методичка 7
.docx2.Термічні опіки. Виникають при дії високої температури (полум'я, попадання на шкіру гарячої рідини, розжарених предметів, тощо). Ознаки -залежать від тяжкості.
Розрізняють 4 ступені опіків:
І - почервоніння шкіри і набряк;
II - пухирі наповнені жовтуватою рідиною;
III - утворення некрозу шкіри (струпів);
IV - обвуглювання тканин;
При великих опіках виникає шок.
Допомога. Необхідно швидко винести або вивести потерпілого з зони вогню. При займанні одягу треба негайно його зняти або накинути щось на потерпілого (покривало, мішок, тканину), тобто припинити доступ повітря до вогню. Полум'я на одязі можна гасити водою, засипати піском, гасити своїм тілом (якщо качатися по землі).
При опіках першого ступеня треба промити уражені ділянки шкіри асептичними засобами, потім обробити спиртом - ректифікатом. До обпечених ділянок не можна доторкатися руками, не можна проколювати пухирі і відривати прилиплі до місця опіку шматки одягу, не можна накладати мазі, порошки. Попечену поверхню накривають чистою марлею. Якщо потерпілого морозить треба зігріти його: укрити, дати багато пиття. При сильних болях можна дати 100-150мл вина або горілки. При втраті свідомості в результаті отруєння чадним газом треба дати понюхати нашатирний спирт. У випадку зупинки дихання треба зробити ШД.
Хімічні опіки. Виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіри і слизову оболонку концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору. При загоранні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.
Ознаки - за глибиною ураження тканин хімічні опіки поділяються на 4 ступені:
1 - чітко виражене почервоніння шкіри, легкий набряк, що супроводиться болем і почуттям опіку.
2 - великий набряк, утворення пухирів різного розміру і форми;
3 - потемніння тканин або побіління через кілька хвилин, годин. Шкіра набрякає, виникають різкі болі;
4 - Глибоке змертвіння не лише шкіри, а й підшкірне жирової клітковини, м'язів, зв'язкового апарату суглобів.
Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп. При опіку лугами тканини вологі, тому ці опіки переносяться важче, ніж опіки кислотами.
Допомога. Якщо одяг потерпілого просочився хімічною речовиною, його треба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видаляють речовини, що потрапили на шкіру, енергійно змивають їх струменем води не менше як 10-15 хв, поки не зникне специфічний запах. При попаданні хімічної речовини в дихальні шляхи необхідно прополоскати горло водним 3% розчином борної кислоти, цим же розчином промити очі. Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибухають при дотиканні з вологою. Якщо не відомо яка хімічна речовина викликала опік і немає нейтралізуючого засобу, на місце опіку необхідно накласти чисту суху пов'язку, після чого треба спробувати зняти або зменшити біль.
3. Опікова хвороба — складний комплекс клінічних, анатомо-морфологічних, біохімічних, імунних, обмінних та інших розладів, змін та порушень, що виникають в організмі людини з опіком.
Найчастішою причиною опікової хвороби є термічні опіки.
Захворювання загалом має несприятливий перебіг, тому прогностична оцінка для адекватних раенімаційно-лікувальних заходів набуває особливого значення при такій патології. Існує кілька систем прогнозу («правило сотні», індекс Франка та інш.), та в практичній комбустіології це питання залишається остаточно нерозв`язаним.
Перебіг хвороби залежить від виду та площі опіку, його глибини, наявності сопутньої патології, віку постраждалого та швидкості і ефективності проведення невідкладних та лікувальних заходів.
О.хвороба має характерну етапність перебігу: опіковий шок, токсемія, септикотоксемія, реконвалесценція. У кожному періоді можуть наступати незворотні зміни в організмі, які ведуть до біологічної смерті.
Опіковий шок триває до 72 годин з моменту дії ушкоджуючого чинника.
Стадія Токсемії триває 3-14 діб. Характерними є хірургічний ендотоксикоз та розвиток ранньої фази порушень у життєвоважливих системах організму. В крові починають циркулювати продукти розпаду власних тканин з ділянок опіку — відбувається аутоінтоксикація, порушується тканинний кровообіг та виникає циркуляторно-токсична гіпоксія тканин. Клінічними ознаками розвитку даної стадії є поява лихоманки та нормалізація діурезу, ціаноз та поблідніння шкірних покривів. Пацієнта турбує головний біль, нудота, блювання, різка слабість, втрата апетиту, безсоння. Об`єктивно можна виявити токсичний набряк мозку, міокардит, парез кишечника, інколи кровотечі та перфорації гострих виразок ШКТ.
