Редагування аналітичних жанрів журналістики

Рецензія (resensio – лат. «розбір, оцінка») – жанр, в основі якого критичний відгук на твір художньої літератури, мистецтва, науки, журналістики тощо.

У своєму „класичному” варіанті на тематичному рівні рецензія передбачає розбір творів мистецтва, з елементами аналізу, коментування, аргументованого оцінювання та наявними висновками щодо значимості рецензованого твору. В композиційному плані важливими для цього типу текстів є такі структурно-змістові компоненти, як опис предмету аналізу, формулювання основної тези, коротка характеристика об’єкту аналізу, позитивна оцінка теми, змісту, засобів створення аналізованого об’єкта, опис недоліків, формулювання висновків. Мова рецензії передбачає реалізацією книжних стилів із відповідним набором нейтральних і маркованих мовних засобів.

На сьогодні у традиційній жанровій моделі рецензії фіксуються такі зміни: 1) текст містить не систему аргументації, а окремі емоційні „докази”; відзначається високий ступінь креативності автора, свобода в представленні власної думки й вираженні оцінок; у цьому випадку починають домінувати жанрові ознаки публіцистичних текстів, зокрема есе; 2) доволі часто порушується композиція, вилучаються такі структурно-змістові компоненти, як основна теза, оцінка об’єкта, характеристика переваг і недоліків твору тощо; рецензія починає демонструвати свою наближеність до жанрів анотації чи відгуку; 3) дедалі помітнішою стає „нова фактура мовлення” [4, ст. 389]: частіше використовується все розмаїття стилістичних ресурсів мови, в тому числі й нелітературні засоби.

Структура жанру: Назва та вихідні дані – Супроводжувальна інформація – Переказ змісту – Аналіз* – Висновки. У театральних і кіно рецензіях передбачається 1) аналіз сценарію; 2) оцінка режисерської роботи; 3) оцінка постановника, операторів, художників; 3) оцінка роботи акторів.

Жанрові різновиди. За обсягом рецензії поділяються на розгорнуті та міні-рецензії; за кількістю творів, що рецензуються: моно рецензії та полі рецензії; за темою: літературні, театральні, кінорецензії, рецензії на мультфільми, телерецензії, рецензії на рекламну продукцію; за ступенем інтеграції в інші жанри: власне рецензії, рецензії-замітки, рецензії-статті, статті в формі рецензії, рецензії-огляди, рецензії-фейлетони, рецензії-пародії.

* Рецензія-стаття – розгорнутий розгляд книги, але підпорядкований єдиній темі та ідеї. Оцінка тут поєднується з глибоким аналізом окремих питань, з публіцистичними відступами, відносно широкими узагальненнями.

* Стаття у формі рецензії – це стаття, в якій оцінка твору художньої літератури, мистецтва, науки, журналістики виступає як привід для постановки актуальної проблеми.

* Рецензія-огляд – сукупність невеликих рецензій.

* Рецензія-фейлетон – короткий аналіз твору художньої літератури, мистецтва, науки, журналістики з гумористичним чи сатиричним нахилом.

Найважливіші критерії оцінювання редактором

• Рецензія – це не просто переказ сюжету. Переказ повинен бути не вичерпним (сюжет не можна розкривати до кінця), а інтригуючим.

• Рецензія повинна бути дзеркалом певного інформаційного явища, але не дзеркалом самозакоханого автора, хоча вона й передбачає публіцистичність викладу, загострення оцінок, емоційність, стилістичну забарвленість. Останнім часом – це відзначається багатьма дослідниками – рецензії пишуться в жорстко іронічній формі, і є більшою мірою особистісними опусами, аніж аналітичними, професійними публікаціями. Невиправданими для жанру рецензії можна вважати також деякі стилістичні новації, а саме – використання молодіжного сленгу, жаргонів, модних слоганів, заїжджених штампів.

