика повинна бути узгоджена з цілями довгострокового економічного зростання та перетворитися на ефективний інструмент соціально-економічного розвитку країни в умовах ринкової економіки.