9.Неокейнсіанство (Хікс, Хансен, Доммар, Харрод та ін.).

В 50рр. деякі прихильники основних ідей економічного вчення Кейнса та його послідовників щодо необхідності обґрунтування необхідності і можливості державного регулювання економіки сприйняли ці ідеї як вихідну позицію для розробки нових теорій, суть яких зводилися до з’ясування і обґрунтування механізму постійних темпів економічного зростання. В результаті виникли так звані неокейнсіанські теорії росту, вони базувалися на врахуванні системи “мультиплікатор – акселератор” та моделюванні економічної динаміки з використанням характеристик взаємозв’язку між споживанням та нагромадженням.

Основними авторами таких теорій економічного росту стали професор Масачусетського технологічного інституту Євсей Доммар (1914 - …) та професор Оксфордського університету Р.Харрод (1890 - 1978). Їх теорії об’єднує загальний висновок про доцільність постійного темпу економічного росту, як вирішальної умови динамічної рівноваги економіки, за якою досягається повне використання виробничих потужностей і трудових ресурсів.

Другим положенням моделі Харрода-Доммара є визнання передумови про постійність в тривалому періоді таких показників, як доля заощаджень в доходах і середня ефективність капіталовкладень. Третя схожість їх моделей полягає в тому, що обидва автори досягнення динамічної рівноваги та постійного росту вважали не автоматично можливим, а наслідком відповідної державної політики, тобто акт державного втручання в економіку.

Вагомий внесок у розвиток неокейнсіанства здійснив Е. Хансен.

Центральне місце в науковій спадщині Е. Хансена належить інвестиційній теорії циклів. Цікаво, що в своїй славнозвісній праці "Економічні цикли та національний дохід" Е. Хансен високо оцінив науковий доробок видатного українського вченого М.І. Тугана-Барановського, визнавши глибину та пріоритетність дослідження ним інвестиційного фактора циклічності ще на початку 90-х pp. XIX ст. Кейнсіанську макроекономічну теорію Е. Хансен збагатив дослідженням впливу інвестицій на циклічні коливання економіки.

В центрі уваги Дж. Хікса була проблема економічної рівноваги. У роботі «Вартість та капітал» (1939 р.) Хікс аналізує умови рівноваги на товарному та грошовому ринках. Як інструменти для аналізу була запропонована модель, на основі якої Хікс показав, що зміни на ринку товарів викликають певні зрушення на ринку грошей і навпаки. Рівновага на обох ринках визначається одночасно нормою процента і рівнем доходів. При побудові графіка точка, де криві перехрещуються, ілюструє «роботу» кейнсіанської моделі.

Розглядаючи реакцію споживачів на зміну ринкових параметрів, Хікс відмовляється від теорії граничної корисності. Замість поняття спадної граничної корисності він пропонує ввести принцип спадної граничної норми заміщення.

10.Неокласичний синтез, моделі Кобба-Дугласа, Самуельсона та ін.

Представники неокласичного синтезу – Дж. Хікс (1904-…) та Б. Самуельсон (1915-…) та іншими економістами. Суть синтезу полягає у тому, що в залежності від стану економіки пропонувалося використати або кейнсіанські рекомендації державного регулювання або рекомендації економістів, що стоять на позиціях обмеження державного втручання в економіку. Кращим регулятором вони вважають грошово-кредитні методи. Ринковий механізм, на думку представників цієї школи, здатний сам встановити рівновагу між основними економічними параметрами: попитом і пропозицією, виробництвом і споживанням.

Прихильники ідей неокласичного синтезу не перебільшують регулюючі можливості ринку: вони вважають, що в міру ускладнення економічних взаємозв’язків та відносин, необхідно вдосконалювати і активно використовувати різні методи державного регулювання.

Школу неокласичного синтезу відрізняє розширення тематики дослідження: створена серія робіт по проблемам економічного росту, розробляються методи економічного аналізу, одержала подальший розвиток теорія загальної економічної рівноваги, ґрунтовно досліджена теорія і практика оподаткування.

Широко використовуються методи макроаналізу. Якщо Маршалл розглядав головним чином часткову рівновагу на ринку товарів, то в центрі уваги сучасних теоретиків – проблеми загальної рівноваги з урахуванням всієї маси товарів і цін. У неокласичному синтезі одержав подальший розвиток прикладний аспект економічної теорії.

П. Самуельсон – автор одного з найвідоміших та популярніших підручників «Економікс», у якому він досить вдало поєднує сучасний економічний аналіз з принципами класичної економіки, школи маржиналізму, теорії досконалої та недосконалої конкуренції, ідеями кейнсіанства та монетаризму. Самуельсон намагається конкретизувати економічний аналіз, наблизити його до практики. Саме П. Самуельсон привів сучасну економічну теорію в струнку систему і вибудував її чітку послідовність.

Б. Дуглас і Х. Кобб показали, що факторами виробництва виступають капітальні та трудові ресурси. Звідси результати виробницва (Q)виступають як функція від затрат капіталу (К) та праці (L)

Q=f (К, L) або Q = f/(АК^а, L^1-a).

Ця функція має назву функції Кобба-Дугласа. При цьому обсяги виробництва будуть тим більші, чим буде більшим:

– рівень технічного розвитку капіталу;

– рівень фондоозброєності праці;

– рівень кваліфікації та професіоналізму робітників.

Автори моделі Кобба-Дугласа взяли період у 24 роки в історії США (1899–1922 рр.) і показали, що за цей час обсяг виробництва в США збільшився на 140%, при цьому 25% зростання відбулось за рахунок капіталу, а 75% зростання – за рахунок праці.