42.Виборчі права громадян та виборчі системи

Для кожної держави характерна певна виборча система.

Виборча система – це встановлений законодавством порядок формування представницьких органів держави. Розрізняють такі види виборчих систем:

- мажоритарну;

- пропорційну;

- змішану.

При мажоритарній системі (системі більшості) депутатами стають ті кандидати від виборчого округу, які отримали передбачену законом більшість голосів, а всі інші кандидати вважаються необра-ними.

При пропорційній системі депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості голосів виборців, зібраних кожною з них у межах виборчого округу.

Інколи застосовують змішану виборчу систему, при якій частина депутатів обирається за мажоритарним принципом, а інша -за пропорційним.

Для проведення виборів територія держави ділиться на певні територіальні одиниці – виборчі округи.

Поняття «виборче право» вживають в об’єктивному та суб’єктивному значеннях.

Виборче право в об’єктивному розумінні (об’єктивне виборче право) – це сукупність юридичних норм, що регулюють участь громадян у виборах, організацію і проведення виборів.

Суб’єктивне виборче право – це право громадянина обирати і бути обраним.

Суб’єктивне виборче право ділиться на активне і пасивне.

Активне виборче право – це право громадянина обирати своїх представників.

Пасивне виборче право – це право громадянина бути обраним. Активне виборче право в Україні мають громадяни, що досягли 18 років на день виборів, крім тих, що визнані судом недієздатними.

43.Теорія та історія міжнародної політики,її місце в житті суспільства.

М.п. (світовий політичний процес) – це сукупна цілеспрямована діяльність народів, держав, їхніх інститутів, соціальних спільної, об’єднань громадян у сфері міжнародного життя.

Структура світового політичного процесу складається з таких основних типів суб’єктів політичного життя:

• національні держави;

• організації регіонального. Міжрегіонального міждержавного характеру, наприклад: Європейський Союз;

• міжнародні урядові організації та їх органи, наприклад: ООН, Європейський парламент;

• недержавні суспільно-політичні, громадські організації, наприклад: Міжнародна організація охорони здоров’я.

При реалізації завдань м.п. держава здійснює ряд функцій, зокрема оборонну, регулятивну,інформаційно – представницьку, інтегративну та ін. При реалізації міжнародної політики держави використовують політичні, економічні, воєнні, ідеологічні засоби. Найважливішу роль відіграють політичні засоби, зокрема дипломатія. Серед ідеологічних засобів міжнародної політики перш за все виділяють засоби впливу на світову громадськість шляхом зовнішньополітичної пропаганди та розвитку культурних зв’язків між державами. До економічних засобів відносяться товарні форди держави, її грошові ресурси, досягнення науки і техніки.

Які держава може продавати чи подавати іншим країнам як допомогу чи кредит, і таким чином впливати на міжнародні стосунки.

Мысце ы роль М,П, в житты суспыльства проявляеться через мыжнародны выдноини. Під міжнародними відносинами розуміють системну сукупність політичних, економічних, науково-технічних, соціальних, дипломатичних, правових, воєнних, гуманітарних зв’язків і відносин між основними суб’єктами світового співтовариства. До яких відносяться держава, народ, суспільні та громадські рухи, організації.Специфіка м.в. полягає насамперед у їх учасниках. Змістом м.в. є міждержавні угоди.Міцнішає тенденція до розширеності кількості учасників м.в. за рахунок недержавних і приватних суб’єктів. Проте держави ще залишаються головними суб’єктами м.в. Саме держави концентрують у собі політичну владу, володіють механізмом силових, матеріальних, дипломатичних, ідеологічних засобів та інститутів для проведення міжнародної політики.

Міжнародні організації полегшують врегулювання деяких міжнародних конфліктів. Крім того існує близько трьох тисяч так званих “неурядових організацій”, які покликані на міжнародні рівні без прибуткової мети розв’язувати найрізноманітніші завдання (наукові дослідження, гуманітарні акції захист прав людини, охорона довкілля).

Численні приватні юридичні особи, які створюють спільні підприємства чи мають філії своїх структур за кордоном, є активними учасниками м.в. Але чи не найважливішими суб’єктами м.в. є особи – десятки мільйонів емігрантів, комерсантів, студентів, спортсменів, туристів та ін. Тобто, м.в. є суспільними відносинами, які виходять за межі внутрішньосуспільних взаємодій і територіальних утворень.

У системі м.в. діє величезна кількість взаємозумовлених чинників, які мають враховуватися усіма учасниками міжнародного життя. Серед них можна виділити географічний, демографічний, економічний, воєнний, культурний, національний, науково-технічний фактор громадської думки, міжнародного права та ін.