Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Метод.рекоменд. до ВКР. Після опрацювання 01.05...doc
Скачиваний:
39
Добавлен:
25.08.2019
Размер:
817.66 Кб
Скачать

2.5.7. Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел містить бібліографічні описи використаних наукових літературних джерел. До списку літератури вводять усі монографії, книжки, дисертаційні дослідження, періодичні видання; статті у збірниках, у випусках періодичних видань; глави або розділи, параграфи книг,– тобто всі публікації, на які є посилання в роботі.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Список використаних джерел складається в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків за наскрізною нумерацією. Якщо студент у випускній роботі використовує іноземні джерела, то вони вказують також в алфавітному порядку, але після списку використаних вітчизняних джерел.

Відомості про джерела, що входять до списку, слід давати відповідно до вимог міждержавних і державного стандартів з обов’язковим наведенням назв праць. Оформлення бібліографічного списку повинно відповідати Формі 23, запровадженій наказом ВАК України № 63 від 26 січня 2008 року (Додаток З). Крім того, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна отримати з таких стандартів: ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.1-84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ГОСТ 7.12-93 «СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования й правила», ГОСТ 7.11-78 «СИБИД. Сокращения слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании».

Приклади оформлення бібліографічного списку джерел, який наводять у дипломній та магістерській роботах наводиться у Додатку З.

2.5.8. Додатки

Додатки оформлюють як продовження випускної кваліфікаційної роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Оформлюючи додатки на окремому аркуші, посередині друкують великими літерами слово „ДОДАТКИ”. Кожний додаток слід починати з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово ”Додаток____” і велика літера, що позначає його. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Е, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: Додаток А, Додаток Б. Якщо робота має тільки один додаток, то слово „Додаток” подається без номера, або позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатка В.

Малюнки, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують арабськими цифрами в межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А. 1) – перша формула додатка А.

Як правило, у додатку А розміщують описи методик або їх бланків, у додатку Б - таблиці даних первинної кількісної обробки індивідуальних протоколів досліджуваних, у додатку В - таблиці вторинної (узагальненої) обробки, у додатку Д - повний опис методики тренінгу (при наявності формувального етапу дослідження), розробленого чи використаного автором, тощо.

Розміщуючи у додатках дані психодіагностичних обстежень, з етичних міркувань не слід подавати повністю прізвища та імена досліджуваних. Доцільно їх скорочувати чи певним чином закодовувати.