• Рецензія повинна бути стилістично адаптованою до можливостей сприймання масовим читачем. Авторові обов’язково мати, але не обов’язково демонструвати глибокі спеціалізовані знання в конкретній галузі.

• Для рецензії дуже важливим є дотримання правильної структури. Об’єкт аналізу повинен бути зазначений на початку тексту. Невмотивованими є незавершеність попередньої думки, раптові перескакування від одного факту до іншого без так званого цементування „зв’язок”, занадто розтягнутий вступ і зовсім відсутня завершальна частина. На тлі всебічного аналізу повинна прослідковуватись основна теза, треба уникати повторів, так званих лейтмотивів.

• З-поміж найпоширеніших інформаційних помилок – представлення інформації через заперечення, сумніви з приводу доцільності рецензування

• Аналітична складова. Висновки автора повинна бути аргументованою, із посиланням на джерела інформації або ж на систему власних доведень. У рецензії обов’язково повинна міститись оцінка і критичний аналіз твору. Оцінка твору повинна бути досить чіткою та аргументованою.

Стаття (articulus – з лат. «суглоб», «частина цілого») – це синтетичний жанр публіцистики, в якому журналіст, використовуючи палітру інформаційних, аналітичних та художно-публіцистичних методів з явною перевагою аналітичних, досліджує актуальну соціальну проблему, щоб всебічно показати явище, його причини і наслідки.

Структура жанру: Вступ (експозиція), обґрунтування теми – аналіз проблеми (постановка проблеми, виявлення супровідних проблем, дослідження можливих шляхів вирішення проблеми, аналіз факторів, які заважають вирішенню проблеми, пропозиції щодо конкретних кроків із вирішення проблеми) – висновки (висновки, оцінка, прогнози, означення завдань, які надалі повинні вирішуватись, звернення до аудиторії).

Жанрові різновиди. За розміщенням: передова стаття та типова. За характером висвітлення проблеми: загальнодослідницька, аналітична (практико-аналітична), проблемна («проблемоїди»), полемічна. За темою: науково-просвітницька, науково-популярна, теоретична, рекламна, практично-ділова, історико-політична, власне політична, філософська, культурологічна.

**Загальнодослідницька стаття

До цієї групи статей відносять публікації, в яких аналізуються загально значимі питання політики, економіки, моралі, культури. Загальнодослідницьку статтю характеризують: високий рівень узагальнення (автор мислить категоріями «країна», «світ», «політика», «розвиток», «тенденції» тощо), глобальність поставлених проблем, зосередженість переважно на закономірностях, тенденціях, перспективах.

***Практико-аналітична стаття

Покликана аналізувати більш локальні – порівняно з загально дослідницькою статтею –проблеми. Локальність ця може виявлятись у часі (проблема виникла й цікавить суспільство сьогодні-завтра), у просторі (регіональні проблеми), у сфері соціального буття (конкретні проблеми промисловості, сільського господарства, культури, політики, економіки, освіти тощо).

****Проблемна стаття

Основне завдання таких публікацій – не так дослідити шляхи вирішення проблеми, як привернути увагу суспільства до якоїсь проблеми. В проблемних статтях об’єктивність висвітлення поступається місцем суб’єктивності, загостреній публіцистичності.

Проблемні статті слід відрізняти від так званих «проблемоїдів» - публікацій, у яких вирішуються питання на кшталт «Чому інопланетяни не йдуть на контакт?», «Коли настане кінець світу?», «Як зробити людей щасливими?»

*****Полемічна стаття

Основна риса – полемічність. Основне завдання – висвітлити свою позицію щодо тієї чи іншої проблеми, розкритикувавши при цьому позицію опонента. Як і в проблемних статтях, у полемічних об’єктивність висвітлення поступається місцем суб’єктивності, загостреній публіцистичності.

