1. Правосуддя як родовий об’єкт злочинів проти правосуддя

В Україні діє принцип поділу державної влади на три самостійні гілки: законодавчу, виконавчу і судову. Органи правосуддя займають особливе положення, обумовлене специфікою виконуваних ними завдань і методів діяльності, які полягають у здійсненні правосуддя шляхом конституційного, цивільного, адміністративного і кримінального судочинства. Ця специфіка, що відрізняє органи правосуддя від інших гілок влади, є основою для виділення злочинів проти правосуддя у самостійну главу Особливої ​​частини.

Згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. До органів судової влади в Україні відносяться: Верховний Суд України, Вищі спеціалізовані суди, апеляційні та місцеві суди.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Питання віднесення діяльності Конституційного Суду України до здійснення правосуддя є дискусійним. Фахівці конституційного та кримінально-процесуального права висловлюють протилежні точки зору.

Серед фахівців в галузі кримінального права в цьому питанні також немає єдності думок. Одні вчені доводять, що діяльність Конституційного Суду України не охоплюється поняттям правосуддя стосовно до об'єкта посягань, передбачених главою «Злочини проти правосуддя». Інші стверджують, що діяльність Конституційного Суду України охоплюється поняттям правосуддя і повинна включатися в об'єкт кримінально-правової охорони злочинів, передбачених Розділом ХVIII КК. Судді Конституційного Суду України і практичні працівники дотримуються аналогічної думки¹. Проте, Конституційний Суд України, будучи органом судової влади, не здійснює правосуддя. Тому нормами Розділом ХVIII КК передбачений захист діяльності тільки судів, які безпосередньо здійснюють правосуддя в рамках цивільного, кримінального та господарського судочинства.

Роль, місце, принципи і діяльність правосуддя закріплені у Розділ VIII Конституції України; Загальної декларації прав людини, схваленої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.; Конвенції про захист прав людини та основних свобод, схваленої 4 листопада 1950 в м. Римі, яка в Україні вступила в силу 11 вересня 1997 року; Основних принципах незалежності суддів, схвалених резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 13 грудня 1985 р.; у Законі України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 р. та інших нормативно-правових актах.

Правосуддя - поняття багатозначне. У найзагальнішому вигляді воно означає одну з форм державної діяльності, що має своїм змістом застосування права, тобто правозастосовчу або юрисдикційну діяльність. Правосуддя у вузькому чи власному розумінні слова можна визначити як здійснювану за участю сторін і учасників процесу діяльність суду з розгляду і вирішення цивільних і кримінальних справ, справ про адміністративні правопорушення у формі, регламентованої законом.

Для здійснення правосуддя допомогу і сприяння суду надають інші державні органи: прокуратура, органи дізнання і попереднього слідства, установи, які виконують вироки, які набрали законної сили, рішення та інші судові акти. Нормами глави про злочини проти правосуддя охороняється діяльність не тільки судів, але і перерахованих органів, без діяльності яких виконання судом функції правосуддя було б важко або навіть неможливо.

У спеціальній літературі термін «органи правосуддя» вживається в широкому і вузькому значеннях. У широкому змісті під органами правосуддя розуміються не тільки суди всіх рівнів, а й органи, безпосереднім завданням яких є сприяння правосуддю. Це органи, які здійснюють дізнання, досудове слідство, органи прокуратури, податкової поліції, підрозділи, які виконують вироки, що вступили в силу, рішення, ухвали і постанови судів. Своєю роботою вони забезпечують правосуддя, їх діяльність, як і судова, здійснюється в певній процесуальній формі. Всі названі органи входять складовою частиною в механізм держави, утворюючи при цьому систему правосуддя.

Тому правосуддя як об'єкт кримінально-правової охорони - поняття більш широке, ніж правосуддя як специфічного виду державної діяльності, що здійснюється тільки судом при розгляді кримінальних, цивільних і господарських справ та справ про адміністративні правопорушення. Даний термін слід розглядати як систему суспільних відносин, покликаних забезпечити передумови, нормальне здійснення, а також втілення в життя результатів охоронної, пізнавально-правозастосовної, процесуально-впорядкованої діяльності суду та органів і осіб, що сприяють йому.

