- •Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Методичні рекомендації:
- •4. Забезпечення управлінського впливу на засадах керівництва.
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Методичні рекомендації:
- •1. Мошек г.Є., Поканєвич ю.В., Соломко а.С., Семенчук а. В. Менеджмент. Навчальний посібник /Загальна редакція кандидата економічних наук, професора Мошека г.Є. – к.: Кондор, 2009. С 230, 231.
- •Запитання для самоперевірки
- •Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
Запитання для самоперевірки
Хто є найвідомішими дослідниками лідерської поведінки?
Що означає поняття «стиль керівництва»?
Від чого залежить стиль керівництва?
Література
Стадник В.В. Менеджмент : підручник /В.В. Стадник М.А. Йохна. – 2-ге вид., вип., доп. – К.: Академвидав, 2010. –С363, 364..
Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. Вид. 2-ге, випр., доп. – К.: Академвидав, 2007. С408
Самостійна робота
Тема: Конфлікт та стрес як об’єкти керівництва
План:
Конфлікти в системі управління та причини їх виникнення.
Класифікація конфліктів.
Конфлікт як процес: етапи та форми перебігу конфліктів.
Управління конфліктами.
Методи вирішення конфліктів.
Стреси як об’єкт управління.
Причини виникнення стресів.
Питання 1. Конфлікти в системі управління та причини їх виникнення.
Конфлікт ~ відсутність згоди між двома чи більше суб'єктами, зіткнення протилежних сторін, сил (осіб, груп працівників); внутрішній дискомфорт особи.
Конфлікти виникають в процесі взаємодії, спілкування осіб між собою, тому вони існують стільки, скільки існує людина.
Початок сучасним теоріям конфлікту поклали дослідження ряду німецьких, австрійських і американських соціологів, які були оприлюднені на початку 20 століття: Г. Зіммеля, Л. Гумпловича, Д.Смоллі, У. Самнера.
Конфлікту можна уникнути, допускаючи можливість проявлення протиріч, завдяки добрим взаємостосункам в організації. Конфлікти в деяких випадках не тільки можливі, а й бажані в ефективних організаціях з добрим управлінням (сучасна точка зору).
Звичайно, конфлікт не завжди має позитивний характер, але в багатьох ситуаціях допомагає виявити більшу кількість альтернатив або проблем, різнобічність точок зору, дає додаткову інформацію. У підсумку це може привести до більш ефективного виконання планів.
Причини конфліктів досить різні. Здебільшого конфлікти спричиняються:
— розподілом ресурсів;;
— взаємозалежністю завдань;
— несхожістю цілей;
— протилежним розумінням конкретної ситуації;
— різним розумінням та сприйняттям цінностей;
— відмінностями у психологічних особливостях;
— неправдивою інформацією;
— незадовільними комунікаціями:
— відмінностями у життєвому досвіді;
— різкою зміною подій тощо.
Запитання для самоперевірки
Що означає поняття «конфлікт»?
Яким чином можна уникнути конфлікту?
Що можна віднести до причин конфлікту?
Література
Осовська Г.В., Копитова І.В. Основи менеджменту. Практикум: Навчальний посібник. – К.:Кондор, 2010 С 397, 398.
Рульєв В.А., Гуткевич С.О. Менеджмент. Навч.посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. С 232, 233.
Стадник В.В. Менеджмент : підручник /В.В. Стадник М.А. Йохна. – 2-ге вид., вип., доп. – К.: Академвидав, 2010. –С349.
Питання 2. Класифікація конфліктів.
За своєю природою, особливостями перебігу та наслідками конфлікти бувають настільки різноманітними, що це дало підстави класифікувати їх за різними ознаками.
За наслідками конфлікти бувають:
— функціональні — сприяють підвищенню ефективності діяльності організації;
—дисфункціональні — зумовлюють зниження рівня забезпечення особистих потреб, послаблення ролі групового співробітництва, а в підсумку — зниження ефективності діяльності організації;
— безрезультатні — не зумовлюють жодних змін у діяльності організації.
За змістом виділяють такі типи конфліктів:
— внутріособистісний — найчастіше норо породжують некоректність, різноспрямованість вимог неструктурованість завдань, що засвідчує низьку культуру делегування повноважень, недосконалу організаційну структуру управління, невмотивоване застосування стилів керівництва тощо;
— міжособистісний — виникає при розподілі ресурсів, робіт, матеріальних заохочень, обов'язків тощо, а також внаслідок помітних відмінностей у знаннях, кваліфікації, рівні інтелекту, психологічної несумісності працівників тощо;
— конфлікт між особою і групою — породжений порушенням групових норм, персональних обов'язків, низьким рівнем культури взаємин тощо;
— міжгруповий — виникає між лінійним і штабним персоналом, профспілкою та адміністрацією, формальними і неформальними групами тощо; в його основі — зіткнення інтересів різних груп;
— конфлікт між апаратом управління (керуючою системою) та виконавчим апаратом (керованою системою) — є наслідком неефективних управлінських рішень, недоліків у сфері комунікацій тощо.
Згідно з класифікацією Л. Коузера конфлікти можуть бути реалістичними або нереалістичними. Реалістичні конфлікти викликані незадоволенням певних вимог учасників або несправедливим, за думкою однієї чи обох сторін, розподілом між ними якихось переваг і спрямовані на досягнення конкретного результату.
Метою нереалістичних конфліктів є відкритий вираз накопичених негативних емоцій, образ, ворожнечі, тобто конфліктна взаємодія стає тут не тільки засобом досягнення конкретного результату, а й самоціллю.
Нереалістичні конфлікти завжди дисфункціональні.