80. Реалістична школа права. Право як захищений законом інтерес.

Реалістична школа права, один з основних напрямів правознавства в США, що склалося в 20-х рр. 20 ст і істотний вплив, що надав, на подальший розвиток американської правової думки. Найбільші представники: Д. Грей, О. Горбі, Д. Франк, До. Лльовеллін, Е. Паттерсон і ін. Представники Р. ш. п., правильно констатіровав консерватизм, негнучкість, обернений в минуле традиціоналізм правової системи США, вимагаючи її модифікації і пристосування до умов, що змінюються, прийшли до помилкового заперечення принципу стабільності права і підпорядкування судді закону. З точки зору Р. ш. п. норма права — це всього лише думка законодавця про право, яке суддя може прийняти або не взяти до уваги. Всяка правова норма, чи виражена вона в законі або прецеденті, на думку «реалістів», неминуче перетворюється на щось застигле і відстаюче від життя. Право ж повинне змінюватися безперервно, що можливо в тому випадку, якщо правотворчою силою буде суд.(судовий) На думку представників Р. ш. п., право — це те, що вирішує суд.(судовий) Відповідаючи на питання, чим керується суд, виносячи ухвалу, прибічники цієї течії ділилися на дві групи; одна з них зверталася до біхевіорізму (дія зовнішніх чинників на поведінку судді), друга, — до фрейдизму (пошуки дії чинників в глибинній психології). У обох випадках основою поведінки судді, а отже, і твореного їм права, виступали виключно психологічні чинники. Р. ш. п., т. о., прийшла до вульгарного розуміння права, а її нігілістичне відношення до стабільних норм права і вимога необмеженої свободи судового розсуду, по суті, зводили нанівець принцип законності.

реакційний напрям у бурж. юриспруденції, що розглядає право як сукупність діючих у державі примусових норм. Виникла в Німеччині в 2-й пол. 19 ст. Виразником ідей "Р." ш. п. був, зокрема, Р. Ієрінг. Він визначав право як захищений д-вою приватновласницький інтерес, як реальні життєві умови буржуа, які забезпечуються з боку держ. влади примусом. Концепції "Р." ш. п. були використані монополістичною буржуазією, яка дедалі більше спиралася на силу держ. апарату й відходила від принципу законності, її вже не задовольняли ідеї історичної школи права, що розглядала право як прояв нар. духу, та позитивно-догматичні погляди, згідно з якими право — це сукупність діючих законів. У 20-х pp. 20 ст. "Р." ш. п. з певною модифікацією було взято на озброєння монополістичною буржуазією США. Філос. основою <Р." ш. п. став прагматизм. О. Холмс, Д. Франк, К. Ллевеллін та ін. прихильники цієї школи відкидають стабільність права. Вони вбачають у нормах права лише думку законодавця, яку суддя чи ін. службова особа може взяти або не взяти до уваги. Таким чином, вирішальними в прийнятті ними рішень начебто є психологічні фактори.

81 .Романо-германська (континентальна) правова система, її основні ознаки.

Романо-германська, або континентальна правова система об'єднує різновидності права, які базуються на римському праві античного періоду, тобто від V ст. до н.е. до 476 р. н.е. Римська правова думка поступово прийшла до створення правової системи надзвичайно високого технічного рівня. У той же час, романо-германська система не є простою копією римської правової системи. Починаючи від XII століття, розвиток, вдосконалення і суттєве доповнення римського права відбуваються завдяки таким джерелам, як, наприклад, звичаєве право германських племен, дослідження середньовічних теологів чи філософія природного права.

Романо-германська правова система характеризується, перш за все, дуже тісним взаємозв'язком законодавства різних країн як з точки зору загальної концептуальної спрямованості, так і в плані юридичної техніки. Йдеться, зокрема, про схожість основних юридичних понять при однаковому узагальненому погляді на поняття норми права, яка розглядається, як загальнообов'язкове правило поведінки. Для цих систем характерний також повний збіг в ієрархії різноманітних джерел права, де головну роль відіграє нормативно-правовий акт та однакова структура галузей та інститутів права. Тобто, для романо-германської системи характерна тенденція до кодифікації норм, прагнення до простоти, точності, ясності і чіткості при формулюванні норм. Крім того, для континентальної системи характерний пріоритет писаного права, правової норми над думкою чи переконанням судді. В цій системі право безпосередньо пов'язане з систематизацією і узагальненням, яке здійснюється у чіткій відповідності з правовою доктриною, яка відіграє надзвичайно важливу роль.

В цілому, загальна філософія романо-германської системи характеризується обмеженням індивідуалізму, пошуком методів узагальненого вирішення та регламентування правових ситуацій. Закон розглядається, як найбільш ефективний регулятор існуючих суспільно-правових відносин і як механізм формування бажаних відносин.