- •Предмет політології: її структура, методи, основні функції.
- •Політика і глобальні проблеми сучасності.
- •Політика як соціальне явище.
- •Політичний процес: поняття, сутність, методи регулювання.
- •Політична влада: поняття, структура, функції, форми.
- •Конституція України про державу як інститут політичної системи.
- •Політика та політичні вчення у Стародавньому Світі.
- •8. Громадські організації та рухи в політичній системі суспільства.
- •11. Конституція України про структуру державних органів влади
- •12. Політичні погляди в.Липинського.
- •13. Еволюція політичної думки в епоху Середньовіччя та Відродження.
- •14. Політична система суспільства: сутність, структура, функції та тенденції розвитку.
- •2. Ознаки, структура, функції політичної системи.
- •15. Фундаментальні політичні ідеї Нового та Новітнього часу
- •Конституція України про основні напрямки демократизації політичної системи суспільства.
- •Основні ідеї Конституції Пилипа Орлика та її значення
- •Форми державного устрою. Державний устрій України.
- •Гуманізм політичних поглядів мислителів епохи Просвітництва.
- •Політичні партії: походження, сутність, функції.
- •Політичні теорії XX століття.
- •Сутність та типи партійних систем.
- •Політичні погляди м. С. Грушевського та їх втілення в універсалах Центральної Ради
- •Виникнення та розвиток багатопартійності в Україні.
- •Політична та соціальна програма Кирило-Мефодіївського братства.
- •Соціальна політика: суть, зміст на сучасному етапі розвитку України.
- •Демократичне народництво м.Костомарова.
- •Правова держава: основні риси та шляхи побудови.
- •Громадські організації та рухи в політичній системі суспільства.
- •Україна в сучасному міжнародному суспільстві.
- •Політичні погляди мислителів Київської Русі.
- •Поняття еліти: сутність та типологія.
- •Політична свідомість: поняття, сутність, типи, функції.
- •Основні принципи сучасної зовнішньої політики України.
- •Лібералізм та неолібералізм як політичні течії.
- •36.Поняття лідерства: сутність та типологія
- •37.Основні ідеї радикалізму.
- •38 Структура політичної свідомості.
- •Етнонаціональні відносини і національна політика.
- •40.Права людини: поняття, сутність, структура.
- •41. Політична культура: сутність, структура, типологія, функції
- •42.Виборчі права громадян та виборчі системи
- •43.Теорія та історія міжнародної політики,її місце в житті суспільства.
- •44. Судова влада, структура та функції.
- •45. Вплив міжнародних організацій та громадських рухів на досягнення консенсусу в розвитку міжнародної спільності
- •46. Соціально-етнічні спільноти, народ, етнос, нація, історична спільнота як суб’єкт політики.
- •47. Форми державного правління.
- •48. Національна безпека і національні інтереси України.
- •49. Правова держава: основні риси та шляхи побудови.
Виникнення та розвиток багатопартійності в Україні.
Появі нових партій значною мірою сприяла відміна 24 жовтня 1990 р. статті шостої Конституції У РСР. в якій були сформульовані положення про «керівну і спрямовуючу роль КПРС». Комуністична партія позбавлялася політичної монополії в суспільстві, втрачала функції управління державою.
В Україні приймається закон, який закріпив право громадян об'єднуватись у політичні партії, інші громадські організації, брати участь у рухах. У республіці почала складатися багатопартійна система.
У квітні 1990 р. відбуваються з'їзди Української республіканської партії (УРП), створеної на основі Української Гельсінської спілки, яка оголосила про саморозпуск, та Української християнсько-демократичної партії (УХДП).
У травні проходять установчі збори соціал-демократів.
У червні 1990 р. на з'їзді у Києві Українська народно-демократична ліга трансформується в Українську народно-демократичну партію. Через кілька днів була заснована Київська ліберально-демократична спілка,проголошено про створення Української селянсько-демократичної партії (УСДП).
Восени 1990 р. в Києві відбуваються установчі з'їзди Партії зелених України (ПЗУ) та Ліберально-демократичної партії (ЛДП). У Дніпропетровську виникла Народна партія України (НПУ).
У грудні з різницею в два тижні з'являються Партія демократичного відродження України та Демократична партій України. Всього протягом 1990-1991 рр. в Україні почало діяти майже 20 політичних партій.
Нові партії, як правило, утворювалися навколо окремих народних депутатів або груп у Верховній Раді. Такі партії мали кращі стартові можливості, бо могли пропагувати свої погляди з трибуни Верховної Ради.
Політична та соціальна програма Кирило-Мефодіївського братства.
На початку 1846 р. в Києві було утворено справжню нелегальну українську політичну організацію — Кирило-Мефодіївське товариство (братство), назване на честь відомих слов'янських просвітителів Кирила та Мефодія. Серед засновників були вчитель з Полтави Василь Білозерський, службовець канцелярії Київського генерал-губернаторства Микола Гулак.
Головною метою товариство проголошувало боротьбу проти кріпацтва та національне визволення українського народу. Українську державу члени товариства вбачали у федеративній спілці незалежних слов'янських держав, кожна з яких мала б становити штат або розмежовувалася б на кілька штатів. Київ повинен був стати центральним містом цієї федеративної спілки, в якому раз на чотири роки збирався б найвищий спільний консультативно-регулюючий орган — собор (або сейм). Для захисту федерації від зовнішніх ворогів передбачалося мати невелике регулярне військо, а кожний штат, окрім того, мав би і свої збройні сили. Ідею визволення слов'янських народів з-під іноземного гніту та їх єднання передбачалося поширювати головним чином літературно-просвітницькою діяльністю. Вони прагнули перебудувати суспільство на засадах християнської моралі.
Програму діяльності Товариства було викладено в історико-публіцистичному творі "Книга буття українського народу", або "Закон Божий". У ньому викладено 109 положень релігійно-навчального та історико-публіцистичного характеру. Здебільшого їх зміст стосується подій всесвітньої та вітчизняної історії. У творі розповідається про визвольну боротьбу українського козацтва і розвиток деспотичного самодержавства в Росії, про Велику французьку революцію і подвиг декабристів, про поділи Польщі сусідніми імперіями. Кирило-мефодіївці були переконані, що саме українському народові випала історична місія бути ініціатором боротьби за національне і соціальне визволення слов'янських народів. Крім програми, було розроблено Статут організації. У ньому конкретизувалися ідеї рівноправності народів, держав, громадян майбутньої слов'янської республіканської федерації, викладалися статутні права та обов'язки членів Кирило-Мефодіївського товариства. Свою практичну діяльність кирило-мефодіївці зосередили на науково-освітній ниві. "Братчики" збирали кошти на видання популярних книжок, складали проекти запровадження в Україні мережі початкових навчальних закладів, укладали шкільні підручники.
Кирило-Мефодіївське товариство проіснувало трохи більше року. Весною 1847 р. царські власті заарештували 12 постійних членів товариства і відправили до Петербурга. Усіх учасників Кирило-Мефодіївського товариства було заслано до різних місць Російської імперії. Значення Кирило-Мефодіївського братства полягає в тому, що це була перша спроба української інтелігенції перейти до політичної боротьби; братство вперше розробило широку політичну програму національно-визвольного руху, яка стала прикладом для його наступників.