Стадія Септикотоксемії триває до 7 днів. Розвиваються гнійно-септичні ускладнення місцевого та загального характеру. Паталогічні зміни в життєвоважливих органах сягають максимального прояву — печінково-ниркова недостатність, гіповолемія, ацидоз, анемія, гіпопротеїнемія. Деякі джерела стверджують, що при вчасно здійснених невідкладних та лікувальних заходах під час розвитку опікової хвороби, можна уникнути появи септикотоксемії.
Стадія Реконвалесценції триває до 2 місяців і є благоприємним результатом завершення о.хвороби. Приблизно половина усіх обпечених із глибокими опіками потребує реконструктивно-відновних операцій в обов`язковому порядку.
Залишкові патологічні зміни у внутрішніх органах виявлють у 6 % постраждалих. У віддаленому періоді можливе утворення карциноми опіковго рубця (Majorlin tumor).
4. Ураження електричним струмом виникає при безпосередньому контакті людини з побутовим, виробничим або природним (блискавка) джерелом електрики. Ступінь важкості уражень від електроструму залежить від індивідуальних особливостей організму, фізичного та психічного стану, опору шкіри, тривалості впливу електроструму, метеорологічних факторів тощо.
Характер ушкоджень у залежності від напруженості електроструму є таким:
1. Струм побутового напруження (до 380 В) – електричні мітки у вигляді маленьких кратерів на шкірі, іноді раптова зупинка серця;
2. Струм напруженням до 1000 В – судоми, спазм дихальних м’язів, раптова зупинка серця;
3. Струмом напруженням вищим за 10000 В – електричні опіки, обвуглювання тканин, перелами кісток, травматичний відрив кінцівок.
Схема надання першої допомоги при ураженні електрострумом:
- знеструмити постраждалого (не забувайте про власну безпеку!);
- при раптовій зупинці серці – нанесіть прекардіальний удар по грудині и приступіть до реанімації;
- при кровотечі – накладіть кровоспинний джгут, стисну пов’язку;
- при електричних опіках і ранах – накладіть стерильні пов’язки;
- при переломах кісток кінцівок – шини (можна використати будь-які підручні засоби)
- викличте швидку допомогу.
Перша допомога при ураженні блискавкою
Ураження блискавкою виникає під дією потужних електричних розрядів (до 10 тис кВт). Окрім цього діє звукова, повітряна і вибухова хвиля.
Клініка: переважають ознаки пораження ЦНС і периферичної НС. Спочатку потерпілий непритомніє і може находитись в цьому стані від кількох хвилин до кількох діб. Після цього виникають марення, галюцинації, порушення рівноваги, сильний головний біль. На шкірі можуть бути сліди від блискавки у вигляді смуг червоно-бурого кольору.
Невідкладна допомога. Заходи Мета 1. Визначають стан важкості хворого, стан свідомості, пульс на магістральних судинах, ширину зіниць, наявність чи відсутність дихання. Для визначення подальшої тактики надання НД 2. Якщо свідомість збережена – надати лежаче положення, ввести седативні середники Зменшує дію блискавки на ЦНС 3. Якщо свідомість відсутня при збереженому кровообігу і диханні – перевести в горизонтальне положення, вдихання парів нашатирного спирту, п/м кордіамін або кофеїн 1мл 20%, седативні середники, серцеві глюкозиди Виведення зі стану непритомності, покращення геодинаміки, збудження дихання 4. Якщо діагностовано клінічну смерть почати серцево-легеневу реанімацію Оживлення організму 5. На сліди від блискавки на шкірі накласти асептичну повязку Профілактика інфікування раневої поверхні
5. Загальне переохолодження виникає при довгій дії низької температури навколишнього середовища, що веде до зриву компенсаторних реакцій організму з у последствіїдующим пригнобленням функцій ЦНС, органів дихання і ССС. Смертельне переохолодження при Про «З розвивається за 10—12 ч, проведених без руху, в воді при тій же температурі— за 30 мин.
