4. Злочини, що посягають на встановлений законом порядок доказування

Дана група включає в себе такі злочини:

• Примушування давати показання (ст. 373 КК). Згідно з Конституцією України (статті 28 та 62) ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, а обвинувачення особи не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Цим конституційним приписам кореспондує ст. 22 КПК, яка забороняє домагатися показань осіб, що беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та застосуванням інших незаконних заходів. Порушення цих вимог і утворює злочин, передбачений ст. 373 КК;

• Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383 КК) - крім інтересів правосуддя цей злочин посягає і на інтереси особи та полягає у повідомленні про нібито вчинений злочин, яке направляється на адресу органів дізнання, слідчого, прокурора або суду. Форма повідомлення - будь-яка: усна, письмова, через третіх осіб, анонімна, із використанням комп’ютерних мереж тощо. Неправдивість повідомлення може стосуватися як самого факту злочину (наприклад повідомлення про нібито вчинену крадіжку), так і особи, яка нібито вчинила злочин. Злочин визнається закінченим із моменту одержання неправдивого повідомлення відповідним органом (службовою особою), незалежно від того, чи порушено кримінальну справу і чи було неправдиво звинувачено особу притягнуто до кримінальної відповідальності;

• Завідомо неправдиве показання (ст. 384 КК) - полягає у неправдивому: а) показанні свідка, потерпілого; б) висновку експерта; в) перекладі перекладача. Злочин вчинюється під час провадження дізнання, досудового слідства, судового розгляду або розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною комісією Верховної Ради України.

Неправдивість показань свідка чи потерпілого полягає у повідомленні неправдивих відомостей про факти та обставини, які їм відомі та які мають значення для вирішення справи. Неправдивість висновку полягає в повідомленнях експертом неправдивих відомостей у висновку, які можуть стосуватися як окремих питань, так і висновків за справою в цілому. Неправдивий переклад – це неправильна передача тих показань, документів та інших матеріалів справи, які підлягають перекладу;

• Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків (ст. 385 КК) - полягає у відмові: свідка - від давання показань, експерта - від виконання обов’язків експерта, перекладача - від виконання обов’язків перекладача;

• Перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку (ст. 386 КК).

Безпосередніми об’єктами цієї групи злочинів є такі суспільні відносини, які: забезпечують інтереси правосуддя, а також законну діяльність дізнання чи досудового слідства (ст. 373 КК); які забезпечують нормальну, побудовану на суворому додержанні законів, діяльність органів (ст. ст. 383, 384, 385 КК); які забезпечують нормальну, побудовану на суворому додержанні закону, діяльність органів правосуддя (досудового слідства та суду), а також які забезпечують право на життя, здоров’я та власність свідка, потерпілого, експерта (ст. 386 КК).

Додатковими об’єктами можуть бути такі суспільні відносини: які охороняють інтереси обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого та ін., у тому числі їх здоров’я та конституційні права і свободи (ст. 373 КК); які охороняють честь, гідність та свободу громадян, яких звинувачують у вчиненні злочину (ст. 383 КК); які охороняють права та свободи фізичних та юридичних осіб (ст. 384 КК).

Об’єктивна сторона більшості злочинів даної групи вчиняється шляхом дії, крім злочину, передбаченого ст. 385 «Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків», який вчиняється тільки шляхом бездії.

За законодавчою конструкцією всі склади злочинів є формальними.

Суб’єкт двох складів злочинів є загальним (ст. ст. 383, 386 КК).

Всі інші склади злочинів можуть бути вчинені тільки спеціальним суб’єктом (ст. ст. 373, 384, 385 КК).

Всі склади злочинів даної групи з суб’єктивної сторони вчиняються тільки з прямим умислом.

Злочин, передбачений ст. 376 КК вчиняється з певною метою - примусити свідка, потерпілого або експерта відмовитися від давання показань або до давання неправдивих показань чи висновків.

Злочин, передбачений ст. 384 КК, вчиняється з корисним мотивом.