- •Англо-американська правова система, її основні ознаки.
- •Визначення поняття «право».
- •Вчення про розподіл влад та його роль в управлінні справами суспільства і держави.
- •Декларація про державний суверенітет України 1990 р.
- •Демократизм як принцип правотворчості.
- •Держава в політичній системі суспільства.
- •Держава і громадські організації.
- •Держава як єдина організація політичної влади.
- •14. Закон. Основні правові ознаки закону.
- •16. Застосування права по аналогії.
- •23. Конституція України: місце в системі нормативно-правових актів.
- •25.Нормативно-правовий акт: поняття, правові ознаки, види.
- •28.Об'єктивне і суб'єктивне право.
- •34.Підстави виникнення правовідносин.
- •§ 2. Принципи законності
- •38.Поняття і основні функції держави.
- •40.Поняття ієрархії нормативно-правових актів.
- •42. Поняття легітимної влади: способи формування і реалізації.
- •45. Поняття правотворчості. Суб'єкти правотворчості.
- •46.Поняття свободи в теорії права.
- •47.Поняття соціально-економічної формації та цивілізації як критерію
- •48. Поняття субординації нормативно-правових актів та її вплив на
- •49.Поняття та ознаки державного суверенітету.
- •51 .Порядок прийняття законів. Стадії законодавчого процесу.
- •52.Порядок формування уряду в парламентарній республіці.
- •53.Право і демократія.
- •54.Право і закон.
- •56.Право як мінімум моралі.
- •§ 7. Право в системі соціальних норм
- •57.Право як регулятор суспільних відносин.
- •58. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив.
- •59. Право: його роль і значення в сучасному суспільстві.
- •60.Правова держава та її основні ознаки.
- •61. Правова культура особи і суспільства.
- •62. Правова система суспільства: поняття, структура.
- •63.Правовий нігілізм та правовий ідеалізм.
- •64.Правовий нігілізм та шляхи його подолання.
- •65. Правові ознаки конституційної (парламентарної") монархії.
- •66.Правові ознаки станово-представницької монархії.
- •67. Правові ознаки сучасного типу держави (постіндустріальної).
- •68. Правові системи сучасності.
- •69. Правомірна поведінка як гарантія свободи громадян.
- •70. Правосвідомість: поняття, структура, роль у суспільному житті.
- •71 . Предмет і метод правового регулювання.
- •72. Предмет науки теорії держави і права.
- •73. Представницькі органи влади в державі.
- •74. Президентська республіка, основні ознаки.
- •75. Принципи і функції права.
- •78. Прогалини в праві.
- •79. Психологічна школа права. Співвідношення між позитивним та інтуїтивним
- •80. Реалістична школа права. Право як захищений законом інтерес.
- •81 .Романо-германська (континентальна) правова система, її основні ознаки.
- •82. Система права і система законодавства: їх співвідношення і взаємозв'язок.
- •83. Систематизація нормативно-правових актів. Інкорпорація.
- •84. Систематизація нормативно-правових актів. Кодифікація.
- •85. Склад правопорушення.
- •86.Соціальна цінність права (аксіологія права).
- •87.Соціальні критерії ефективності права.
- •88. Співвідношення держави і права. Демократичні і антидемократичні режими.
- •89. Співвідношення законності і демократії.
- •90. Співвідношення переконання і примусу в праві.
- •91. Співвідношення політичної і державної влади.
- •92.Суб'єкти права: поняття та види.
- •93.Суб'єкти правовідносин. Фізичні та юридичні особи.
- •94. Теорія держави і права в системі юридичних наук.
- •95.Теорія природного права. Співвідношення права сущого (позитивного) і
- •96. Типологія держав за теорією цивілізації а. Тойнбі.
- •97. Тлумачення норм права. Інтерпретацінні акти.
- •98. Тлумачення норм права: офіційне, аутентичне, доктрипальне.
- •Федерація територіальна і федерація національна: поняття, основні ознаки.
- •Форми правління. Монархічні та республіканські форми правління.
- •Юридична відповідальність.
- •Юридичний зміст понять «права людини» і «права особи».