Перша допомога
Захист від подальшої дії холоду
ІВЛ (III ступінь загального переохолодження). При вираженій ригідності м'язів не належить проводити непрямий масаж серця і закидати голову пострадавшего назад
Вводять судинорозширювальні продукти, при судомах -седуксен, оксибутірат натрію (з обачністю), 40% р-р глюкози 20—40 мл. Застосування аналептіков і алкоголю строго протипоказано.
Активне зовнішнє зігрівання. Пострадавшего занурюють в ванну з теплою водою (28 °З). Підвищувати температуру тіла належить поступово (на 0,5—2 °З в година); оптимально, якщо ректальна температура підвищиться до 34 «С. Іногда це викликає парадоксальний ацидоз, гіперкаліємію і зниження температури тіла (повернення крові з периферії в магістральні судини), тому даний спосіб застосовують тільки при лікуванні молодих і соматично здорових людей під постійним спостереженням лікаря.
Активне внутрішнє зігрівання тіла
Інгаляції підігрітого (42 °З) кисню
Інфузійні розчини підігрівають і вводять тільки в периферичні вени
При переохолодженнях III ступеня промивають шлунок і сечовий міхур, проводять перитонеальний лаваж підігрітими розчинами.
Інфузійна терапія направлена на боротьбу з ацидозом, гіпоглікемією, поліпшення мікроциркуляції.
Симптоматична терапія і боротьба з ускладненнями.
Відмороження можуть бути викликані місцевою дією низької температури повітря, води, снігу, льоду, охолодженного металу та інших факторів. Незворотні зміни в тканинах розвиваються в тих випадках, коли ступінь тканинної гіпоксії, швидкість її розвитку і тривалість перевищують певний критичний рівень. В патогенезі відморожень провідна роль належить порушенням кровообігу і інервації. Не виключається і пряма пошкоджуюча дія низької температури на тканини.
ПМД при відмороженні полягає в зігріванні відморожених частин тіла, для чого потерпілого необхідно якнайшвидше перенести в тепле приміщення. Відморожену ділянку розтирають сухою долонею або долонею, змоченою спиртом до появи рожевого кольору шкіри і відновлення чутливості. Ефективним засобом відновлення кровообігу є теплові ванни. Після ванни пошкодженні ділянки висушують і закривають стерильною пов'язкою. Забороняється відморожені ділянки розтирати снігом, так як це може призвести до ушкодження шкіри кристалами льоду і інфікуванню відмороженої ділянки. Не можна інтенсивно розтирати охолоджені ділянки при відмороженні ІІ-ІV ступеня, так як це призведе до травматизації. Крім місцевого впливу необхідно провести загальне зігрівання. Потерпілому дають гарячий чай, каву або молоко. При необхідності дають серцево-судинні препарати (корвалол, кофеїн).
6. Сонячний удар — це є різновид теплового. Він виникає в тому випадку, коли людина з непокритою головою тривалий час знаходиться під прямим сонячним промінням. Його виникненню сприяє загальне перегрівання організму. Симптоми.Погіршення самопочуття, слабкість, розбитість. Відчуття сильного жару. Почервоніння шкіри. Рясне виділення поту. Посилене серцебиття, задишка, пульсація і важкість у скронях. Запаморочення, головний біль, іноді блювота. Температура тіла підвищується до 38-40 °С. Частота пульсу досягає 100-120 ударів за хвилину. При подальшому зростанні температури до 40-41°С пульс збільшується до 140-160 ударів за хвилину, зростає збудження, рухове занепокоєння, зменшується пітливість, що вказує на зрив пристосувальних реакцій. У вигляді допомоги, потрібно швидко перенести потерпілого в прохолодне місце, покласти на спину, піднявши дещо ноги, зняти або розстебнути одяг. Змочити голову холодною водою або покласти на неї змочений холодною водою рушник, холодні примочки на лоб, тім'яну ділянку, потилицю, на пахові, підключичні, підколінні, пахвові ділянки, де зосереджено багато кровоносних судин. Можна зробити вологе обгортання або протерти тіло потерпілого шматочком льоду, облити його прохолодною водою, але обережно і не довго. Температура тіла потерпілого не повинна бути нижча від 38 °С. Якщо людина не втратила свідомість, їй потрібно дати міцного холодного чаю або холодної підсоленої води (1/2 чайної ложки солі на 0,5 л води).
