9. Лексика української мови з погляду вживання

Лексична система української мови весь час розвивається. Основне ядро характеризується стійкістю. Такі слова, використання яких нічим на обмежене, називаються загальновживаними. До її складу належать слова, що використовуються всіма носіями літературної мови незалежно від будь-яких додаткових соціолінгвістичних умов. Наприклад: мати, батько, земля, небо, вода, одяг, взуття, пташка, звір, риба та ін.

Крім основного лексичного складу української мови, є слова, користу­вання якими обмежено або територією, або тою чи іншою групою суспільства.

Сюди належать діалектизми, що є засобом усного спілкування людей певної території. Наприклад: когут, крумплі, облак, шатя, капура, рехлик, чижми, топанки, хижа, лазиво, керт, загородка. Такі слова є зрозумілими жителям лише певної тери­торії (у нашому випадку - на Закарпатті).

Термін - це слово або словосполучення, що позначає поняття спеці­альної галузі знання або діяльності. Розрізняють мовознавчі, фізичні, хімічні, геометричні та інші терміни. Наприклад: суфікс, субстантивація, атом, молекула, катет, гіпотенуза тощо.

Професіоналізми - назви професійних понять. Наприклад: клас, дошка, крейда, зошит, учитель.

Жаргонізми - слова, що утворюються від літературних слів шляхом пе­реосмислення і переходу від літературних слів до зниженої лексики. Наприклад: кльовий (дуже гарний), сентименти (завищені почуття); хвіст - академічна заборгованість студента (залік або іспит); плавати- відповідати на запитання, не маючи належних знань; шпора - шпаргалка; зарубіжка - зарубіжна література; пара - двійка і студентське заняття з двох частин по 45 хвилин.

Арготизми - слова, які зазнали навмисних змін: вставлення складів, додавання звуків тощо: шивар - товар; стибрити - вкрасти.

Арготизми - це лексика, що характеризує мовлення людей, які свідомо прагнуть зробити свою мову «таємною», незрозумілою для інших. З відповідною метою вживаються спеціально створені або деформовані слова, які мають прямі відповідники в загальновживаній лексиці. В арго українських лірників уживалися, наприклад, такі слова: дулясник- вогонь, кеміть- ніч, макохтій - місяць, оксин - ліс, ботень - борш, крисо - м'ясо, кунсо - хліб, зивро - відро, контур - горщик, хша_- хата, камуха – шапка. Жаргонна та арготична лексика використовується в художніх текстах із виразним стилістичним спрямуванням, для відтворення реальної картини зображуваної дійсності.

11.Активна і пасивна лексика

У лексичному складі української мови розрізняють застарілі слова й історизми.

Історизми - назви предметів, які зникли з життя суспільства. На­приклад: кріпак, кольчуга, смерд.

Архаїзми - застарілі слова, які в сучасній мові замінені іншими: боян- співець, уста - губи, ректи - говорити.

Історизми та архаїзми належать до пасивного словника, їх використо­вують у художньому мовленні для відтворення колориту епохи, події якої стали предметом зображення, або як образний засіб.

До пасивного словника належать і неологізми - нові слова. Наприклад: принтер, менеджер, маркетинг, пейджер. Деякі нові слова стають загальновживаними.

Відбір лексики залежить від мети висловлювання, сфери спілкування. У науковому, публіцистичному, діловому та ін. стилях використовуєть­ся, насамперед, загальновживана лексика. У публіцистичному стилі викори­стовується і нейтральна, і емоційно забарвлена лексика. Емоційна лексика в художніх текстах виступає епітетами, в порівняннях, у ролі образних сим­волів тощо.

До емоційних можна віднести і просторічні слова, які в поетичному мовленні є засобом образного відтворення дійсності (роззява, телепень, бов­дур і т.д.).