- •Юридичні особи як суб'єкти правовідносин.
- •Юридичні факти, їх класифікація.
§ 2. Принципи законності
Принципи законності — це відправні засади, незаперечні за-садничі вимоги, які лежать в основі формування норм права і ставляться до поведінки учасників правових відносин. Принципи законності розкривають її сутність як режиму суспільно-політичного життя в демократичній правовій державі.
Принципами законності є такі.
1. Верховенство закону щодо всіх правових актів. Цей принцип припускає виключність закону, тобто підпорядкованість закону всіх юридичних актів (нормативних і застосовних) відповідно до їх субординації. Конституція країни має вищу юридичну силу. Всі закони повинні відповідати Конституції, підзаконні нормативні акти — законам, причому підзаконні акти приймаються і діють лише тоді, коли певні суспільні відносини не врегульовані законом. Правозастосовні акти мають бути піднорма-тивними, тобто відповідати нормативно-правовим актам — законам і підзаконним актам.
2. Загальність законності означає, що в суспільстві всі державні органи, громадські організації, комерційні об'єднання, посадові особи, громадяни перебувають під дією закону. Не може бути винятку ні для фізичної, ні для юридичної особи, на яку б не поширювалисявимоги законності.
3. Єдність розуміння і застосування законів на всій території їх дії. Закони є єдиними для всієї держави, всіх її регіонів. Вони висувають однакові вимоги до всіх суб'єктів, які перебувають в сфері їх часової та просторової дії. Єдине розуміння сутності і конкретного змісту законів забезпечує законність правозастосо-вної діяльності, однаковість застосування юридичних норм до всіх суб'єктів права. Єдність законів не виключає, а навпаки, припускає багатоманітність у правотворчості і правозастосуван-ні. Кожний орган держави, громадська або комерційна організація конкретизують і застосовують закони з урахуванням свого функціонального призначення і місцевих особливостей. Однак конкретизація і застосування відбуваються в рамках закону і відповідно до нього.
4. Недопустимість протиставлення законності і доцільності. Не можна відкидати закон, не виконувати його, керуючись міркуваннями життєвої доцільності (місцевої, індивідуальної та ін.), тому що такі міркування враховуються в законі. Правові закони самі володіють вищою суспільною доцільністю. Доцільність закону означає необхідність вибору суворо в рамках закону найо-птимальніших (таких, що відповідають цілям і завданням суспільства) варіантів здійснення правотворчої діяльності і діяльності з реалізації права. Наприклад, при визначенні кримінального покарання суддя, керуючись законом, призначає той захід покарання, який є найдоцільнішим в даному разі, з урахуванням тяжкості злочину, особи злочинця. У кожному окремому випадку закон має додержуватися, однак у рамках закону може прийматися той захід, що є найдоцільнішим у кожному конкретному випадку.
Необхідність точного і неухильного виконання правових розпоряджень незалежно від суб'єктивного ставлення до них окремих осіб обумовлена презумпцією доцільності чинного закону[1].
5. Невідворотність відповідальності за правопорушення означає своєчасне розкриття будь-якого протиправного діяння. Правоохоронні органи покликані як запобігати правопорушенням, так і вести ефективну боротьбу з ними. У цьому полягає реальність законності — досягнення фактичного виконання правових розпоряджень у всіх видах діяльності і невідворотності відповідальності за будь-яке їх порушення.
6. Обумовленість законності режимом демократії, який передбачає суворе додержання двох типів правового регулювання:
— спеціально-дозвільного — поширюється на владні державні органи і посадових осіб («дозволено лише те, що прямо передбачено законом»);
— загальнодозвільного — поширюється на громадян та їх об'єднання («дозволено все, крім прямо забороненого законом»);
а також додержання рівності всіх перед законом і судом, яка припускає безумовне право суб'єкта на судовий захист прав. Ось
чому, крім юридичної рівності, важливою є наявність незалежного судового правосуддя, яке грунтується на верховенстві закону і додержанні принципу поділу влади. Цими вимогами законність проявляє себе як елемент (ознака) демократичного режиму.