68. Правові системи сучасності.

Сім’я правових систем — це сукупність національних правових систем, об’єднаних спільними умовами історичного формування, структурою, джерелами, основною культурою, понятійним апаратом юридичної науки.

Правові сім’ї:

І. Романо-германська правова сім’я (континентальна або нормативно-актна):

1. романська група правових систем (Італія, Франція, Іспанія);

2. германська група (Німеччина, Австрія);

3. скандинавська група (Швеція, Данія, Норвегія, Фінляндія);

4. латиноамериканська (Аргентина, Бразилія, Чилі, Парагвай, Уругвай);

5. слов’янська (Росія, Білорусія, Україна);

6. правова система Японії.

ІІ. Англо-американська правова сім’я (система загального права або судово-прецедентна):

1. правова система Англії;

2. правова система США;

3. правова система країн Британської співдружності.

ІІІ. Сім’я ідеологічно-релігійних правових систем:

1. мусульманське право (Саудівська Аравія, Іран, Лівія, Пакистан, Єгипет, Сирія, Мавританія);

2. канонічне право християнських церков (Ватикан — державоподібне утворення);

3. іудейське право (або єврейське право: Ізраїль);

4. індуське право (Індія, Бірма, Сінгапур, Малайзія).

ІV. Сім’я традиційно-общинних правових систем: звичаєве право народів Африки, Південно-східної Азії, Океанії.

V. Сім’я соціалістичних правових систем національні правові системи сучасних Китаю, Північної Кореї, Куби.

Класифікатор	Романо-германська	Англо-американська	Релігійно-традиційна
Основне джерело права	НПА	Судовий прецедент	Релігійно-канонічний текст
Правотворчі органи	ОДВ, крім судів	Суди	Священнослужителі, мудреці
Розуміння норми права	Загальнообов’язкове правило поведінки	засіб вирішення спору	Відсутність розмежування правових та інших соціальних норм
Система права	Поділ на галузі та інститути, кодифікованість, ієрархічність	Принципова не кодифікованість, пріоритет думки судді над велінням закону	Інтегрованість юридичних та неюридичних приписів
Історичне походження	Рецепція римського права	випливає з права, розробленого в Англії королівськими судовими інстанціями (1066)	Надприроднє походження

69. Правомірна поведінка як гарантія свободи громадян.

Правомірна поведінка - цесуспільно корисна правова поведінка особи (дія або бездіяльність), яка відповідає розпорядженням юридичних норм і охороняється державою.

Ознаки правомірної поведінки:

1) є суспільне корисною соціальною поведінкою, забезпечує організованість і гармонійність громадського життя, стійкий правопорядок, є найважливішим чинником вирішення завдань і функцій держави і суспільства, задоволення інтересів суб'єктів права;

2) втілена в юридичну форму - відповідає нормам і принципам права;

3) має свідомо вольовий характер, який виражається зовні у вигляді дії або бездіяльності, здійснюється у формах реалізації норм права - додержання, виконання, використання (громадянами), правозастосування (посадовими особами), спричиняє юридичні наслідки - юридичні акти, юридичні вчинки;

4) гарантується, охороняється державою.

Склад правомірної поведінки - це система ознак поведінки, яка відповідає розпорядженням права.

Склад правомірної поведінки Суб'єкт Суб'єктивна сторона Об'єкт Об'єктивна сторона

- суб ' єкти права: фізичні та юридичні особи, які визнані дієздатними і делікто-здатними, тобто здатними здійснювати свої права і обов'язки та нести юридичну відповідальність

- внутрішнє ставлення (зацікавленість, байдужість) суб'єкта права до своєї діяльності та її результатів, визначення якості

ВЧИНКІВ, 3 ЯКИХ складається поведінка, їх оцінка

- явища нав-колишнього середовища, на які спрямовані правомірні вчинки: матеріальні та нематеріальні блага, суспільні відносини

- зовнішня форма вираження правомірних вчинків: дія чи бездіяльність; їх корисні результати; причинний зв'язок між діяннями та їх наслідками

Залежно від характеру правових розпоряджень розрізняють такі види правомірної поведінки:

Належна Можлива

(соціальне необхідна) (соціальна допустима):

(захист батьківщини, виконай- - бажана (участь у виборах, ня трудових обов'язків, додер- оскарження неправомірних дій жання правил дорожнього руху посадових осіб, вступ до шлюбу); та ін.) - небажана (розлучення,

страйк та ін.).

- Закріплюється в імператив- - Закріплюється, як правило, у них нормах як обоє 'язки та за- диспозитивних нормах як права безпечується, крім як в інші спо- суб'єкта, а не як його обов'яз-соби, державним примусом. ки, реалізується відповідно до

його волі (інтересу) і забезпечується державою.За об'єктивною стороною правомірна поведінка виражається в:

- дії;

- бездіяльності (наприклад, відмова обвинуваченого від дачі показань).

За особливостями суб'єктивної сторони розрізняють такі види правомірної (законослухняної) поведінки:

— активну; — звичайну (звичну); — пасивну (конформістську - її різновид); — маргінальну.

Активна правомірна поведінка - це вид правомірної поведінки, який полягає в цілеспрямованій діяльності громадян, посадових осіб, пов'язаній з реалізацією своїх прав, обов'язків, компетенції в рамках правових норм і пов'язаний з додатковими витратами часу, енергії, а іноді й матеріальних коштів.

Звичайна (звична) правомірна поведінка - це вид законослухняної поведінки, що являє собою повсякденну службову, побутову та іншу діяльність людини, яка відповідає розпорядженням правових норм, стала звичкою і не потребує додаткових витрат і зусиль. Необхідність здійснення поведінки лише правомірним чином стала для такої людини звичною, навіть неусвідомленою в усіх аспектах.

Пасивна правомірна поведінка - це вид правомірної поведінки, який виявляється в бездіяльності, умисному невикористанні суб'єктом належних йому прав і обов'язків: неучасті у виборах тощо. Пасивна позиція призводить до конформістської поведінки, тобто пасивно-пристосовницької, яка не відрізняється від поведінки інших (принцип: "роби так, як роблять інші") - до підпорядкування суб'єкта груповим стандартам і вимогам.

Маргінальна поведінка - це вид поведінки, який характеризується "проміжним" (прикордонним) між правомірним і протиправним станом особи. Маргінальна поведінка особи виражається в готовності до протиправних дій у разі зменшення нагляду за її поведінкою, але не стає антисуспільною, не призводить до правопорушення через страх юридичної відповідальності (наприклад, пасажир оплатив проїзд в автобусі лише тому, що в нього зайшов контролер).