2. Багатозначність слова. Типи лексичних значень

Повнозначні слова можуть бути однозначними і багатозначними. Однозначні – це слова, що вживаються в одному значенні: місто Київ, ріка Дніпро, готель»Дніпро», математик Софія Ковалевська, морфема , суфікс, синус, косинус. До них належать переважно власні назви, терміни.

Багатозначними (полісемічними) називаються слова, які вживаються у двох або кількох значеннях.

Здатність слова мати кілька значень – це багатозначність

( полісемія).

Переважна більшість слів української мови – багатозначні. Багатозначність слів – один з важливих і активних способів збагачення словникового складу української мови. Деякі слова мають більше 20 значень. Так, дієслово брати вживається в 22, а йти - у 30 значеннях. Серед полісемічних іменників слова з двома значенням становлять близько 68%, з трьома – близько 20%, з чотирма – близько 8%, з більшою кількістю – до 4%.

Багатозначність властива насамперед загальновживаним словам . Окремі лексичні значення слова називають лексико-семантичними варіантами. Лексико-семантичні варіанти багатозначного слова мають семантичну спільність ( спільні елементарні смисли – семи).

За характером розвитку значень усередині багатозначного слова існує три типи полісемії:

1) ланцюжковий, коли кожне наступне значення виникає на основі найближчого попереднього: азбука «алфавіт» - «буквар» -«найпростіші елементи, основи чого-небудь»;

2) радіальний, коли всі похідні значення виникають на основі одного вихідного : блискавка «термінова стінгазета», «термінова телеграма» і «застібки» на основі значення «зигзагоподібна електрична іскра в атмосфері»;

3) комбінований ланцюжково-радіальний: а)зелений «який стосується зелені, рослинності» (зелені насадження тощо) - «середній між жовтим і голубим (про колір)» - «недозрілий» - «молодий, недосвідчений»(одна лінія розвитку значень);

б) зелений (про колір) – «хворобливо-блідий» (друга лінія розвитку значень);

в) зелений (стосовно зелені) «належний до дезертирів, а потім до нерегулярних військових формувань періоду громадянської війни» (мотивація «зелений» від переховування їх у лісах) - третя лінія розвитку значень.

Поєднання лексико-семантичних варіантів багатозначного слова ґрунтується на ієрархічних відношеннях: розрізняють пряме і переносні значення слова.

Пряме значення – первинне – найменше пов’язане з контекстом.

Переносне значення – похідне - зрозуміле лише в контексті чи в сполученні з іншими словам, яке виникло внаслідок перенесення найменувань одних явищ, предметів, ознак на інші і закріпилося в ньому як додаткове. Наприклад, у словосполученнях кінь біжить, час біжить, ріка біжить, молоко біжить, літа біжать слово біжить вживається в прямому значенні тільки перше словосполучення, в інших – у переносному.

3. Типи (види) переносних значень (метафора, метонімія, синекдоха)

На основі багатозначності слів виділяють три типи переносних значень: метафору, метонімію і синекдоху. Перено­сне значення слів особливо поширене у художньому та розмовному стилях.

Метафора (грецьк. - переміщення) - це тип переносного вживання слова, що ґрунтується на подібності тих або інших ознак. Найчастішими бувають метафоричні перенесення ознак, властивостей предметів на істоти і навпаки.

Наприклад: Втома крадеться тихо, але він втомі взяти себе не дає. Взут­тя на ньому горить; у статті багато води; світло знань; морок неуцтва; цей осел нічого не розуміє; грім оплесків, обвал грому, хмара думок, зоря надії.

Метафори бувають:

а) за кольором: сріблиться річка, бронзовий загар;

б) за формою: павутина доріг;

в) за розміром: море радості;

г) за місцем: ніс корабля;

д) за динамічністю: вибух ненависті;

е) за відчуттям дотику: шовкова трава;

є) за функцією: електролампа горить;

ж) за дією : ступає ніч ногами бурими;

з) за способом дії : навшпиньки підійшов вечір.

Метонімія (грецьк. - перейменування) – це перенесення назви одного класу предметів або назви одного предмета на інший, які межують між со­бою, перебувають в органічному зв'язку. Наприклад, може переноситися:

а) назва приміщення – на людей у ньому: Університет святкує своє 55-річчя.;

б) ім’я автора – на його продукцію:Прочитати Шевченка;

в) назва предмета – замість його вмісту: випив чарку ( замість – горілку з чарки) та ін.

Синекдоха (грецьк. - співпереймання ) - тип перенесення назви части­ни на назву цілого і навпаки. Як і метонімія, синекдоха ґрунтується на понятті суміжності, але специфічним для неї є те, що ця суміжність кіль­кісного характеру - загальніша і конкретніша від назви. Наприклад: Він скрізь руку має, а ми що? (Карпенко-Карий). Копійка (гроші взагалі); хліб (харчовий продукт і взагалі засоби для існування); клієнт завжди правий; німець наступає; ходити на турка; людям рота не зав'яжеш; стій, хлопці!

Синекдоха використовується як мовний засіб, але не так часто, як метафора та метонімія.

Від переносного значення слова, що є постійним, слід відрізняти переносне вживання слова – індивідуальне, яке використовується лише в певному контексті. Так, у реченні Зимовий вечір уже ткав і ткав над селом свої полотна, і вони ніжно спадали невидимих верстатів на прихоплену морозцем землю (М.Стельмах) відбулося переносне вживання слова полотно («сніговий покрив»), яке є поки що тільки контекстуальне.