Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Цивільне право. Загальна частина. Іспит.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
24.08.2019
Размер:
118.35 Кб
Скачать
  1. Поняття та особливості цивільних правовідносин.

Цивільно-правові відносини - це врегульовані нормами сучасного цивільного права особисті немайнові та майнові від­носини, засновані на вільному волевиявленні майново відокрем­лених, юридично рівних учасників, які є носіями суб´єктивних цивільних прав та обов´язків, що виникають, змінюються, при­пиняються на підставі юридичних фактів та забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу.

Серед за­гальних ознак, які характеризують цивільно-правові відносини, називають: виникнення їх на підставі правових норм; належність учасникам відносин суб´єктивних прав та обов´язків; можливість застосування до порушників засобів державного примусу.

Галузеві ознаки цивільно-правових відносин зумовлені особ­ливостями предмета і методу цивільного права. Відповідно до ст. 1 ЦК України цивільними є особисті немайнові та майнові відно­сини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Ґрунтуючись на цьому, можна окреслити такі особливості цивільно-правових відносин:

а) це є особисті немайнові відносини та майнові (відносини власності і товарно-грошові);

б) вони засновані на юридичній рівності і майновій відокрем­леності учасників;

в)  їх формування і здійснення базується на основі вільного волевиявлення суб´єктів.

Суб’єктивні права та суб’єктивні обов’язки їх учасників виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів (договорів та інших правочинів; заподіяння шкоди іншій особі тощо).

  1. Елементи цивільних правовідносин.

Елементами цивільних правовідносин є три складові частини: суб´єкти; об´єкт (об´єкти); зміст (суть) правовідносин.

Суб´єкти – учасники цивільно-правових відносин, які володіють суб’єктивним цивільним правом або обов’язком.

Обєкти – це те, на що спрямовані суб’єктивне право і суб’єктивний обов’язок з метою задоволення інтересів суб’єктів.

Зміст – суб’єктивне цивільне право і суб’єктивний цивільний обов’язок.

Суб´єктивне цивільне право - це засноване на цивільно-пра­вових нормах право особи здійснювати певні дії і вимагати задо­волення свого інтересу від зобов´язаної особи.

Суб´єктивне право має свою структуру. Воно складається з трьох прав (повноважень): 1) право (повноваження) на власні дії; 2) право (повноваження) на чужі дії; 3) право (повноваження) ви­магати застосування засобів примусу до зобов´язаних осіб.

Суб´єктивний цивільний обов´язок - це заснована на законі міра відповідної (щодо задоволення інтересів певної особи) по­ведінки зобов´язаної особи.

Об´єктивне право - сукупність право­вих норм, а суб´єктивне цивільне право (обов´язок) - це право (обов´язок), що належить конкретному суб´єктові цивільних правовідносин.

Між об´єктивним і суб´єктивним правом існує тісний зв´язок: суб´єктивне право випливає з об´єктивного, засноване на ньо­му, об´єктивне право встанов­люється державою.

  1. Види цивільних правовідносин.

Залежно від того, який критерій покладено в основу поділу, виділяють такі види цивільно-правових відносин:

а) прості і складні;

б) майнові та особисті немайнові;

в) абсолютні, загальнорегулятивні та відносні правовідно­сини;

г)  активні та пасивні;

д) речові та зобов’язальні відносини.

Прості і складні правовідносини.  Простими називають правовідносини, в яких одній особі на­лежить лише право, а іншій - лише обов´язок. (позичка). Складними є правовідносини, в яких обидві сторони ма­ють як права, так і обов´язки. Таких правовідносин більшість. (купівля-подаж).

Особисті немайнові та майнові відносини.  Майновими є відносини між суб´єктами з приводу майна. Передусім це пра­вовідносини власності. Однак майнові правовідносини за своїм складом неоднорідні. Є також зобов´язальні майнові правовід­носини. Інші відносини, з приводу особистих немайнових благ (честь, гідність, право на ім´я та ін.) називають особистими немайновими відносинами.

Абсолютні, загальнорегулятивні та відносні правовідно­сини. В основу їх розмежування покладено такий критерій, як коло зобов´язаних осіб і ступінь їх конкретизації (суб´єктний склад) у правовідносинах.

В абсолютних правовідносинах уповноваженій особі про­тистоїть необмежена кількість зобов´язаних осіб. Одна сторо­на (уповноважена) в таких правовідносинах визначена, а інша (зобов´язана) - невизначене коло осіб, обов´язок яких полягає в утриманні від порушення суб´єктивних прав.

Загальнорегулятивними називають такі відносини, які ві­дображають зв´язок одного з одним. Кожен у таких правовідно­синах на боці уповноваженої і зобов´язаної сторони. Наприклад, цивільно-правові відносини, пов´язані із здійсненням права на здоров´я, здорове довкілля. Вони виникають між усіма особами, які потрапляють у сферу дії цивільно-правових норм про охоро­ну здоров´я.

Відносні правовідносини характеризуються тим, що у них конкретно визначені обидві сторони. Такими є зобов´язальні пра­вовідносини. Сторони в них цілком конкретні - кредитор і борж­ник.

Активні та пасивні цивільні правовідносини. Поділ та­ких правовідносин обумовлюється характером поведінки зобов´язаної сторони. Так, якщо зобов´язана сторона характери­зується активною поведінкою, то суб´єктивне право вичерпуєть­ся лише двома повноваженнями - правом вимоги і правом захис­ту порушеного суб´єктивного права (в разі виконання обов´язку). В інших правовідносинах зобов´язана сторона повинна ут­римуватися від порушення суб´єктивного права уповноваже­ної сторони. Змістом суб´єктивного обов´язку у цьому випадку є пасивна поведінка зобов´язаної сторони. Такі правовідносини називають пасивними. До них належать: відносини власності, авторські і винахідницькі відносини, особисті немайнові відно­сини тощо.

Речові і зобов´язальні правовідносини. 

В основі поділу правовідносин на речові і зобов´язальні пок­ладено характер залежності задоволення інтересів уповноваже­ної особи (носія права) від дій інших осіб.

Якщо майновий інтерес уповноваженої особи може бути задо­волений її власними діями, а всі інші особи зобов´язані лише не заважати їй, то такі правовідносини називаються речовими. Це правовідносини власності, відносини щодо володіння і користу­вання майном.

Якщо ж для задоволення інтересу уповноваженої особи необ­хідні активні дії конкретних зобов´язаних осіб, то такі правовід­носини називаютьсязобов´язальними.

Ррегулятивні та охоронні відносини.

Регулятивні відносини - це правовідносини, через які здійснюється регулювання нормальних економічних (влас­ності, товарно-грошових) та особистих немайнових відносин у суспільстві. Вони виникають із договорів, односторонніх угод і засвідчують правомірну діяльність фізичних та юридичних осіб.

Охоронними називають правовідносини, які виникають між порушником цивільно-правових норм і потерпілим. Вони ви­никають із правопорушень, тобто порушень правових норм, суб´єктивних прав і заподіяння шкоди потерпілим. Охоронні відносини є цивільно-правовою формою усунення наслідків правопорушень, поновлення нормального правового й економічного або особистого становища.