7. Лексика української мови за походженням

Уся лексика української мови поділяється на споконвічну українську лексику, куди входять слова індоєвропейського походження, слова праслов’янського походження, власне українські слова, а також лексичні запози­чення з інших мов - слов'янські і неслов'янські.

Індоєвропейські - мати, брат, дочка, дерево, липа, ніс, язик, дім, жити, копати, білий, світлий та ін.

Праслов'янські - швець, птиця, правда, кривда, кузня, стайня, білісінький, білобокий, біловолосий, ділити, виділятися, переділ.

Східнослов’янські- батько, дядько, племінник; білка, собака, кішка; щавель, гречка; хороший, куций; сьогодні, тепер.

Власне українські – багаття, батьківщина, багатій, водій; гордощі, грубощі, лінощі, любощі, пестощі, радощі, хитрощі; бондаренко, гончаренко, токарчук; князівна, лісниківна; голубеня, вовченя; бровенята, губенята; бистрінь, далечінь, широчінь; дружина, козацтво.

Фонетичні та граматичні ознаки власне українських слів.

1. Чергування о, е з і: село-сільський.

2. Зміна е на о після шиплячих та й перед колишнім твердим приголосним: женити – жонатий.

3. Поширені агентивні суфікси -ник, - івник, -ець, - овець (-івець): комірник, візник, службовець, промовець.

Характерні також суфікси:

-ій: плаксій, водій; -ень: красень; -ищ-: горище;

-шн-: дітлашня; -от- : голота; -неч- : ворожнеча;

-анн- : зростання; -енн- : знищення;-інн- : горіння;

-ач: викладач; -ив-: вариво; -иськ-: хлопчисько;

-езн-: старезний; -елезн-: довжелезний;

-ісіньк- : гарнісінький; -есеньк-: малесенький;

-юсіньк - : тонюсінький;

4) Українські префікси: су-: сузір’я ; перед- : передвечірній;

між- (межи-): межигір’я; прі - : прірва

Лексичні запозичення із слов'янських мов - це насамперед старосло­в'янізми: жертва, священик, гординя, грядущий, град, глава, древо; вождь, стражденний; возвеличити; вознести, воздвигати; премудрий, преславний, преображения; мислитель, повелитель; приязнь, боязнь; роботящий, путя­щий, значущий, сущий; благоговійний, добродій, велелюдний.

Фонетичні ознаки старослов’янізмів:

а) наявність неповноголосних звукосполучень ра, ла, ре, ле між приголосними відповідно до східнослов’янських оро, оло, ере, еле : враг – ворог, глава – голова, град – город, храм – хороми, древо – дерево;

б) звукосполучення ра, ла на початку слів відповідно до українських ро, ло : работа – робота, ладья –лодка(діалектне);

в) початкові звукосполучення йе, йу: єдиний, юнак;

г) звукосполучення жд : вождь.

Словотвірні ознаки старослов’янізмів :

1. Суфікси іменників: - знь-: приязнь; -тель -: повелитель; - ств- : багатство; -ин-: пустиня; -тв-: молитва; - тай: ратай .

2. Дієприкметникові суфікси: - ащ -: трудящий; -ущ-: грядущий; -м-: знайомий.

3. Префікси: воз-:возвеличити; со-:соратник;

пре- :преподобний; пред- : предтеча.

4. Частини складних слів: благо-, бого-, добро-, зло-, град-:благословити, богобоящий,добродушний, злочин, Новоград.

Більшість старослов’янізмів вживають зі стилістичною метою: для створення урочистого настрою, як засіб гумористичного чи сатиричного зображення дійсності, для змалювання історичних подій.

Лексичні запозичення з польської мови (лексичні полонізми) належать до найдавніших. Це такі слова: хлопець, квапитися, мешкати, посполитий, пильнувати, блюзнірський, кепський, збруя. Через польську мову засвоювалися також чеські лексичні запозичення: брама, ганьба, постать, табір, огида, смуток. До найпізніших слов'янських належать запозичення з російської мови. Українська мова запозичила через російське посередництво значну кількість іншомовної термінологічної лексики, а також слова на по­значення реалій та осіб: капітан, пістолет, артіль, шахта, конгрес, диктатура. До власне русизмів (за

А.П. Грищенком) належать: завод, руд­ник, паровоз, указ, декабрист, есдек, есер, кадет.

Значну кількість становлять лексеми, засвоєні шляхом калькування (поморфемний переклад слів). На­приклад: багатоверстатник, вантажообіг, виробничник, колгосп, напівпровідник.

Запозичення з неслов'янських мов:

Грецизми - ангел, єпископ, апостол, ідол, Біблія, демократія, семантика.

Ознаки слів грецького походження :

1. Голосні а, е на початку слова: архів, епос.

2. Наявність звука ф : фонендоскоп, фотограф.

3. Наявність звукосполучень кс, пс, мв, мп, ск: синтаксис, псалом, амвон, олімпіада, скорпіон.

4. Наявність коренів: атм, біблі, дем, біо, фон, лекс, лог, аеро: атмосфера, бібліотека, демос, біологія, фонетика, лексикографія, аеропорт.

5. Наявність суфіксів:- іст, -іс (-ис) –ада, -ит, -изм, -ізм: анархіст, ірис: анархіст, ірис ,декада, гастрит, історизм, матеріалізм.

Латинізми - експонат, нація, адміністрація , адвокат.

Ознаки слів латинського походження:

- наявність звукосполучень ци, це: циркуляція, ценз;

- звукосполучення йу: ювілей, юстиція;

- префіксів екс-, ім-, інтер-, ре-, де-, контр-: експлуатація, імпорт, деаерація, контрреволюція;

- основи на –ат, -ент, -ум, -ус, -тор: демократ, студент, консиліум, градус, інформатор.

Тюркізми - басурман, отаман, орда, базар, беркут, башлик, чалма.

Фонетичні ознаки слів тюркського походження є:

а) вживання одного й того самого голосного звука в усіх складах слова : баклажан, халва, урюк;

б) наявність у кінці слів звукосполучень ак, ан, ча: судак, табак, бащтан, алича;

в)вживання на початку частин слова баш, бах : башка, бахрома.

Запозичення із французької мови - азарт, ажур, батон, кафе, балет, бюст, пальто, костюм.

Ознаками слів французького походження є:

а) невідмінюваність деяких з них: амплуа, аташе, шосе, портмоне;

б)наголошення останнього складу: патер, вернісаж, екіпаж, шофер, бюрократ, амплуа, конферансьє;

в) наявність суфіксів –аж, -ант, -анс, -ер: екіпаж, гараж, лейтенант, реверант, сапер;

г) сполучення голосних звуків уа та звукосполучень ам, ан:тротуар, амплуа, пікантний;

д) наявність напівпом’якшених губних перед у: пюре, бюро, фюзеляж.

З англійської мови запозичення здійснювалися переважно через російську мову: ринг, баскетбол, комп'ютер, менеджер.

Ознаки слів англійської мови:

а)звукосполучення ай, ей у середині слова:снайпер, грейдер;

б) звук дж: джаз, джентльмен, менеджер;

г) основа на –инг, -інг: мітинг, пудинг, смокінг.

Запозичення з німецької мови: панцир, князь, командир, штаб, офіцер, штурм.

Ознаки слів німецької мови:

а) звукосполучення шт на початку та звукосполучення ей у середині слова : штабель, крейда;

б) вживання звука ц на початку слова : цейтнот, центнер, цех;

в) творення складних слів без єднальних голосних: лейтмотив, бутерброд.

Є запозичення з голландської, з італійської, з іспанської, з фінської та інших мов.