5. Лексичні омоніми в українській мові. Полісемія та омонімія, критерії їх розрізнення. Явища суміжні з омонімією (омоформи, омофони, омографи).

Омоніми (грецьк. - однаковий, ім'я) - це слова, які однаково звучать, але мають різне значення.

Омоніми принципово відрізняються від багатозначних слів. Кожне переносне значення багатозначного слова обов’язково пов’язане з його первинним значенням: вогнище – 1) «купа дров,що горить»; 2) «місце, де розкладали вогонь»; 3) «своя оселя, родина (у давнину близькі люди збиралися навколо вогнища»; 4)»центр, зосередження чогось».

Значення омонімів не пов'язані між собою, вони з’являються внаслідок звукових змін слів у процесі розвитку мови, випадкового збігу звучання слова рідної мови та іншомовного слова: бал 1 «оцінка», бал 2 «вечір із танцями»; стан 1 «корпус людини», стан 2 «становище», стан 3 «стоянка», стан 4 «машина» (прокатний стан).

У словнику значення багатозначного слова подаються в одній словниковій статті, повні (лексичні) омоніми та омографи реєструються як окремі слова, тому значення подаються у різних статтях.

Омоніми розрізняють абсолютні (або повні) і неповні.

Повні лексичні омоніми бувають в межах однієї частини мови. Наприклад: ліра (грошова одиниця); ліра (музичний інструмент). Звуковий склад таких омонімів збігається в усіх граматичних формах. Наприклад: двір - подвір'я і монарше оточення. Неповні лексичні омоніми - це слова, що збігаються звучанням не в усіх гра­матичних формах. Наприклад: самка (жіноча стать у тварин) - і в однині, і в мно­жині, самка (дитяча хвороба) тільки в однині. Студія/студії (майстерня живопис­ця або скульптора)/ (навчання, ретельне вивчення або дослідження чого-небудь).

Морфологічні омоніми називаються омоформами. Вони виділяються на підставі звукового збігу і однакового написання форм слів, що належать до різних частин мови, або різних форм одного і того самого слова. Наприклад, синів (форма минулого часу чоловічого роду дієслова синіти) і синів (родо­вий відмінок іменника син у множині).

Омографи - орфографічний тип омонімів, що пишуться однаково, але вирізняються значенням, а у вимові - наголосом: гладкий (без загинів, виступів, рівний); гладкий (який має повне тіло, вгодований, ситий), деревина (одиничне дерево) і деревина (матеріал для будівництва та виготовлення різних предметів); сага (художній жанр) і сага (річкова затока); озера (родовий відмінок однини іменника озеро) і озера (називний і знахідний відмінок множини того ж іменника).

Омофони - слова, що збігаються звучанням при відмінності їх фонем­ного складу і, відповідно, графічної передачі: лежу (від лежати) і лижу (від лизати); мене (від я) і мине (від минати); біль (відчуття) і білль (документ); сонце і сон це; за шию (прийменник + іменник) і зашию (дієслово);

У контексті омоніми виконують стилістичні функції, зокрема використовуються як засіб творення дотепів, каламбурів, образності вислову. Наприклад: Погана та мати, що не хоче дітей мати.