- •Територія і населення України на поч. Хх ст.
- •2. Особливості економічного розвитку україни на початку 20 ст
- •4. Політизація – національно визвольного руху в Україні
- •7. Хід земельної реформи Петра Столипіна в Україні
- •8. Переселенський рух на початку 20 ст.
- •9. Основні риси розвитку освіти та науки на початку 20 ст.
- •10. Архітектура та мистецтво в Україні на початку 20 ст.
- •11. Причини привід та характер Першої світової війни. Україна в планах воюючих держав.
- •12. Воєнні дії на території України 1914 року. Українські національні формування.
- •13. Українські землі в 1915-1917. Назрівання глибокої економічної і політичної кризи
- •14. Вплив першої світової війни на формування і діяльність українських партій і груп.
- •8. Із набраних солдатів та офіцерів у таборах для військовополонених було створено українські військові дивізії – сірожупанна (в Австро-Угорщині) та синьожупанна (в Німеччині).
- •15. Початок Української революції. Центральна рада.
- •16. І , іі універсали уцр
- •23 (10) Червня 1917 р.
- •II Універсал,
- •16 (3) Липня 1917 р.
- •17.III Універсал,
- •20 (7) Листопада 1917 р
- •19. Четвертий універсал уцр. Причини прийняття та його історичне значення.
- •20. Здобутки і прорахунки уцр в державотворчому процесі та соціальній політиці. М. Грушевський.
- •21. Внутрішні і зовнішня політика держави п.Скоропадського.
- •22. Рядянсько- польська війна і Україна
- •23. Проголошення зунр іі роль в консолідації України.
- •24. Політика «воєнного комунізму» та її проведення в Україні.
- •25. Причини відновлення більшовицької влади в Україні в 1920р.
- •27. Перехід до нової економічної політики та її впровадження в Україні.
- •28. Голод в Україні 1921-1923 його причини і масштаби. Організація допомоги голодуючим.
- •29. Вплив непу та розвиток промисловості і сільського господарства України.
- •30. Входження України до складу срср.
- •32.Причини і наслідки радянської колективізації в Україні.
- •33. Причини масштаби і наслідки голодомору 1932-1933 рр.
- •34. Терор 30-х років та його наслідки.
- •35. Культурне життя 30-х років в Україні.
- •36. Економічне і політичне становище українських земель у складі Польщі 1921-1938 рр.
- •37. Утворення та діяльність оун.
- •27 Січня - 3 лютого 1929р. У Відні відбувся конгрес представників
- •38. Політична боротьба в Закарпатті та її особливості у 20-30-х рр.
- •39. Возз’єднання західноукраїнських земель і урср. Початок радянізації західної України.
- •3 Приєднанням до срср земель Західної України, Північної Буковини і частини Бессарабії, що входили раніше до складу Польщі та Румунії, почалася їх радянізація.
- •40. Україна напередодні Другої світової війни.
- •41. Причини поразок червоної армії у 1941-1942. Окупація України.
- •42. Нацистський «новий порядок» і опір йому. Голокост.
- •43. Внесок партизан у перемогу у вВв.
- •44. Внесок Українського народу у перемогу у вВв.
- •45. Визволення України від нацистських загарбників.
- •46. Історичне значення перемоги у вВв.
- •47. Культурне життя у період вВв.
- •48. Вихід урср на міжнародну арену. Завершення формування території України у 1954р.
- •49. Повоєнна відбудова. Радянізація західних областей України.
- •50. Особливості суспільно-політичного та культурного життя в повоєнні роки.
- •5 Березня 1953 року помер Сталін. Ця дата стала своєрідною точкою відлику розгортання у Радянському Союзі суперечливих і неоднозначних спроб трансформації тоталітарних структур.
- •52. Економічні реформи в Україні у 1956-1964 рр їх вплив на реальний рівень життя населення.
- •53. Процес ідеологазіції культурного життя в Україні в у мовах десталінізації.
- •54. Політична і духовна спрямованість діяльність «шістдешисятників».
- •55. Основні напрями і форми опозиційного руху в Україні в 1965-1983рр. Десиденський рух.
- •1968 – 1976 Рр. – піднесення дисидентського руху і тимчасовий вихід його із підпілля;
- •56. «Косигінські реформи» та їх наслідки в Україні. Повсякденне життя українців 50-60рр хх ст.
- •57. Повсякденне життя населення в 1965-1985рр.
- •58. Діяльність України в оон та інших організаціях.