Тепловий удар – це небезпечний для життя стан, який виникає при дії на тіло людини підвищеної температури, в умовах підвищеної вологості, обезводнення і порушення процесу терморегуляції організму. Найчастіше тепловий удар розвивається при важкій фізичній роботі в умовах підвищеної температури і вологості довкілля. Рідше тепловий удар виникає через тривале знаходження в жарку погоду під прямими сонячними променями. Основними симптоми та ознаками теплового удару є:
• Висока температура тіла (40 С і вище) є головною ознакою теплового удару.
• При тепловому ударі часто з'являється спрага. При тепловому ударі шкіра часто червоніє.
• Прискорене дихання також є частою ознакою теплового удару.
• При тепловому ударі різко підвищується частота серцевих скорочень.
• Також при тепловому ударі може розвинутися пульсуючий головний біль.
• Рідше при тепловому ударі виникають такі симптоми, як: судоми, галюцинації, втрата свідомості.
Якщо ви відчули перші симптоми теплового удару, негайно викличте швидку допомогу. Якщо у вас немає можливості викликати невідкладну медичну допомогу, слід зробити наступне:
1. Якщо ви відчули перші симптоми теплового удару і перебуваєте на вулиці, негайно зайдіть в прохолодне кондиціоноване приміщення. Такими приміщеннями можуть бути торгівельний центр, кінотеатр і так далі.
2. Зніміть тісний одяг, розв'яжіть кроватку, зніміть взуття.
3. У разі теплового удару оберніться вологим простирадлом або включить вентилятор.
4. Якщо є можливість, прийміть прохолодний душ або ванну.
5. Тепловий удар виникає не лише внаслідок обезводнення, але і внаслідок втрати солей з потом. Тому при тепловому ударі рекомендується випити 1 літр води з додаванням 2 чайних ложок солі.
6. При тепловому ударі у жодному випадку не пийте алкогольні напої і напої з високим вмістом кофеїну (чай, кава, капучино), оскільки ці напої порушують терморегуляцію організму.
7. Так само, для зниження температури тіла можна прикласти до області шиї, спини, пахв і паху мішечки з льодом.
7. Орієнтування на місцевості - це визначення свого місцеположення відносно сторін горизонту та потрібного напрямку руху, вміння витримувати цей напрямок на шляху за допомогою різноманітних пристроїв та спеціальних приладів, а якщо їх нема - за допомогою різноманітних природних орієнтирів та предметів.
Точкові орієнтири - об'єкти що зображуються на топографічних картах поза масштабними умовними позначеннями, а на місцевості локалізуються у вигляді точки (окремі вершини, пункти геодезичної мережі, домінантні споруди, вежі, тощо).
Площинні орієнтири - об'єкти що мають чітко окреслені контури і займають значну площу (озера, болота, лісові галявини, ділянки сільськогосподарських угідь, населені пункти, тощо).
Орієнтуватись на місцевості найкраще та найнадійніше за картою та компасом.
Орієнтування без компасу та карти. При відсутності компасу можна орієнтуватися за небесними світилами, за деякими місцевими предметами, за природними прикметами.
За зірками. Орієнтування за зірками зводиться до вміння знайти на небозводі Полярну зірку, яка завжди показує напрямок півночі. її можна знайти за сузір'ям Великої Ведмедиці або за сузір'ям Кассіопеї (Рис. 2.4). Полярна зірка - найяскравіша зірка в сузір'ї Малої Ведмедиці, яке має вигляд повернутого ковша.
За Місяцем. Якщо при сильній хмарності Полярної зірки не буде видно, але видно Місяць, то права половина диска Місяця о 19 год вказує нам напрямок на південь, о першій годині ночі - на захід. Повний Місяць о 19 год знаходиться на сході, о першій годині ночі - на півдні, о 7 год ранку - на заході. Коли ж видно ліву половину диска Місяця, то о першій годині ночі Місяць буде знаходитись на сході, а о 7 год ранку - на півдні.
За сонцем. За сонцем можна визначити сторони горизонту пам'ятаючи, що в нашій півкулі воно приблизно знаходиться: О 7 годині - на сході; 0 13 годині - на півдні; 0 19 годині на заході; О 1 годині - на півночі (спостерігається влітку за полярним кругом).
В лісі. Кора хвойних і листяних дерев звичайно значно темніша й більше вкрита мохом та лишайниками з північного боку.
