Технологічний процес ремонту

Технологічний процес ремонту техніки полягає у виконанні визначеного для даного виду ремонту обсягу робіт у встановленій послідовності відповідно до діючих технічних умов і посібників.

Розробка технологічного процесу ремонту включає: вибір методів ремонту й організації виробництва, підбор і розміщення устаткування, розробку технологічних режимів.

Схема технологічного процесу ремонту техніки продовольчої служби в загальному виді передбачає виконання наступних робіт:

• контроль за радіаційним і хімічним зараженням техніки супротивником;

• дезактивацію і дегазацію;

• приймання в ремонт;

• зняття складових частин (агрегатів, вузлів), приладів і деталей, що вимагають ремонту;

• перевірку, чищення і мийку корпуса (рами);

• - перевірку складових частин (агрегатів, вузлів), приладів і деталей, знімаються не з техніки, з усуненням, виявлених у них несправностей;

• установку нових або відремонтованих деталей, приладів і складових частин (вузлів, агрегатів);

• випробування техніки відповідно до технічних умов;

• усунення дефектів, виявлених при іспитах;

• фарбування (підфарбування) техніки;

• доукомплектування й остаточну перевірку якості ремонту й укомплектованості техніки;

• здачу відремонтованої техніки на склад готової продукції;

• здачу відремонтованої техніки представникові частини (військового складу).

Налагодження технологічного процесу полягає в іспиті і доведенні прийнятого технологічного оснащення в нормальних виробничих умовах з метою досягнення встановленої продуктивності праці і гарної якості ремонту.

Технологічний процес налагоджується безпосередньо на робочих місцях.

Технічні засоби, прийняті для ремонту, установлюються на площадці збереження ремонтного фонду, а технологічне і холодильне устаткування здається на склад.

Електрообладнання, прилади, інструмент і приналежності технічних засобів, що зберігаються на площадці, щоб уникнути псування і втрати знімаються і зберігаються на складі.

З площадки (складу) збереження ремонтного фонду техніка надходить у ремонт. Начальник цеху (ділянки, відділення) контролює комплектність техніки по акті технічного стану.

Агрегати, вузли і деталі розібраної техніки піддаються чищенню, після чого перевіряються і сортуються на придатного, потребуючого ремонту і негідні відповідно до технічних умов.

Придатні деталі маркіруються клеймом відділу технічного контролю (білої або голубою фарбою), вимагають ремонту – жовтою фарбою, а негідні деталі (металобрухт) – червоною.

При знеособленому (індивідуальному) методі ремонту придатні і потребуючий ремонт деталі, вузли й агрегати залишаються в цеху (ділянці, відділенні) і зберігаються на окремих стелажах, а негідні здаються в металобрухт.

При знеособленому (агрегатному) методі ремонту, а також при розукомплектовуванні списаних технічних засобів і технологічного і холодильного устаткування військових їдалень усі деталі й агрегати в залежності від їхньої справності здаються у відповідні комори (у комору придатних деталей, комору деталей, що очікують ремонту).

Негідні до ремонту деталі використовуються як ремонтний матеріал або здаються в металобрухт.

Нові деталі, що надійшли в ремонтне підприємство, а також деталі, виготовлені і відремонтовані підприємством, після перевірки і приймання контролером відділу технічного контролю передаються в комплектувальну комору.

Після зборки і загального регулювання техніка перевіряється контролерами відділу технічного контролю відповідно до затвердженими технічними умовами. Після усунення несправностей техніка офарблюється й остаточно приймається контролером відділу технічного контролю.

Прийнята техніка направляється на склад (площадку) готової продукції.

Відремонтована техніка з ремонтного підприємства вивозиться автотранспортом військових частин і військових складів.