Найважливіші критерії оцінювання редактором. Редактором оцінюються актуальність, обґрунтованість, доказовість, концептуальність, виокремлення головної думки з-поміж другорядних, проблемність, всебічність, оригінальність, поліметодологічність, композиційна гнучкість, поєднання логічного й образного тону розповіді; фактична достовірність (посилання на джерело інформації, коректне цитування документів чи чужих висловлювань, відмежування фактів від можливостей їх інтерпретації); наявність усіх структурних частин твору.

Кореспонденція – оперативний жанр журналістики, в якому увага читача акцентується і на події чи проблемі, і на джерелі інформації (авторі публікації). В основі – проблема / факт, представлені і проаналізовані конкретною людиною.

Кореспонденція дуже наближена до замітки, статті, коментаря та репортажу. Від перших двох її відрізняє акцентування авторства. Від коментаря (який передбачає вибірковість аналізу, фрагментарність) кореспонденція буде відрізнятись ґрунтовністю та всебічністю аналізу теми. Відмінності від репортажу наступні: автор кореспонденції може не бути присутнім на місці подій, а отже, і не створює ефекту присутності; кореспонденція менш емоційно забарвлена.

Структура жанру: Факт / проблема – аналіз – оцінка, висновки.

Найважливіші критерії оцінювання редактором. Редактор перевіряє достовірність джерел, коректність цитувань, послідовність викладу, відмежування різних точок зору в оповіді. Основна причина помилок – оперативність підготовки матеріалу.

Коментар – оперативний жанр журналістики, основою якого є оцінка якоюсь особою суспільно важливої проблеми чи події. Коментар вирізняє його вторинний характер. Це, як правило, реакція (часто – доповнення) на якийсь уже опублікований матеріал (замітку чи статтю).

Структура жанру: Повідомлення про подію чи проблему – формулювання завдань коментування – формулювання питань, пов’язаних із подією чи проблемою – виклад додаткових прикладів, фактів, демонстрація зв’язків між цими фактами – аналіз тенденцій – оцінка, пропозиції, які можуть навіть суперечити одна одній, окреслення перспектив – висновки: формулювання тез, що відображають ставлення автора до події чи проблеми.

Жанрові різновиди: превентивний коментар; пост-коментар.

Найважливіші критерії оцінювання редактором

• Структура жанру досить чітка, отже всі структурні частини коментаря повинні бути на місці й розташовуватись у заданій послідовності. Випадіння одного з елементів порушує логіку викладу, робить матеріал незрозумілим для читача.

• Поширена помилка в структурі жанру: коментатор починає матеріал з факту, наведеного заради залучення уваги аудиторії, а не з того, що є предметом коментування.

• Предмет коментування (подія чи проблема) повинен бути лише один, і він повинен бути чітко окреслений.

• Система доведень повинна бути чіткою, логічною, вмотивованою.

• Висновки повинні бути обґрунтовані та бути логічним завершенням доведення. Не суперечити доведенню.

• Тексти, що залучаються до розгляду, повинні бути проінтерпретовані (роз’яснення документів, «переклад» висловлювань опонентів на зрозумілу читачам мову).

• Спосіб викладу: хронологічний спосіб викладу часто шкодить коментарю, бо втрачається основний факт.

• Оформлення заголовка: питальні речення, короткі тези-висновки, основний аргумент, нюанс (цікава деталь), протиставлення.

Журналістське розслідування – жанр аналітичної публіцистики, мета якого виявити потаємні пружини гострих суспільних (економічних, політичних, соціальних, моральних, екологічних) проблем, справжні причини існування яких старанно приховуються від широкої громадськості владними, політичними та іншими впливовими колами. Факти, вчинки і поведінка людей, колізії, що виникають між ними, є складниками, на підставі яких журналіст вибудовує власну концепцію досліджуваного явища, його природи та умов існування. За формою реалізації авторського задуму журналістське розслідування – складний, синтетичний жанр, у друкованому чи електронному варіантах якого можуть бути використані елементи проблемної статті, памфлету, нарису, фейлетону, репортажу, інтерв'ю, звіту, рецензії, а також фінансові документи, ділове листування, постанови, протоколи, угоди, архівні, статистичні дані тощо.

