14. Вплив першої світової війни на формування і діяльність українських партій і груп.

Війна зумовила глибокий розкол національного руху. Трагедія українського народу в Першій світовій війні полягала в тому, що війна перетворила українські землі на театр воєнних дій, а народ – на учасників братовбивчого протистояння (у російській армії знаходилося 3,5 млн. українців, в австро-угорській – 250 тис.).

Головна Українська Рада (ГУР) – між партійний блок

соціал-демократичної, національно-демократичної та

радикальної українських партій, який очолив Кость Левицький.

3 серпня 1914 р. ГУР звернулася до населення з агітацією

стати на бік Австро-Угорщини.

Травень 1914 р. ГУР перейменовано у Загальну українську

раду (ЗУР), до якої приєдналися представники від Буковини та

СВУ

1915 р. ЗУР проголосила декларацію про створення самостійної

Української держави з тих українських земель, які залишилися

в Російській імперії, а з українських земель у складі Австро-Угорщини

планувалося створити автономну область.

1916 р. ЗУР саморозпустилася.

Союз Визволення України (СВУ) (1914 – 1918 рр..)

Засновано 4 серпня 1914 р. у Львові групою східноукраїнських

емігрантів (А. Жук, В. Дорошенко, Д. Донцов, М. Меленєвський,

О. Бачинський, М. Залізняк та інші).Голова СВУ –

Кінець серпня 1914 р. центром СВУ став Відень, оскільки

російські війська зайняли Львів.

Жовтень 1914 р. СВУ оприлюднив „Нашу платформу”, в якій

проголошувалося:

1. Утворення самостійної Української держави.

2. Встановлення конституційної монархії.

3. Заснування демократичного устрою.

4. Надання рівних прав і свобод представникам усіх національностей.

5. Забезпечення самостійності української церкви.

6. Сформування навколо СВУ коаліції непримиренних ворогів Російської імперії.

Головну ставку СВУ робив на німецьку армію, вбачаючи в ній силу, здатну подолати Російську імперію.

Діяльність СВУ:

1. Видали відозву „До українського народу в Росії”, в якій закликали українців зустрічати австро-угорські війська як визволителів.

2. Видали відозву „До громадської думки Європи”, в якій запевняли, що Україна, ставши самостійною державою, буде для Європи твердинею проти експансії Росії.

3. СВУ мав своїх повноважних представників у Берліні, Софії, Стамбулі, Женеві, Римі, Стокгольмі, Осло.

4. У Відні виходив „Вісник СВУ”, У Софії 1915 р. почали видавати українською мовою газету „Робітничий прапор”.

5. Проводилася агітаційно-пропагандистська робота в таборах військовополонених українців з російської армії.

6. Домоглися від німецьких та австро-угорських властей організації окремих таборів для військовополонених українців, у яких:

- засновували школи, бібліотеки, читальні, хори, оркестри, театри, церкви

- організовували курси з вивчення української історії та літератури;

- організовували каси взаємодопомоги, кооперативні крамниці;

- активно клопоталися вихованням української національної свідомості.

7. Діячі СВУ:

- виступали з лекціями й доповідями в Австро-Угорщині, Німеччині, Болгарії;

- друкували статті на українську тематику;

- налагодили регулярне видання науково-популярних брошур з історичного минулого та сучасного України різними мовами (українською, німецькою, болгарською, турецькою, румунською, чеською, хорватською, італійською, шведською).