Основні ідеї Конституції Пилипа Орлика та її значення
Визначною пам’яткою української політичної думки козацько-гетманьскої доби є договір між гетьманом України Пилипом Орликом та Військом Запорозьким «Конституція прав і свобод Запорозького Війська» (1710), яка мала надзвичайно важливу роль у розвитку української політичної думки та становленні демократичних засад вітчизняного державотворення. Незважаючи на те, що ця Конституція в життя не була втілена, вона має велике значення як документ, котрий вперше в історії України зафіксував принципи, покладені в основу державно-політичного устрою. Вперше українська державна ідея знайшла втілення в юридичному документі, де було визначено, які саме і в якому порядку мають бути здійснені державні реформи в Україні. Важливе місце в Конституції Пилипа Орлика посіла проблема взаємин між гетьманом і народом.
Конституція опиралася на ідею розподілу влад, у ний передбачався незалежний військовий суд для вирішення конфліктів між загальною Радою та гетьманом. У Конституції йшлося фактично про продовження традицій Запорізької Січі – козацької республіки, а тому цей важливий документ ставив усі стани українського народу під зверхність козацтва, яке уособлювало збройні сили, адміністративний устрій і виконавчу владу.
Конституція містить низку демократичних і прогресивних ідей: обмеження влади гетьмана, представницьке управління, поділ державної влади, закріплення прав і свобод особи, справедливість у розподілі суспільних благ, підтримка соціальне незахищених верств населення тощо.
Найбільше значення
конституції полягає в тому, що в ній
здійснено всебічне (історичне, політичне
і правове) обгрунтування ідеї незалежності
України як суверенної держави
Форми державного устрою. Державний устрій України.
Під формою державного yстрою мається на yвазі внyтрішня бyдова держави, її поділ на складові частини - адміністративно - територіальні одиниці, автономні політичні утворення чи сyверенні держави; відображує характер співвідношення держави в ціломy та її частин.
B науковій літератyрі та політично - юридичній практиці розрізняють 3 основні різновиди форм державного yстрою.
Найпростіший з них - унітарна держава. Це - єдине державне утворення. Держава поділяється лише на адміністративно - територіальні частини. Унітарна держава характеризується наступними ознаками:
унітарний пристрій припускає єдині, загальні для всієї країни вищі виконавчі, представницькі і судові органи, що здійснюють верховне керівництво відповідними органами; на території унітарної держави діє одна конституція, єдина система законодавства, одне громадянство; складові частини унітарної держави (області, департаменти, округи, провінції, графства) державним суверенітетом не володіють; усі зовнішні міждержавні відносини здійснюють центральні органи, що офіційно представляють країну на міжнародній арені; має єдині збройні сили.
Більш складна форма державного устрою - федерація. Федеративна держава складається з ряду держав чи державних утворень - членів федерації (штатів, земель, кантонів, республік та ін.). Кожне з них має свій адміністративно - територіальний поділ. загальні риси, що характерні для більшості федеративних держав:
Територія федерації складається з територій її окремих суб'єктів. У союзній державі верховна виконавча, законодавча і судова влада належить федеральним державним органам. Суб'єкти федерації мають право прийняття власної конституції, мають свої вищі виконавчі, законодавчі і судові органи. У більшості федерацій існують союзне громадянство і громадянство федеральних одиниць. При федеральному державному устрої в парламенті мається палата, що представляє інтереси членів федерації. Основну загальнодержавну зовнішньополітичну діяльність у федераціях здійснюють союзні федеральні органи. Вони офіційно представляють федерацію в міждержавних відносинах (США, Бразилія, Індія, ФРН і ін.).
Менш розповсюджена, в порівнянні з іншими формами державного устрою, конфедерація. Вона являє собою об'єднання чи союз держав, при якому держави, що утворюють конфедерацію, повністю зберігають свою самостійність, мають свої власні органи органи законодавчої, виконавчої влади та правосуддя. Для координації спільних дій держави члени конфедерації створюють об'єднані органи. Останні функціонують лише у визначених сферах та для виконання економічної, політичної, військової чи іншої мети.
Конфедерація - це тимчасовий юридичний союз суверенних держав, створений для забезпечення загальних інтересів.
А тепер коротка характеристика форми державного устрою України. Принцип унітарності нашої держави означає її єдність, соборність в політичному, економічному, соціальному, культурному (духовному) та інших відношеннях. Вузловим елементом єдності держави є її територіальна єдність.
У Конституції щодо цього визначається, що територія України у межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою (ст. 2). Існуючий поділ України є адміністративно-територіальним поділом і не має політичного характеру. Окремі адміністративно-територіальні одиниці мають адміністративну автономію і певні атрибути держави (Автономна Республіка Крим) або спеціальний статус міст республіканського значення (міста Київ та Севастополь), але це не впливає і не може впливати на визначення форми державного устрою України як унітарної держави.