- •59. Активізація суспільного життя після приходу до влади в срср м. Горбачова.
- •60. Економічна криза в Україні 1985-1991 рр її причини та наростання.
- •61. Причини та початок формування багатопартійності в Україні.
- •62. Суверенізація України.
- •63. Акт проголошення незалежності України його історичне значення.
- •24 Серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Історичний документ виняткового значення для долі українського народу — Акт проголошення незалежності України.
- •64. Розгортання державотворчих процесів в незалежній Україні.
- •15 Січня 1992 р. – Державний Гімн «Ще не вмерла Україна» (слова написав відомий український поет та етнограф п.Чубинський а музику – м.Вербицький);
- •28 Січня 1992 р. – синьо-жовтий прапор як Національний Прапор України;
- •19 Лютого 1992 р. Парламент затвердив своєю постановою тризуб, як Малий Герб України, вважаючи його елементом Великого Державного Герба.
- •65. Конституція 1996 року.
- •66. Соціально-економічні процеси в незалежній України.
- •67. Культурне і духовно життя незалежної України.
- •68. Позачергові вироби до вр. Нічого нема
- •69. Головні кроки України до загальноєвропейської інтеграції.
- •70. Наш край пишете самі.
63. Акт проголошення незалежності України його історичне значення.
24 Серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Історичний документ виняткового значення для долі українського народу — Акт проголошення незалежності України.
Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України.
За Акт проголосувала абсолютна більшість депутатів Верховної Ради. УРСР перестала існувати. На геополітичній карті світу постала нова самостійна держава — Україна.
На підтвердження Акта проголошення незалежності Верховна Рада України вирішила провести 1 грудня 1991 р. республіканський референдум. Він був потрібен, щоб нейтралізувати політичні спекуляції противників української незалежності, особливо у східних і південних областях республіки, які заявляли, що народ буцімто не підтримує Акт про незалежність. Союзне керівництво на чолі з президентом СРСР М. Горбачовим, не втрачаючи надій на укладення нового союзного договору, вело активну роботу в цьому напрямі. Крім того, світове співтовариство не поспішало з визнанням самостійності України, вичікуючи, як розгортатимуться події. На всеукраїнському референдумі кожен громадянин мав чітко відповісти «Так, підтверджую», або «Ні, не підтверджую» на запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?»
Із 37885,6 тис. громадян України, котрі були внесені до списків для таємного голосування, взяли участь у голосуванні 31891,7 тис. (84,18%). Із них позитивно відповіли 28804,1 тис. виборців (90,32%). Зокрема, у Криму відповіли на запитання референдуму «Так, підтверджую» 54,19% громадян, у Севастополі — 57,07%; у Донецькій, Луганський, Одеській, Харківській областях підтвердили Акт про незалежність понад 80% виборців; в Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях за незалежність проголосувало понад 95%, у решті областей — понад 90% громадян.
64. Розгортання державотворчих процесів в незалежній Україні.
ажливе значення для розбудови демократичної держави, втілення в життя верховенства права мало проведення судово-правової реформи, покликаної забезпечити створення сильної, незалежної судової влади.
У липні 1992 р. парламент обговорив напрями судово-правової реформи, визначив компетенцію Міністерства юстиції, прокуратури, адвокатури.
Судова влада виводилася за межі прерогатив Президента. Обрання Верховного Суду, суддів обласних і Київського міського суду, призначення арбітрів Вищого арбітражного суду, арбітражних суддів областей і міста Києва здійснювала Верховна Рада України. Парламент України мав намір побудувати принципово нову систему судової влади.
Однак формування судової влади відбувалося досить повільно і не в повному обсязі. Впродовж 1992-1996 рр. парламент не прийняв концепцію судово-правової реформи, не був сформований у ці ж роки і Конституційний Суд, хоча закон про його доцільність був прийнятий ще в червні 1992 р.
Виникла потреба в перегляді та підготовці нових кодексів України; Цивільного, Трудового, Адміністративного та інших. Однак парламент через розбіжність у концептуальних підходах у цьому питанні, внаслідок своєї надмірної політизації виявився неспроможним їх прийняти.
Важливим заходом у захисті інтересів незалежної держави стало створення правоохоронного органу – Служби безпеки України (СБУ).
У своїй роботі СБУ керується конституційними нормами та законом «Про оперативно-розшукову діяльність». СБУ підпорядкована Президентові України і підконтрольна Верховній Раді. Служба безпеки позапартійна, дотримується лише вимог законів України.
Верховна Рада затвердила атрибути державності: