Запитання для самоперевірки

1. Хто такий лідер?

2. Що означає поняття «лідерство»?

3. Хто може стати неформальним лідером?

4. Які ролі може виконувати лідер у групі?

Література

Рульєв В.А., Гуткевич С.О. Менеджмент. Навч.посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. С 220

Стадник В.В. Менеджмент : підручник /В.В. Стадник М.А. Йохна. – 2-ге вид., вип., доп. – К.: Академвидав, 2010. –С354,355.

Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. Вид. 2-ге, випр., доп. – К.: Академвидав, 2007. С406 - 407

Питання 2. Теорія підходу із позиції особистих якостей.

Між 1930 -1950 рр. почалися дослідження природи лідерства .Першим підходом до вивчення лідерства були дослідження особистості, у яких зроблено спробу виявити ті якості, які вирізняють видатних історичних особистостей. Згідно з цією теорією лідер повинен володіти гострим розумом, інтелектуальними здібностями, вмінням підкоряти людей своїй волі, впевненістю в собі, активністю та енергійністю.

В основу теорії особистості покладено ідею, що кращі з керівників мають певну сукупність загальних для них особистих якостей. Отже, основними завданнями підходу з позиції особистих якостей є:

1) визначення сукупності особистих якостей, які забезпечують успіх в управлінні;

2) визначення способів виховання таких особистих якостей.

В межах підходу з позицій особистих якостей були проведені численні дослідження різних якостей, що демонстрували успішні керівники: рівень інтелекту; рівень спеціальних знань; здоровий глузд; відповідальність; ініціативність; упевненість у собі тощо. Проте результати досліджень засвідчили, що:

не існує певної сукупності особистих якостей, які притаманні усім успішним керівникам;

один і той самий керівник демонстрував у різних ситуаціях різні (протилежні) особисті якості.

На підставі цього дійшли висновку, що людина не стає успішним керівником лише завдяки тому, що має певну сукупність особистих якостей.

Запитання для самоперевірки

1. В яких роках почалося дослідження природи лідерства?

2. Що покладено в основу теорії особистих якостей?

3. Що відносять до основних завдань теорії особистих якостей?

Література

Стадник В.В. Менеджмент : підручник /В.В. Стадник М.А. Йохна. – 2-ге вид., вип., доп. – К.: Академвидав, 2010. –С361.

Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. Вид. 2-ге, випр., доп. – К.: Академвидав, 2007. С408

Питання 3. Теорія поведінкового підходу.

Представники теорії поведінкового підходу сформулювали основу для класифікації стилів керівництва як стилів поведінки. Сутність полягає в залежності ефективності лідера не від особистісних якостей, а від поведінки керівника з підлеглими. Якщо проаналізувати різні погляди на стиль, що в різні часи вису­валися різними фахівцями сфери управління, неважко переконатися в термінологічній неузгодженості їх, хоча в більшості випадків мова йде про одне й те саме. Частіше всього виділяють авторитарний, де­мократичний, ліберальний та змішаний стилі керівництва.

Найвідоміші дослідники лідерської поведінки – К. Левін, Д. Мак – Грегор, Р.Лайкерт, Р. Блейк та Дж. Моутон. Вони вивчали стилі поведінки лідерів, які у контексті управління називають «стилями керівництва».

Стиль керівництва – звична манера поведінки керівника щодо підлеглих з метою вплинути на них і спонукати їх до досягнення цілей організації.

Стиль керівництва залежить від обсягу делегування повноважень, від форми влади, які переважно застосовує керівник, від того, про що дбає керівник насамперед – про налагодження стосунків у колективі чи про виробничі завдання. Усі стилі керівництва перебувають у діапазоні «автократія - невтручання», які й формують авторитарно – ліберальний континуум (лат. Continuum – безперервне, суцільне – нерозривність явищ, процесів)стилів.