При цьому перераховані органи, складаючи частину органів державної влади, виконують і інші функції: управлінські, господарські, організаційні та інші. Кримінальний закон охороняє не всі види діяльності цих органів. Тільки їх специфічна діяльність по вирішенню завдань правосуддя, спрямована на виявлення, викриття і покарання винних у вчиненні злочинів осіб, вирішення цивільних, адміністративних та інших справ, виконання судових рішень, знаходиться під охороною кримінально-правових норм про злочини проти правосуддя.

Для дослідження правосуддя як об’єкта кримінально-правової охорони потрібно з’ясувати, що в юридичній літературі та законодавстві розуміють під терміном «правосуддя», оскільки категорії і поняття будь-якої науки є необхідними формами наукового мислення, ступенем і основою подальшого розвитку доступного знання. Визначення родового об’єкта злочинів проти правосуддя передбачає встановлення точного змісту самого поняття «правосуддя». Категорія правосуддя для розуміння проблем кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя є основоположною, має ключове методологічне значення.

Традиційно під правосуддям розуміють правозастосовну діяльність суду з розгляду і вирішення в установленому законом процесуальному порядку віднесених до його компетенції цивільних, господарських, кримінальних і адміністративних справ з метою охорони прав та свобод людини та громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб та інтересів держави¹.

Другий підхід щодо визначення правосуддя є ширшим і, на думку деяких науковців, такий, що відповідає сучасним віхам розуміння правосуддя. Відмінність полягає у тому, що прибічники такого підходу під системою органів правосуддя розуміють не лише судові органи, а й органи, що сприяють здійсненню правосуддя, зокрема, органи дізнання, досудового слідства, прокуратури, та органи, які відають виконанням судових рішень, вироків і призначених покарань. І лише в сукупності вони утворюють систему органів правосуддя.

Злочини проти правосуддя - це посягання на правильну нормальну діяльність органів досудового слідства, дізнання по всебічному і об'єктивному розслідуванню злочинів, судових органів по правильному вирішенню справ, кримінально-виконавчих органів щодо належного виконання судових рішень.

Вважаючи системоутворюючими факторами юридичної діяльності цілі суб’єктів і внутрішню (процесуальну) форму, правосуддя як об’єктом злочину визнаються суспільні відносини, що забезпечують дотримання процесуальної форми та виконання цілей державної діяльності з розслідування, розгляду, вирішення правових спорів, а також прийнятих компетентними суб’єктами рішень за ними.

Кваліфікація злочинів проти правосуддя з урахуванням ознак суб'єкта має важливе теоретичне і практичне значення. Вона допомагає зорієнтуватися, від кого саме захищено правосуддя за допомогою кримінально-правових обмежень, а також правильно визначити особу, яка підлягає притягненню до кримінальної відповідальності за відповідною статтею кримінального закону.

Суб'єкт багатьох злочинів проти правосуддя спеціальний - працівники правоохоронних органів, які беруть участь у здійсненні правосуддя, - судді, прокурори, слідчі, дізнавачі, окремі учасники кримінального чи цивільного процесу, особи, попереджені про неприпустимість розголошення даних досудового розслідування; особи, яким були довірені або стали відомі у зв'язку з їх службовою діяльністю відомості про заходи безпеки, що застосовуються щодо судді та учасників кримінального процесу; особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі і знаходяться в попередньому ув'язненні. У всіх інших випадках суб'єктом злочинів проти правосуддя є будь-які особи, які досягли шістнадцяти років, у деяких випадках – чотирнадцяти років.

Проаналізувавши підходи щодо визначення поняття «правосуддя», встановлено, що воно має ґрунтуватись на Конституції України і повинно визначатись у всіх галузях права в одному значенні, а саме як система правових відносин, норм, ідей, поглядів, які реалізуються в процесуальних формах правозастосовної діяльності суду з розгляду і вирішення в установленому законом порядку конституційних, кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справ з метою досягнення справедливості, охорони прав та свобод людини та громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб та інтересів держави.