Редагування інформаційних журналістських жанрів

Інформація, подана в публікаціях, повинна бути актуальною, оперативною, достовірною, частково превентивною, частково оціночною, цікавою.

Інформаційні жанри відзначаються: лаконічністю (відсутністю «шумів» − додаткових подробиць); відстороненістю, об’єктивністю авторської позиції (відсутністю емоційно забарвленої лексики); доступністю (відсутністю термінів, складних синтаксичних конструкцій).

Замітка – найоперативніша і найпростіша усталена форма повідомлення у ЗМІ про об’єктивно існуючі події, факти, явища реального життя.

Структура твору: Заголовок і лід – Базовий факт (відповідь на запитання «Що?», «Де?», «Коли?» відбулося) – Додаткова інформація – Коментарі – Оцінка. Для замітки обов’язковими елементами є лише перших два компонента. Решта – за бажанням автора. Важливо також, щоб базовий факт був озвучений на початку, бажано – в першому реченні. Недопустимим є також розгортання кількох тем.

Жанрові різновиди замітки:

За своєю структурою та обсягом замітки поділяються на: короткі (їх ще називають «факт» - за традиціями франкомовної преси, «ньюс» - за традиціями англомовної преси) та розширені.

* Коротка замітка – це найоперативніша і найпростіша усталена форма повідомлення у ЗМІ про об’єктивно існуючі події, факти, явища реального життя без коментування та оцінювання, доповнення цих подій, фактів, явищ.

* Розширена замітка – це найоперативніша і найпростіша усталена форма повідомлення у ЗМІ про об’єктивно існуючі події, факти, явища реального життя з коментуванням і оцінюванням цих подій, фактів, явищ.

За ступенем інтегрованості в інші жанри (аналітичні та художньо-публіцистичні) серед заміток вчені (зокрема А.Тертичний, В.Здоровега) виокремлюють: замітку-анонс, замітку-анотацію, замітку-рецензію, коментовану замітку, замітку-портрет, замітку-огляд, замітку-пораду.

* Замітка-анонс – це повідомлення про майбутні культурні заходи, виставки, концерти тощо. Обсяг – від 500 – до 1000 знаків.

* Замітка-анотація – вид замітки, предметом відображення у якій є певне інформаційне явище (поява нової книги, статті, ЗМІ тощо), а метою – інформування суспільства. Обов’язковими елементами замітки-анотації є: інформація про назву, автора, видавця, тему, зміст, час появи, мету, новизну. Важливим критерієм для цього жанру є його обсяг – до 2 тис. знаків.

* Замітка-рецензія − вид замітки, предметом відображення у якій є певне інформаційне явище (поява нової книги, статті, ЗМІ тощо), а метою – оцінювання. Замітка-рецензія є розширеною заміткою-анотацією, оскільки в ній містяться ще й коментарі, стислий аналіз, оцінка. За обсягами вона може бути від 2 – 3 тис. знаків.

* Замітка-портрет – вид замітки, у якій подаються короткі відомості про людину з метою надати аудиторії початкове уявлення про неї.

* Замітка-огляд – вид замітки, предметом повідомлення в якій є кілька подій чи явищ, порядок висвітлення яких визначається автором.

* Замітка-порада – вид замітки, предметом повідомлення в якій є поради читачеві.

Найважливіші критерії оцінювання редактором. Редактор повинен оцінити актуальність замітки, достовірність викладених у ній фактів, наявність посилань на джерела отримання інформації, лаконічність викладу матеріалу, об’єктивність авторської позиції, допустимі межі суб’єктивізму, а також виявити порушення структури жанру.

Типові помилки: порушення структури жанру, стильова невідповідність, недостовірність (неповнота) фактичного матеріалу, багатослів’я, надмірний лаконізм («шпаруватість») висловлювання.

Обов’язково замітка повинна починатись із базового факту, а потім уже доповнюватись додатковою інформацією. Потрібно пам’ятати, що лаконізм часто призводить до появи помилок згортання та невиправданого поєднання різних точок зору в межах одного висловлювання.

Звіт – оперативне, розширене повідомлення про актуальну подію офіційного характеру (засідання, збори, парламентські дебати, конференції, симпозіуми тощо). Події такого роду відбуваються у формі обміну інформацією. Під час таких заходів виробляється певна продукція (плани, заяви, програми), яка має значення для читача, а отже, потребує висвітлення в ЗМІ.

Структура жанру: Заголовок і лід – Стислий виклад хронології події (Опис залу засідань, а також деталей, пов’язаних із перебігом подій) − Інформація щодо присутніх – Стислий виклад суті питань, які розглядались – (Пояснення, оцінка, прогноз) – Висновки. Опис залу засідань, а також деталей, пов’язаних із перебігом подій необов’язковий для звіту структурний елемент. Такий опис посилює «ефект присутності» автора, що автоматично наближує звіт до репортажу. Пояснення, оцінка й прогноз також необов’язкові структурні елементи звіту. Більш доречними вони є в розширених, наближених до аналітичних звітах.

Жанрові різновиди звіту. Найпоширенішими є дві жанрові форми звіту: короткий інформаційний звіт та розширений аналітичний звіт.

Короткий інформаційний звіт відображає більшою мірою зовнішню сторону предмета (наприклад, хід конференції, що на ній було сказано).

Аналітичний звіт покликаний відтворити внутрішній зв’язок виступів, доповідей, суджень. Він також передбачає наявність оцінки виступів учасників події, узагальнень, аналізу, прогнозів, а також виявлення проблемних питань. Для автора аналітичного звіту важливою є не повнота висвітлення перебігу події (він може висвітлювати лише ті питання, які цікавлять його з точки зору розкриття обраної теми), а значимість певних питань в контексті якоїсь суспільно важливої теми.

