Запитання для самоперевірки

1. Чим характеризується революція кінця XVIII — початку XIX ст.?

2. Як розглядати мотивацію засновники менеджменту А. Сміт і Дж.Мілл?

3. У чому полягає сутність поглядів на менеджмент Р.Оуена?

4. Який внесок у розвиток менеджменту зробив Ч. Беббідж?

5. У чому полягає сутність поглядів Р. Аркрайта?

Література

1. Осовська Г.В., Копитова І.В. Основи менеджменту. Практикум: Навчальний посібник. – К.:Кондор, 2010 С 31, 32

2. Рульєв В.А., Гуткевич С.О. Менеджмент. Навч.посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. С 22

3. Стадник В.В. Менеджмент : підручник /В.В. Стадник М.А. Йохна. – 2-ге вид., вип., доп. – К.: Академвидав, 2010. –С 30

Питання 5. Класичний напрям у менеджменті А. Файоля.

Класична (адміністративна) школа управління (1920—1950 рр.). Головні її напрацювання стосуються ролі та функцій менеджерів. Започаткована Анрі Файолем (1841—1925), якого вважають «батьком» менеджменту. А. Файоль був керівником інституційного рівня управ­ління, оскільки керував французькою вугільною компа­нією. Інші засновники адміністративної школи — Ліндан Ірвік (консультант з питань управління в Англії) та Джеймс Д. Муні (працював в компанії «Дженерал Моторе») — та­кож були практиками. А. Файоль поділив процес управ­ління на 5 основних функцій: планування, організуван­ня, розпорядництво, координування та контролювання. На основі його розробок у 20-х роках XX ст. було сформу­льовано поняття «організаційна структура управління підприємством» (система взаємозв'язків, неперервних взаємопов'язаних дій — функцій менеджменту).

А. Файоль сформулював 14 принципів менеджменту:

• поділ праці;

• повноваження та відповідальність;

• дисципліна;

• єдиновладдя;

• єдність напряму діяльності;

• підпорядкування особистих інтересів загальним;

• винагорода персоналу;

• централізація;

• ієрархія управління;

• порядок;

• справедливість;

• стабільність робочого місця;

• ініціатива;

• корпоративний дух.

Цією школою було вперше розроблено обґрунтовані теоретичні засади менеджменту та визначено пріоритет­ну роль менеджера як керівника та організатора.

Значний внесок у розвиток класичної школи зробив Г. Емерсон, який у своїй роботі "Дванадцять принципів про­дуктивності" (1911) сформулював 12 принципів раціональ­ного управління, що мають підвищити продуктивність праці. Він сформулював їх так.

•чітко поставлені ідеали та цілі як вихідний пункт управління;

•здоровий глузд, визначення допущених помилок і пошук причин їх виникнення;

•компетентна порада професіоналів і вдоско­налення управління з їхньою допомогою;

•дисципліна, забезпечена регламентацією діяльності працівників, контролем за нею та їх своєчасним заохоченням;

•справедлива угода;

•швидкий, надійний і постійний облік;

планування та визначення шляхів виконання роботи;

норми та графік виконання роботи;

стандартизація умов праці;

нормування операцій;

письмові практичні інструкції;

винагорода за ефективність праці.

Фундаментальні положення менеджменту: •підлеглий існує для того, щоб розширювати та продовжувати свого начальника;

•начальник існує тільки для того, щоб робити продуктивною роботу підлеглого;

•компетентні фахівці повинні формулювати основні принципи справи, навчати всіх і кожного їх застосуванню та невблаганно стежити за всіма порушеннями;

•кожний вищий ступінь управління існує не для задоволення тих, хто розташований вище, а для обслуго­вування тих, хто працює нижче;

•кожна дрібна операція на підприємстві повинна бути обслуговувана всіма знаннями та вміннями, що є у світі.