Структура жанру: Проблема – Хід розслідування (є фабула, конфлікт, кульмінація) – висновки.

Жанрові різновиди.

Французький практик і теоретик журналістики Жан Мурікан, аналізуючи природу цього "чи не найпрестижнішого журналістського жанру", виділяє такі його форми: розслідування навколо події; розслідування навколо пригод, тобто наближене до поліційного; розслідування журнального типу, яке може базуватися "лише на схожості певних подій"; дослідницькі розслідування, за яких нерідко "робота йде в атмосфері напруження, ворожості й дезінформації"; розслідування-портрет, коли журналісту доводиться вивчати характер, вчинки, поведінку певної особи, а також розслідування-документ або есе – це коли автор, витративши чимало часу і коштів на вивчення якоїсь проблеми, видає свій твір окремою книгою.

За методом виокремлюють: розслідування-репортаж (подієве), розслідування-інтерв’ю (діалогічне), розслідування-есе чи розслідування-стаття (робота з документами), розслідування-експеримент. З

За рівнем узагальнення розслідування поділяють на: розслідування про регіональну подію, про національну чи міжнародну проблему, про наближені до людини соціальні чи моральні проблеми.

Найважливіші критерії оцінювання редактором

• Актуальність. Уникати штучної актуалізації (протягування за вуха певних фактів).

• Резонансність: тема повинна викликати суспільний резонанс, а суспільство часто не готове сприймати ті чи інші теми. Наприклад, у Франції – табу на проблеми, пов’язані з атомною енергетикою. Так, французький журналіст Жан-Франсуа Дюпак’є розповідає, що Жак-Ширак вийшов і сказав, що чорнобильська хмара зупинилась на кордоні Франції. Йому повірили. Отже, журналіст і редактор повинні вирішити, чи хочуть люди почути те, про що їм хочуть розповісти.

• Фактологічна достовірність. Перевірка інформації.

• Фактологічна достовірність. Повинна бути, але зі «скидкою» на конфіденційність (можна не називати джерел).

• Фактологічна достовірність. Не зловживати цифрами, абревіатурами, технічними термінами.

• Фактологічна достовірність. Наявність більше трьох джерел підтвердження інформації.

• Фактологічна достовірність. Використання та зіставлення (!) різних за своїм типом джерел: мертвих (документи) і живих, офіційних і неофіційних, профільних і непрофільних.

• Конфлікт: наведення суперечливих даних і подальше доведення чи спростування.

• Публіцистичність: виділяти все, що привертає увагу (суто людське, живі сцени, комічні ситуації…)

• Етика. Не зловживати ані моралізаторством, ані образами, жаргонною лексикою.

Лист – аналітичний жанр журналістики, у якому в формі звернення до конкретної особи, групи осіб чи громадськості висловлюється авторська позиція, дається оцінка соціально важливим фактам, подіям, явищам, аналізуються і оцінюються вчинки, погляди адресата.

Структура жанру: Опис проблемних факту / події / явища - Аналіз проблеми – Публічне схвалення / осуд / пропозиції / вимоги / заклики / прохання.

Жанрові різновиди

За метою написання виокремлюють: лист-звернення, лист-посління, лист-заява, лист-привітання, лист-сповідь, лист до редакції.

За адресатом: 1) листи, адресовані конкретним особам; 2) листи, адресовані широкому загалу (якійсь соціальній групі, населенню країни загалом)

Найважливіші критерії оцінювання редактором

• Вибірковість як засвідчення позиції редакції (не всі листи друкуються на шпальтах газет)

• Коректність висловлювань

• Мінімальні літературні виправлення (офіційні листи подаються без редагування; у решті випадків мінімальне втручання в текст можливе: листи готуються й не підготовленими філологічно людьми)

• Якщо редагування не здійснюється, редакція може подавати свої коментарі в дужках.