За тваринами, птахами, комахами. Допоможуть орієнтуватися в лісі і його мешканці. Мурашники розташовуються, як правило, з південного та південно-західного боку дерев, пнів, причому, північний бік мурашника крутіший, ніж південний. В туристичних походах може виникнути необхідність орієнтування в часі. Найкраще орієнтуватися по птахах. Слід пам'ятати, що зяблик прокидається біля 1-ї години -1 год 30 хв ночі, перепел - біля 3-ї години ранку; дрізд - біля 4-ї години ранку; горобець - біля 5-6 - ї години ранку.
За місцевими предметами. Вхід до православних церков розташований завжди на захід, а косе перехрестя хреста верхньою своєю частиною показує на північ. Дзвіниці церков звернуті на захід.
8. Перша допомога при болі у серці
Біль як при стенокардії, так і при гострому інфаркті міокарда може бути легкою чи інтенсивної, різко стискає або давить, супроводжуватися відчуттям важкості, стискання, жаром. Локалізація болю частіше за грудиною, рідше – зліва від грудини з поширенням в ліве плече, лопатку, нерідко в зап’ястя і навіть пальці, ключицю і ліву половину шиї, в нижню щелепу, підборіддя, вухо, іноді в обидві лопатки або в живіт. При стенокардії біль виникає раптово і триває зазвичай декілька хвилин, при гострому інфаркті міокарда біль може тривати до 2-3 діб і навіть більше. Найменше фізичне напруження призводить до наростання болю.
У разі болю В ОБЛАСТІ СЕРЦЯ хворий повинен:
негайно припинити роботу, постаратися сісти або прилягти;
розстебнути комір, розпустити ремінь;
покласти під язик таблетку нітрогліцерину, або таблетку валідолу, або шматочок цукру з 6-7 краплями Вотчала, прийняти 30 крапель валокордину або корвалолу;
якщо після цього біль зберігається протягом 5 хвилин, покласти другу таблетку нітрогліцерину під язик, попросити домашніх або товаришів по службі негайно викликати “Швидку”.
Перша допомога при гіпертонічному кризі. Це саме часте і небезпечне ускладнення гіпертонічної хвороби. Гіпертонічний криз харакерізуется раптовим розладом циркуляції крові, яка виникає на тлі гіпертонії. Так як при гіпертонічної хвороби механізми регуляції артеріального тиску діють з великим напруженням і не завжди ефективно, будь дратівливий чинник може призвести до порушення роботи судинної системи і різкого, критичного підвищення артеріального тиску.
Перша допомога при гіпертонічному кризі
Виміряйте артеріальний тиск, і, якщо воно різко підвищився, то:
- Треба прийняти один (!) один з препаратів, які хворий зазвичай приймав. Пігулка кладеться під язик. Якщо через 30 хв. після прийому ліків тиск не знизився, можна прийняти ще одну дозу, але не більше.
УВАГА! Якщо ж тиск знизився на 40-60 мм.рт.ст, то більше знижувати його не потрібно.
- При виникненні болю в грудях і задишки потрібно покласти під язик одну таблетку нітрогліцерину. Якщо болі тривають, то протягом 5 хвилин можна прийняти ще одну таблетку (максимально 3 таблетки).
- Викликати лікаря, тому що гіпертонічний криз може стати причиною серйозних ускладнень.
9. При виникненні у хворого гострого нападу задишки необхідно терміново викликати бригаду "Швидкої допомоги" і прийняти термінові заходи для полегшення дихання:
обмежити фізичну активність;
при важкій задишці усадити хворого в крісло або на ліжку;
надати хворому піднесене (сидяче) положення, підклавши підголівник або декілька подушок під спину, або підвівши верхню частину функціонального ліжка;
заспокоїти хворого і пояснити йому, що після того, як почнеться лікування, задишка відпустить;
постаратися перемкнути увагу хворого;
звільнити хворого від важкої ковдри і одягу;
забезпечити максимальний притік свіжого повітря, відкривши кватирку або вікно;
інгаляції зволоженим киснем вдома;
проводити контроль частоти, глибини і ритму дихання.
