81. Грошова стабілізація. Монетарна політика в умовах економічних реформ

Монетарна політика – це сукупність відповідних дій уряду, спрямованих на збільшення або зменшення грошової маси в обігу. Цілі монетарної політики: висока зайнятість, стабільність процентних ставок, економічне зростання, стабільність цін, стабільність на фінансових та валютних ринках. Монетарну політику в Україні здійснює НБУ, стратегічною метою якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. В Україні процес реалізації монетарної політики відбувався за програмою «шокової терапії».

Так, у 1992 – 1994 рр. за стратегічну мету грошово-кредитної політики було взято курс на стимулювання економічного зростання без попередньої фінансової стабілізації й приборкання інфляції. Практичні заходи – пряме кредитування бюджетних витрат, централізований розподіл кредитних ресурсів, надання пільгових позичок пріоритетним галузям та окремим державним підприємствам, фінансування НБУ дефіциту бюджету. Результатом такої політики став економічний спад, зниження рівня інвестицій та обсягу товарообороту, а також знецінення національної валюти, інфляція становила 10000% у 1992-1993 рр. Запровадження нової валюти – гривні – у вересні 1996 р. допомогло стабілізувати інфляційні очікування та знизити інфляцію до 10,1% у 1997 р. Для зниження інфляції політика спрямовувалася передусім на обмеження грошової пропозиції. З 1996 р. в Україні відбувся перехід від фінансування бюджетних дефіцитів шляхом емісії центрального банку до випуску урядових цінних паперів, а також облігацій ОВДП. З 1998 р. Україна почала співпрацювати з МВФ за програмою розширеного фінансування (EFF). Програмою передбачалося проведення жорсткішої бюджетної політики, реструктуризація боргових зобов’язань, запровадження валютного коридору. Починаючи з 2000 р., в Україні спостерігалося стале економічне зростання, яке підтримувалося передусім значними надходженнями конвертованої валюти від експорту металургійно-хімічної продукції, а також зарубіжних інвестиційних вкладень і зовнішніх запозичень.

Цьому зростанню певною мірою сприяла лібералізація монетарної політики НБУ. Її заходи зокрема передбачали зниження і встановлення диференційованих норм мінімальних обов’язкових резервів, зниження облікової ставки, збільшення обсягів рефінансування. Як результат, обсяг кредитних вкладень в економіку комерційних банків зріс з 2000 р. по 2006 р. у 12 разів. Щоб не допустити переповнення внутрішнього валютного ринку і надмірного підвищення обмінного курсу національної валюти, НБУ до початку 2008 р. здійснював постійну грошову емісію і викуповував надлишок конвертованої валюти до своїх резервів. У результаті у 2000 – 2008 рр. українська економіка постійно поповнювалася грошовою масою, що також позитивно вплинуло на активізацію економічних процесів. При цьому грошова маса зростала значно швидше, ніж ВВП. У 2001 – 2007 рр. ВВП зріс утричі, а грошова маса – у 8 разів.

Сучасна економічна ситуація (в умовах світової кризи) в Україні характеризується такими чинниками: спад в усіх галузях промислового виробництва, зниження попиту на продукцію орієнтовану на експорт (металургія), складне становище банківської системи, політична нестабільність, висока інфляція, дефіцит державного бюджету, доларизація економіки тощо. Ринкові інструменти монетарної політики не виконують своєї регулюючої ролі в економіці України через не до кінця сформовані ринкові інститути.

Слідуючи рецептам монетаристів НБУ в умовах кризи застосовує рестрикційну монетарну політику, що сприяє стримуванню інфляційних процесів в економіці. У І кварталі 2009 р. скоротилася грошова маса на 10%, відносно стабілізувався валютний курс, скоротився сукупний попит. Особливо політика НБУ була спрямована на підтримку ліквідності банківської системи та стабілізації грошової одиниці. Для реалізації поставлених завдань НБУ використав комплекс грошово-кредитних методів, але найефективнішими здебільшого були адміністративні методи монетарного регулювання. Це – валютні інтервенції, контроль над фактичним використанням придбаної у НБУ іноземної валюти, участь держави у капіталізації банків.