3.2.3. Германізми

Германізми в складі української термінології живопису можна поділити на кілька груп з точки зору шляхів їх засвоєння. Частина термінів німецького походження цієї сфери є інтернаціоналізмами, дві великі групи термінів-германізмів складають слова, запозичені через посередництво польської та російської мов, що мають культури, тісно переплетені з українською, що й відобразилося на терміносистемі.

Так, з німецької мови запозичена назва важливого елемента живописної техніки штрих (нім. Strich – рисочка, лінія) [44, с.201]. Штрих в своїй етимології – це лінія, яка виконується одним рухом руки. За допомогою штриха можуть бути передані форма, контур фігур і предметів. Уже в межах української мови виникає термін “штриховка” [44, с.201] – певна система нанесення штрихів-рисок, котра дає змогу зобразити світлотіньові градації, досягти враження об’ємності фігури.

Приголосний звук “ш” у ряді термінів малярства взагалі є показником запозичення цих лексичних одиниць з німецької мови або сигналізує про посередництво німецької мови в їх запозиченні з інших мов, як це з уже згаданою школою. Так, крім терміна штрих, германізмами є назва спеціальної лопаточки, яку використовують під час малювання фарбами, шпатель [44, c. 200], інструментів для гравірування штихель [44, c. 201], тонштихель [44, 831] та грабштихель [44, c. 47], назва килимів з малюнками шпалера [44, с. 199].

Як бачимо, звук “ш” найчастіше в німецьких транслітерованих термінах стоїть перед приголосними “т” та “п” (штука, масштабність, муштабель – спеціальна паличка, на яку спирається художник під час роботи). Але можемо бачити той же звук і в інших термінах-германізмах. Наприклад, видова картина носить назву ландшафт [44, с. 97], уже названий вище дублет до терміна французького походження ескіз слово шкіц також за походженням є германізмом. Вугільний олівець рашкуль [53, c. 707] також має назву, що походить з німецької мови (Reisskohle). Германізмом є й назва однієї з фарб туш [53, c. 852].

Крім того, з німецької мови запозичена назва шару, яким покривають полотно перед малюванням олійними фарбами ґрунт [44, c. 53], з німецької мови, хоча й з певним спотворенням первісного звучання (Malbrett – малювальна дощечка), запозичено назву дерев’яного верстата для живопису мольберт [44, c. 107]. Суттєво перероблений також під час запозичення німецький за походженням термін лесування (Laiserung) [44, c. 97], що позначає нанесення тонкого прозорого шару фарб на попередній шар живописного полотна.

В межах німецького живопису виник також термін контур [53, c. 447], що має французьку твірну основу. Це при тому, що німецька мова знає і власне німецьке поняття з тим же значенням абрис [44, c. 11] (Abriss), на тлі якого українське слово обриси виглядає напівкалькою через те, що корінь останнього слова запозичений з німецької мови.

Німецька мова запозичила з італійської поняття смальта [53, c. 374] у значенні емаль, пристосувавши його до назви кольорового непрозорого скла для мозаїки. Також з французької основи утворено термін плакат (placard – оголошення, афіша, від plaquer – ліпити) [44, c. 107].

Тобто німецька мова – одна з тих сучасних мов, у якій особливо плідно виробляються певні пласти термінології живопису та термінології інших галузей мистецтва, з яких потім вироблені мовцями поняття можуть мігрувати і в мистецтвознавство. Цьому сприяє потужний розвиток німецького середньовічного, ренесансного та сучасного мистецтва, у межах якого йдуть інтенсивні творчі пошуки на рівні техніки малярства чи інших галузей живопису.

Так, виключно німецького походження є такі лексичні одиниці, що водночас є і загальновживаними, і належними до термінології живопису, як пензлі [44, c. 132], фарба [44, 246], барва, колір, малярство. Німецького походження є ціла низка назв фарб та барв, що застосовуються в малярстві, наприклад, шарлах [53, c. 827], брунатний.

Термін-гібрид лейтмотив, що виник у музикознавстві, але вживається і в живопису, має першим компонентом власне німецьку основу “leit” (постійний), а другим – латинське запозичення мотив [53, c. 562]. Сучасне німецьке та австрійське мистецтво породжує також ряд термінів-назв художніх напрямів і рухів, наприклад, сецессіон [44, c. 169] (буквально – відхід, відділення, тобто неофіційне мистецтво), бідермеєр [44, c. 35] (термін отримано від прізвища героя поетичного твору, чиї ідеї зіставні з практикою напряму), Баухауз [48, c. 89] (буквально – “будування домівки”).

Отже, німецька мова постачає в українську термінологію значну кількість понять, що відбивають культурні зв’язки між Україною та Німеччиною, і пов’язані з тим фактом, що німецьке малярство – одне з найпотужніших у світі.