6. Злочини, що перешкоджають виконанню судових рішень та посягають на встановлений законом порядок виконання та відбування покарань

Видовим об’єктом даної групи є перешкоджання виконанню вироку (рішення, ухвали, постанови) і призначеного до відбування покарання.

До злочинів, які входять у вищевказану групу, належать:

• Невиконання судового рішення (ст. 382 КК) - відповідно до Конституції України (ч. 5 ст. 124 та п. 9 ч. З ст. 129) од­ним із основних принципів судочинства є обов'язковість рішень суду, тому судові акти (рішення, вироки, ухвали, постанови) є обов'язковими до вико­нання на всій території України. Недотримання цього принципу порушує нормальну діяльність органів правосуддя, перешкоджає виконанню судових актів і тягне за собою відповідальність за злочин, передбачений ст. 382 КК, який є спеціальним видом службового зловживання;

• Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт або яке описано чи підлягає конфіскації (ст. 388 КК) - утаювання майна, що підлягає конфіскації, чи яке описано або на яке накладено арешт, є ухиленням від додаткового покарання за вчинення злочину (ст. 59 КК). Винна особа приховує все або частину власного майна, яке може бути конфіскованим. Предметами утаювання можуть бути: належне винній особі майно, грошові суми, цінні папери (крім зазначених у Додатку до Кримінального кодексу), а також ті предмети, що були використані винним як засоби чи знаряддя вчинення злочину (ст. 81 КПК);

• Ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі (ст. 389 КК);

• Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у вигляді позбавлення волі (ст. 390 КК);

• Злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань (ст. 391 КК);

• Дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань (ст. 392 КК);

• Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 КК) – самовільним визнається залишення, яке здійснене без належного дозволу чи за відсутності законних підстав. Втеча може бути здійснена з установ для попереднього ув’язнення, з кабінету прокурора, слідчого або особи, яка проводить дізнання, із зали судового засідання, з місця проведення слідчих дій, з транспортного засобу для конвоювання, з гауптвахти чи ізолятора тимчасового утримання¹;

• Втеча із спеціалізованого лікувального закладу (ст. 394 КК).

Безпосередніми об’єктами цієї групи злочинів є такі суспільні відносини, які: забезпечують нормальну діяльність судових органів (ст. 382 КК); забезпечують нормальну діяльність органів правосуддя у сфері виконання вироків та рішень суду (у частині конфіскації майна) та забезпеченні цивільного позову (ст. 388 КК); забезпечують нормальну діяльність органів правосуддя у сфері виконання вироків у частині мір покарання (ст. 389 КК); які забезпечують нормальну діяльність пенітенціарних органів (ст. ст. 390, 391 КК); забезпечують нормальну діяльність пенітенціарних органів, яка відповідає вимогам закону, вказаних а також здоров’я осіб, вказаних у статті 392 КК (ст. 392 КК); забезпечують нормальну діяльність виправних закладів та закладів попереднього ув’язнення, а також право на життя, здоров’я та само здоров’я працівників та власність вищевказаних закладів (ст. 393 КК); забезпечують нормальну діяльність спеціалізованого лікувального закладу (ст. 394 КК).

Додатковими об’єктами можуть бути такі суспільні відносини: які охороняють інтереси обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого та ін., у тому числі їх здоров’я та конституційні права і свободи (ст. 373 КК); які охороняють честь, гідність та свободу громадян, яких звинувачують у вчиненні злочину (ст. 383 КК); які охороняють права та свободи фізичних та юридичних осіб (ст. 384 КК).

Об’єктивна сторона більшості злочинів даної групи вчиняється шляхом дії (ст. ст. 388, 392, 393, 394 КК).

Злочину, передбачені ст. ст. 382, 389, 390 КК, вчиняються тільки шляхом бездії.

Злочин, передбачений ст. 391 «Злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань», може вчинятися як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності.

За законодавчою конструкцією всі склади злочинів є формальними.

Всі склади злочинів даної групи можуть бути вчинені тільки спеціальним суб’єктом.

Всі склади злочинів даної групи з суб’єктивної сторони вчиняються тільки з прямим умислом.

Два складу злочину є предметними. Так, предметом, передбаченим ст. 388 КК, є описане чи конфісковане майно. Предметом, передбаченим ст. 382 КК, є судовий акт органів правосуддя (рішення, вирок, ухвала, постанова), який набрав законної сили і який постановляється.

Два злочину, передбачені ст. ст. 389, 390 КК, вчиняються з певною метою. Так, метою передбачено ст. 389 КК, є ухилення від відбування покарання, , не пов’язаного з позбавленням волі, а передбаченою ст. 390 КК - ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі

Для чотирьох складів злочину обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є місце вчинення злочину. Так, у ст. ст. 391 та 392 КК місцем вважається кримінально-виконавча (виправна) установа, де відбувається обмеження (ст. 61 КК) або позбавлення (ст. 63 КК) волі, у ст. 393 КК - місце позбавлення волі, арешту або місця попереднього ув'язнення, у ст. 394 КК - а) спеціалізовані лікувальні та лікуваль­но-виховні заклади органів охорони здоров'я для лікування від наркоманії (ст. 16 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу нарко­тичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15 лютого 1995 р.); б) спеціальні лікувальні заклади (установи), які здійснюють застосування примусових заходів медичного характеру (ч. 2 ст. 19, ч. 2 ст. 20, статті 93, 94 КК).