10. Підчас грози найбезпечніше заховатись в низині, канаві, ямі. Одною з відомих порад є звичайне лежання на землі, але враховуючи той факт, що удар блискавки від точки удару розтікається на сотні метрів по поверхні землі, віддаючи їй електричну енергію, може вражати все на своєму шляху, що має провідникові властивості. Тож однозначно довіряти цій теорії не варто, оскільки протиставити їй можна факт рекомендованого переміщення підчас грози до місця укриття невеличкими кроками, що за законами фізики зменшує силу ураження тіла людини при проходженні наземного потоку струму. Як відомо, перебувати під кроною поодинокого дерева небезпечно. Надійне укриття – гуща дерев. Помічено, що в одні дерева блискавка вдаряє часто, в другі – рідко, треті грозові наслідки взагалі минають.
Найчастіше удари блискавки можна спостерігати на дубі. Крім нього, часто уражаються тополі, ялинки, сосни, рідше – берези, липи, і дуже рідко горіх. В копицях сіна ховатись не варто, оскільки в них блискавки влучають досить часто. Найоптимальнішим рішенням підчас грози буде знайдений дім, про перебування в якому підчас грози можна попросити у господарів, пояснивши ситуацію.
Перебуваючи підчас грози в домі, варто дотримуватись певних мір безпеки:
• Закрити усі вікна і кватирки;
• Вимкнути усі електроприлади, вийняти з мережі живлення всі штекери та зовнішні антени;
• Підчас грози, варто знаходитись в центрі кімнати, триматись подалі від водопровідних та каналізаційних труб та мереж опалення;
• В загородніх і дачних будинках потрібно подалі триматись від печей та груб.
Ураган (смерч) може супроводжуватися грозою (буреї Ухиляйтесь від ситуацій, при яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не укривайтеся під деревами, які сто, окремо; не підходьте до ліній електропередач і т. п. Головна умова – це не піддаватися паніці. Діяти грамотні свідомо, утримуватися від нерозумних вчинків, надавати допомогу, потерпілим.
ДІЇ В РАЗІ ЗАГРОЗИ ВИНИКНЕННЯ ПОВЕНІ, ПАВОДКУ:
1. Уважно слухайте інформацію та повідомлення про надзвичайну ситуацію та інструкцію про порядок дій. 2. Зберігайте спокій, попередьте сусідів, надайте необхідну допомогу інвалідам, дітям і людям похилого віку. 3. Дізнайтесь у місцевих органів державної влади та органах місцевого самоврядування про місце збору мешканців для евакуації і готуйтеся до неї. 4. Підготуйте документи, одяг, найнеобхідніші речі, запас продуктів харчування і медикаме-нтів на декілька днів. Складіть усе до валізи і зберігаєте у водонепроникному пакеті. 5. Від’єднаєте всі електричні прилади від електромережі і вимкніть газ. 6. Перенесіть найбільш коштовні речі і продукти харчування на верхні поверхи або підні-міть на верхні полиці.
11. Ось кілька простих правил поведінки на вулиці в ожеледицю:1. Ходи правильно: кроки мають бути дрібними і частими, коліна при цьому повинні бути трохи зігнутими. 2. Під час ожеледиці руки не можна тримати в кишенях. При ходьбі ними треба розмахувати, утримуючи рівновагу.3. Відмовся від каблуків! Взуття має бути зручним на нековзній рифленій підошві. Пам'ятай, що шпильки в ожеледицю можуть стати причиною серйозної травми голови. 4. Носи шапку й капюшон. Вони можуть пом'якшити падіння, якщо ти падатимеш на потилицю.5. Падай на бік, на передпліччя, амортизуючи таким чином удар. Не виставляй назад лікті й не підставляй долоню витягнутої руки. Такі падіння небезпечні переломами. 6. Якщо ти посковзнулася, намагайся згрупуватися, підтягнувши коліна до грудей, і падай на бік.
«Правила поведінки на льоду» 1. Виходити на лід можна тільки за стійкої морозної погоди. 2. Переходити водойми потрібно в спеціально позначених і обладнаних для цього місцях. 3. Забороняється виходити на лід. товщина і міцність якого вам невідомі. 4. Забороняється спускатися на лижах з крутого берега на неперевірений на міцність і товщину лід. 5. Забороняється збиратися на льоду великими групами в одному місці. 6. Забороняється виходити на лід за таких умов:— якщо поруч теплі потоки води, в місці з’єднання річок, у місці виходу стічних і промислових вод; — у випадку швидкої течії річки у цьому місці; — за наявності вмерзлих у лід дошок, палок та інших предметів; — у випадку різного забарвлення льоду; — під час весняного розтавання снігу та льоду, а також сильного перепаду температури під час весняного потепління.