Найважливіші критерії оцінювання редактором. Редактор оцінює, перш за все, точність фактичного матеріалу (імен, прізвищ, посад, формулювань прийнятих рішень), коректність цитувань, межі авторської суб’єктивності, вмотивованість ліричних відступів. І автор, і редактор повинні пам’ятати: авторська інтерпретація інформації та інтерпретація її самими учасниками події повинні бути розмежовані. Однією з важливих проблем під час редагування звітів є помилки згортання. Вибірковість подання інформації може спричинити викривлення цієї інформації. Недоречною є також поверховість висвітлення теми, поверховість оцінок.

Репортаж (reportage – лат. «повідомляти») – оперативний жанр преси, в якому динамічно, з документальною точністю, яскраво й емоційно відтворюються картини дійсності у їх розвитку через безпосереднє сприйняття автора, що створює враження присутності самого читача. Це фабульний, сюжетний твір. Авторський голос, його суб’єктивна позиція, емоційність викладу досить вагомі.

Структура жанру: Зав’язка – Опис події / предмету / проблеми з коментарями – Кульмінація − Враження – Зав’язка.

Жанрові різновиди звіту: подієвий (інформаційний) репортаж, проблемний репортаж, художній репортаж.

Найважливіші критерії оцінювання редактором. Відстежується баланс між достовірністю та емоційністю. Використання периферійної лексики (професіоналізмів, сленгу, просторіч, суржику, двомовності), засобів образності, іронічності, пафосу чи риторичності повинно бути вмотивованим. Репортаж не повинен перетворюватись на нарис чи фейлетон.

Особливості стилю репортажу пов’язані з викладом великої кількості подієвої інформації. Бажання автора бути лаконічним часто призводить до появи помилок згортання, логічних помилок, тавтологій. Інколи ж, навпаки, намагаючись подати деталізований переказ події, автори не можуть уникнути зайвих деталей, а отже і певної стенографічності в описі. В таких випадках доцільно вдаватись до пропусків, складання, заміщення, перефразування. Трапляються і випадки часової неузгодженості в описі родієвої інформації та недолугого «перескакування» з фактів теперішнього часу на минулі чи майбутні. При описі кількох подій поспіль потрібно слідкувати за коректністю вживання займенників, логічну зв’язність речень.

Інтерв’ю (interview – зустріч, бесіда) – жанр журналістики, основою якого є діалог журналіста з відомою або просто обізнаною у якійсь справі людиною, призначений для оприлюднення у ЗМІ.

Жанрові різновиди інтерв’ю. За призначенням розрізняють: оперативно-інформаційні, розважальні, пізнавально-аналітичні інтерв’ю. За методом викладу розрізняють: діалог, полілог, цитоване інтерв’ю. За технікою підготовки розрізняють: формалізоване й неформалізоване інтерв’ю.

* Формалізоване інтерв’ю – стандартизоване й структуроване спілкування, під час якого кожне наступне питання логічно випливає з попереднього.

* Неформалізоване інтерв’ю – спілкування, під час якого не журналіст, а сам хід бесіди визначає наступне запитання. Можливі непідготовлені, провокативні запитання.

Найважливіші критерії оцінювання редактором. Редактор забезпечує архітектонічну цілісність інтерв’ю: доповнює його заголовком, врізом, продумує, які цитати потрібно виокремити в тексті.

Редактор важливу роль відіграє у формуванні композиції інтерв’ю. Журналіст, перебуваючи в ситуації усного мовлення, діалогу, не може уникнути повторів, нелогічностей у розгортанні тих чи інших тем. Переводячи текст у письмову форму, редактор може змінювати порядок запитань.

Багато в роботі редактора над текстом інтерв’ю пов’язано з компенсаційними виправленнями. Найчастіше текст доводиться скорочувати. Крім того, обсяг запитань і відповідей повинен бути врівноважений (не має бути так, щоб одна відповідь була виражена одним словом, а інша – на 2000 знаків). Обсяг відповідей рекомендують обмежувати 14 рядками.

Редактор перевіряє коректність цитувань і коректність відображення цитат у заголовку і врізках. У нарисах-інтерв’ю трапляються складні випадки поєднання прямої і непрямої мов.

Більшість рекомендацій щодо редагування інтерв’ю пов’язані із формулюваннями запитань. Варто 1) уникати стандартних запитань, тим більше тих, які передбачають відповідь «Так», «Ні» («Ви правда народились першого січня?); 2) уникати монотонності діалогу, тобто однотипових запитань; 3) уникати некоректних запитань (прямі образи коректор повинен редактор; 4) уникати комплексних запитань, коли одна частина запитання передбачає відповідь «Так», інша – «Ні»); 5) свідомо ставитись до необхідності використання запитань із частками «невже», «хіба», «адже», «чи» («Чи правда, що ваш концерт сьогодні не відбувся?»); 6) свідомо ставитись до необхідності використання запитань із часткою «не»; 7) свідомо ставитись до коректності альтернативних запитань: альтернатива не повинна бути формальною (Ви прибічник інтеграції України в Болонський процес чи задоволені нинішньою ситуацією в вищій освіті?); 8) свідомо ставитись до риторичних запитань, а також використання спонукальних і окличних речень; 9) уникати занадто коротких і занадто довгих запитань; 10) уникати незрозумілих запитань.